Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-15765/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15765/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: ШУлежко В.П. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» до Державної виконавчої служби України про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» (надалі - ТОВ «Агрофірма «Славія», позивач) пред'явило позов до Державної виконавчої служби України (надалі - ДВС України, відповідач) про скасування постанови від 31.10.2012р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 1 651 616 грн. 29 коп., винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Гречух О.Я..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач за договором іпотеки від 25.01.2008 р. між ВАТ БАНК «БІГ Енергія» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Агрофірма «Славія» (Іпотекодавець) виступає майновим поручителем по зобов'язанням ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт» перед ВАТ БАНК «БІГ Енергія» за кредитним договором (договір кредитної лінії № 01/06-01-2008 від 25.01.2008 p.).

За даним договором іпотеки забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору.

В подальшому, у зв'язку із тим, що ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт» не виконала свої зобов'язання за кредитним договором приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу видав виконавчий напис нотаріуса № 830 від 08.04.2011 p. про звернення стягнення на нерухоме майно, належне ТОВ «Агрофірма «Славія», що є майновим поручителем ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт», та задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, вимог ВАТ БАНК «БІГ Енергія» на загальну суму заборгованості 16516162 грн. 90 коп.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України Каращук К.Л. винесено постанову ВП № 27264693 від 23.06.2011р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 830 від 08.04.2011р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, разом з усіма його від'ємними та невід'ємними приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, яке належать на праві власності - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірмі «Славія», що є майновим поручителем ТОВ «Лізингова компанія «Всесвіт». За рахунок коштів, отриманих від реалізації об'єктів нерухомості, задовольнити вимоги ВАТ Банку «БІГ Енергія» на загальну суму заборгованості - 16 516162 гривні 90 копійок.

Державним виконавцем складено акт опису й арешту майна боржника від 10.11.2011р., а саме нерухомого майна, яке належить на праві власності ТОВ «Агрофірма «Славія», копію вказаного акту 20.12.2011р. отримано під особистий підпис головним бухгалтером ТОВ «Агрофірма «Славія» Дуб Н.А.

У зв'язку з тим, що в запропонований строк виконавчий напис нотаріуса боржником не виконано, керуючись приписами статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» 31.10.2012р. державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відповідно до листа ліквідатора Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма "Славія» Б.В. Ковалевського від 25.10.2012р. повідомлено відділ примусового виконання рішень ДВС України про припинення юридичної особи - Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма «Славія», шляхом його ліквідації у добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України та надано витяг серія АЖ № 271460 від 24.10.2012р. відповідно до якого, 24.10.2012р. до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено рішення про припинення юридичної особи та надано завірену копію протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма «Славія» від 24.10.2012р. № 8/2012 С, згідно якого підтверджено повноваження ліквідатора Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма «Славія» Ковалевського Богдана В’ячеславовича.

Державним виконавцем 31.10.2012р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та ліквідатору Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма «Славія» Ковалевському Б.В.

Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 31.10.2012р ВП № 27264693 також направлено сторонам провадження.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість позовних вимог позивачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2011р. зазначив, що боржнику необхідно самостійно виконати у семиденний строк з моменту винесення (отримання) вказаної постанови вимоги про погашення боргу.

Частиною третьою даної постанови боржнику повідомлено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання напису буде розпочате примусове виконання цього напису із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Проте, боржник у добровільному порядку не виконав виконавчий напис нотаріусу.

У відповідності до положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У зв'язку з тим, що в запропонований виконавчий напис нотаріуса боржником не виконано, державним виконавцем на підставі положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова від 31.10.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Відповідно до вимог пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Таким чином, державним виконавцем на підставі норм п.7 ч.1 ст. 49 , ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.10.2012р.

В той же час, відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, оскільки боржник самостійно не виконав виконавчий напис нотаріуса, та беручи до уваги той факт, що виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» , у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, (у зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на положення ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» , оскільки вказана норма регулює порядок звернення стягнення на заставлене майно у разі його фактичної реалізації. В даному ж випадку майно фактично не реалізовувалось.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.