Ухвала

від 20.04.2017 по справі 2а-15765/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року м. Київ К/800/27042/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року,

встановив:

У листопаді 2012 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (далі - СТОВ Агрофірма Славія ) звернулось в суд з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 31 жовтня 2012 року ВП №27264693.

Вважало оскаржувану постанову незаконною з тих підстав, що позивач є майновим поручителем ТОВ Лізингова компанія Всесвіт по зобов'язаннях останнього за договором про відкриття кредитної лінії. Тому позивач, як майновий поручитель, несе відповідальність перед іпотекодержателем - ВАТ БАНК БІГ ЕНЕРГІЯ за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а не усієї суми основного зобов'язання. Крім того, виконавчий документ не міг бути виконаний боржником, оскільки реалізація предмету іпотеки проводиться на прилюдних торгах, які ініціює державний виконавець. Відповідач протиправно обчислив виконавчий збір у розмірі 10 % від всієї суми боргу, який не є боргом позивача, крім того, оцінка майна, яке є предметом іпотеки, та прилюдні торги з реалізації цього майна, не проводились.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СТОВ Агрофірма Славія , посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Додатково зазначає, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 28 Закону України Про виконавче провадження . Реалізація предмету іпотеки в установленому порядку не відбулась, виконавчий збір утримати неможливо, так як і неможливо встановити його розмір.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що СТОВ Агрофірма Славія є майновим поручителем за договором іпотеки від 25 січня 2008 року, укладеним між ВАТ БАНК БІГ Енергія (Іпотекодержатель) та ТОВ Агрофірма Славія (Іпотекодавець), по зобов'язаннях ТОВ Лізингова компанія Всесвіт перед ВАТ БАНК БІГ Енергія за кредитним договором (договором кредитної лінії) від 25 січня 2008 року №01/06-01-2008.

За договором іпотеки забезпечено вимоги Іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору.

Згідно з пунктами 1.2 та 2.3.7 договору іпотеки в разі звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно, розташоване в смт. Драбів, Драбівського району Черкаської області) задовольняються всі вимоги Іпотекодержателя (БАНК БІГ Енергія ) за рахунок вартості предмета іпотеки, включаючи основну суму кредиту.

Оскільки ТОВ Лізингова компанія Всесвіт не виконало свої зобов'язання за кредитним договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис від 8 квітня 2011 року №830 про звернення стягнення на нерухоме майно, належне ТОВ Агрофірма Славія , що є майновим поручителем ТОВ Лізингова компанія Всесвіт , та задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, вимог ВАТ БАНК БІГ Енергія на суму заборгованості в розмірі 16516162,90 грн.

23 червня 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову №27264693 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 8 квітня 2011 року №830, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване в смт. Драбів, Драбівського району Черкаської області, а саме: комплекс тракторної бригади, площею 2286,3 кв.м., по вулиці Суворова, буд. 39; комплекс столярного цеху, площею 683,7 кв.м., по вулиці Суворова, буд. 39-А; комплекс агрегату вітамінної муки, площею 1122,8 кв.м., по вулиці Суворова, буд. 39-Б; комплекс тваринницької ферми, площею 13966,3 кв.м., по вулиці Суворова, буд. 39-В; комплекс майстерні, площею 616,7 кв.м., по вулиці Суворова, 39-Г; комплекс гаража, площею 97,0 кв. м., по вулиці Суворова, буд. 39-Д; комплекс складських приміщень, площею 2727, 1 кв. м., по вулиці Суворова, буд. 39-Е, яке належить на праві власності СТОВ Агрофірма Славія , що є майновим поручителем ТОВ Лізингова компанія ВСЕСВІТ . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених об'єктів нерухомості, задовольнити вимоги Банку БІГ Енергія на загальну суму заборгованості - 16516162, 90 грн.

Пунктом 2 постанови боржнику - СТОВ Агрофірма Славія надано семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови для самостійного виконання виконавчого напису.

10 листопада 2011 року державним виконавцем складено акт опису й арешту нерухомого майна боржника, яке належить на праві власності СТОВ Агрофірма Славія .

Листом ліквідатора СТОВ Агрофірма Славія Ковалевського Б.В. від 25 жовтня 2012 року повідомлено державного виконавця про припинення СТОВ Агрофірма Славія шляхом ліквідації у добровільному порядку та надано витяг, згідно з яким 24 жовтня 2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено рішення про припинення юридичної особи.

31 жовтня 2012 року державним виконавцем винесено постанову у ВП №27264693 про стягнення з СТОВ Агрофірма Славія виконавчого збору в сумі 1651616,29 грн, оскільки у встановлений строк виконавчий напис нотаріуса боржником не виконано.

Також, 31 жовтня 2012 року державним виконавцем на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №27264693, у зв'язку з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 31 жовтня 2012 року направлено ліквідатору СТОВ Агрофірма Славія Ковалевському Б.В. відповідно до статті 67 Закону України Про виконавче провадження .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята державним виконавцем правомірно, оскільки боржник у добровільному порядку виконавчий напис нотаріуса не виконав.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон №606-XIV) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону №606-XIV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами першою і третьою статті 27 Закону №606-XIV встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За приписами частини другої статті 28 Закону №606-XIV виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Тобто, Законом №606-XIV встановлено імперативну норму про стягнення з боржника виконавчого збору в разі невиконання рішення майнового характеру у строк, встановлений для його самостійного виконання, та не передбачено виключення з цього правила при зверненні стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса.

Виходячи з цього, у відповідача виникло право на стягнення виконавчого збору з боржника, оскільки органом ДВС вчинено також дії з примусового виконання виконавчого документа.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (частина восьма статті 54 Закону №606-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV Про іпотеку іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

В силу частини першої та третьої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 42 Закону України Про іпотеку боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Таким чином, основне зобов'язання про погашення суми боргу за кредитним договором може бути виконане боржником (майновим поручителем) до реалізації предмета іпотеки і таке виконання є підставою для припинення цієї процедури.

Цим спростовуються доводи позивача щодо неможливості добровільного виконання виконавчого документу до проведення реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів про те, що позивач, як майновий поручитель, вчиняв дії щодо погашення суми боргу за кредитним договором, укладеним між ТОВ Лізингова компанія Всесвіт та ВАТ БАНК БІГ Енергія .

За наведених обставин та враховуючи, що позивач у встановлений для самостійного виконання строк не вчинив дій щодо виконання виконавчого напису, державний виконавець правомірно прийняв постанову про стягнення з нього як боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору.

Стосовно доводів позивача щодо необґрунтованого визначення відповідачем розміру виконавчого збору, то згідно з положеннями частини першої статті 28 Закону №606-XIV виконавчий збір стягується в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Оскільки в силу наведеної норми постанова про стягнення виконавчого збору виноситься до реалізації майна, то на момент її прийняття неможливо визначити суму виконавчого збору від вартості майна, за якою воно буде реалізоване.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 28 Закону № 606-XIV в разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

У зв'язку з цим сума виконавчого збору в оскаржуваній постанові від 31 жовтня 2012 року в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, визначена державним виконавцем з урахуванням положень чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

ухвалив:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Іваненко Я.Л. Мойсюк М.І.