Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/2161/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2161/13 18.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2161/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

про стягнення 280000 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пилипченко В.І., довіреність № б/н від 04.07.2012р.;

від відповідача: Шолудченко А.В., довіреність б/н від 17.04.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (надалі - відповідач) про стягнення 280000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений Договір поставки № ТМ12/201 від 01.08.2012р., який в подальшому за згодою сторін розірваний на підставі Додаткової угоди № 1 від 03.10.2012р. Згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 03.10.2012р., відповідач зобов'язався повернути сплачені позивачем в якості попередньої оплати за договором поставки кошти в розмірі 280000,00 грн., проте взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 280000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2161/13 та призначено її розгляд на 28.02.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 28.02.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідача у судове засідання 28.02.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 06.02.2013р. не виконав.

Ухвалою від 28.02.2013р. суд відклав розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в засідання суду 28.03.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані докази не подав.

Присутній у судовому засіданні 28.03.2013р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив, проте витребувані ухвалами суду від 06.02.2013р. та від 28.02.2013р. документи не подав, однак звернувся з заявою про призначення судової експертизи. Заява відповідача про призначення експертизи обґрунтована тим, що директор товариства не підписував додаткову угода № 1 від 03.10.2012р., на якій ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою від 28.03.2013р. суд продовжив строк вирішення спору за клопотанням відповідача та відклав розгляд справи на 18.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника позивача, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі. При цьому, з метою своєчасного вирішення спору, повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, господарський суд зобов'язав відповідача надати: оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію, довідки ЄДРПОУ, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів; відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням його висновків; по декілька оригіналів документів фінансової та господарської діяльності Товариства (договори, листи, звіти, платіжні доручення тощо) за період з 2011 по 2012 роки з оригінальним відтиском печатки ТОВ «ДКЛ» та підписом директора Мурашова О.С., та зобов'язав забезпечити в судове засідання для відібрання вільних зразків підпису та надання зразків печатки з метою призначення судової експертизи явку директора ТОВ «ДКЛ» Мурашова О.С. з печаткою ТОВ «ДКЛ».

Присутній у судовому засіданні 18.04.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи, посилаючись на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення по даній справі.

Представник відповідача просив задовольнити клопотання про призначення експертизи, проте жодного доказу, витребуваного ухвалою від 28.03.2013р., суду не надав та не зазначив поважних причин невиконання вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи, оскільки не надання відповідачем витребуваних судом доказів та не забезпечення в судове засідання явки директора ТОВ «ДКЛ» Мурашова О.С. з оригіналом печатки товариства, робить для суду неможливим визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, а також здійснення перевірки (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зі змінами та доповненнями).

Фактично подання відповідачем клопотання без доказів, достатніх для проведення експертних досліджень, свідчить про намір останнього лише затягнути вирішення спору по суті, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи, відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» (за договором - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки № ТМ12/201, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, сплачує та приймає, а постачальник бере на себе зобов'язання поставити, передати у власність замовнику та виконати комплекс робіт по впровадженню системи електронного обліку транспортних засобів Customs Truk Control System у відповідності зі специфікацією (Додаток № 1 до цього договору), Технічним завданням (надає замовник та погоджує з постачальником) в строки та на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість договору з урахуванням вартості обладнання та робіт, складає 400 000,00 грн., у тому числі ПДВ 66 666,66 грн. Вартість тверда та не підлягає зміненню під час дії договору за умов виконання замовником передплати протягом 14 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно пп. 2.2.1. договору, попередня оплата в розмірі 70% від загальної вартості договору здійснюється замовником після підписання обома сторонами цього договору протягом 14 календарних днів.

На виконання умов пп. 2.2.1. договору, позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 280 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.08.2012р. та довідкою Обухівського районного відділення КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль» за вих. № 107 від 26.03.2013р.

Однак, 03.10.2012р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ТМ12/201 від 01.08.2012р., в якій дійшли згоди, що з моменту підписання цієї додаткової угоди Договір поставки № ТМ12/201 від 01.08.2012р. вважається розірваним та постачальник повинен повернути замовнику кошти в розмірі 280 000 грн., які замовник сплатив в якості попередньої оплати згідно пп. 2.2.1. договору, не пізніше 31 грудня 2012 року.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань кошти в розмірі 280 000,00 грн. позивачу у визначений строк не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 280 000,00 грн. грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони досягли згоди, що Договір поставки № ТМ12/201 від 01.08.2012р. вважається розірваним з моменту підписання сторонами Додаткової угоди № 1 від 03.10.2012р. та визначили, що постачальник повинен повернути замовнику кошти в розмірі 280 000 грн., які замовник сплатив в якості попередньої оплати згідно з умовами договору, не пізніше 31 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано факт отримання коштів у розмірі 280 000,00 грн. від позивача та не надано доказів повернення цих коштів останньому, а також не підтверджено поставки товару на зазначену суму позивачу.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 24, кв. 1; код ЄДРПОУ 32106073) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Будьонного, 33/2; код ЄДРПОУ 32843144) 280000,00 грн. - боргу, 5600,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.2013р.

Суддя А.І.Привалов