Постанова

від 30.07.2013 по справі 910/2161/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа№ 910/2161/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Коршун Н.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Пилипченко В. І. - представник за довіреністю від 14.02.2013

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013

у справі № 910/2161/13 (суддя Привалов А. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ»

про стягнення 280 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 280 000 грн., які становлять суму, перераховану позивачем відповідачу в якості попередньої оплати за договором поставки № ТМ12/201 від 01.08.2012 та щодо повернення якої в строк не пізніше 31.12.2012 сторони дійшли згоди у додатковій угоді № 1 від 03.10.2012 до вищезгаданого договору поставки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013, повний текст якого підписаний 25.04.2013, у справі № 911/2161/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по поверненню спірних коштів.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/2161/13 від 18.04.2013 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи з посиланням на те, що відповідач не надав витребувані судом документи та не забезпечив явку директора відповідача, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що представник відповідача не мав можливості надати в судове засідання, яке відбулось 18.04.2013, витребувані документи та забезпечити явку директора відповідача з печаткою у зв'язку з перебуванням останнього у службовому відрядженні, що підтверджується наказом № 17 від 12.04.2012 та про що було повідомлено суддю під час судового засідання.

Також відповідач зазначив про те, що він не мав можливасті надати обґрунтований відзив на позов, оскільки правовими підставами заявлення позовних вимог позивача по справі є факт наявності заборгованості за спірними договором, що підтверджується додатковою угодою, в той час як відповідач вважає, що спірну додаткову угоду № 1 його керівник не підписував, печаткою зазначений підпис не скріпляв, і відповідач не знає про існування додаткової угоди.

Крім того, відповідач зазначив про те, що ним заперечувався і факт відправлення позивачу листа № ТМ-185/08 від 17.01.2013, який також є підставою заявлених позовних вимог, та, як підтверджено представником позивача, оригінал даного листа у позивача відсутній.

Відповідач також зазначив, що:

- встановлення того, що підпис на додатковій угоді та листі № ТМ-185/08 від 17.01.2013 вчинено не уповноваженою (невстановленою) особою буде підставою для: 1) визнання додаткової угоди як правочину недійсним (на підставі приписів ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України) та 2) заявлення вимог відповідачу щодо повернення сплачених за таким договором сум (якщо це дійсно мало місце), при чому вказану належність може встановити виключно особа із спеціальними знаннями - експерт, проте суд першої інстанції не взяв це до уваги та розцінив таку заяву як затягування слухання справи із сторони відповідача;

- незважаючи на вищезазначену заяву представника відповідача та ненадання відзиву на позовну заяву, в порушення п.п. 1, 3 ст. 77 ГПК України, господарський суд міста Києва розглянув справу за наявними в ній матеріалами та виніс рішення, яким позовні вимоги задовольнив, чим позбавив відповідача можливості надати відповідні докази для послідуючого встановлення фактичних обставини справи і справедливого та неупередженого застосування законодавства, що є грубим порушенням прав відповідача;

- суддею фактично не було розглянуто заяву про призначення експертизи, оскільки після вислуховування думки представників обох сторін по даній заяві суддя видалився до нарадчої кімнати, після виходу з якої проголосив вступну та резолютивну частини рішення без згоди на це сторін, що суперечить ч. 2 ст. 85 ГПК України.

29.07.2013 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи в зв'язку з тим, що обидві особи, які представляють інтереси відповідача, а саме Шолудченко А. В. та Василега В. М., 30.07.2013 перебуватимуть у службовому відрядженні та у відпустці відповідно.

До зазначеного клопотання додано копії наказу ТОВ «Юридичне об'єднання «СВ Груп» № 12 від 19.07.2013, яким Василезі В. М. надано відпустку терміном 12 календарних днів, та листа ТОВ «Юридичне об'єднання «СВ Груп» від 26.07.2013, згідно з яким Шолудченко А. В. відряджено до м. Хуст з 29.07.2013 по 05.08.2013.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що, по-перше, відповідачем не надано належних доказів того, що він має лише двох повноважних представників, а по-друге, зі змісту наказу № 12 від 19.07.2013, яким Василезі В. М. надано відпустку терміном 12 календарних днів, не слідує, з якої саме дати зазначена особа перебуває у відпустці.

При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалу від 16.07.2013, якою розгляд справи призначено на 30.07.2013, представник відповідача отримав 17.07.2013, тобто до дати, якою представників відповідача направлено до відпустки та у відрядження, а також те, що ухвалою від 16.07.2013 сторони попереджені про те, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.08.2012 позивач як замовник та відповідач як постачальник уклали договір поставки № ТМ12/201 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач доручає, сплачує та приймає, а відповідач бере на себе зобов'язання поставити, передати у власність позивачу та виконати комплекс робіт по впровадженню Системи електронного обліку транспортних засобів Customs Truk Control System (далі Обладнання) у відповідності зі Специфікацією (Додаток № 1 до Договору), Технічним завданням (надає позивач та погоджує з відповідачем) в строки та на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість Договору, з врахуванням вартості Обладнання та робіт складає 400 000 грн. Вартість тверда та не підлягає зміненню під час дії Договору за умов виконання позивачем передплати протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору. Інакше відповідач має право змінити вартість Договору шляхом підписання Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за Договором здійснюється у безготівковому розрахунку поетапно. Порядок оплати:

- попередня оплата в розмірі 70% від загальної вартості Договору здійснюється позивачем після підписання обома сторонами Договору протягом 14 календарних днів (п. 2.2.1);

- оплата в розмірі 25% від загальної вартості Договору, здійснюється позивачем протягом 5 банківських днів після письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження зі складу відповідача (п. 2.2.2);

- оплата в розмірі 5% від загальної вартості Договору здійснюється позивачем протягом 3 банківських днів після дати виконання шеф-монтажу Обладнання (датою завершення шеф-монтажу Обладнання враховувати дату підписання сторонами акту виконаних робіт) (п. 2.2.3).

На виконання умов Договору позивач 07.08.2012 перерахував позивачеві 280 000 грн., що становить 70 % від загальної суми Договору. На доказ перерахування зазначених коштів позивачем до матеріалів справи долучено копію виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 15) та довідку Оболонського районного відділення КРД АТ «Райффайзен банк Аваль» № 107 від 26.03.2013 (а.с. 89).

Факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 280 000 грн. сторонами не заперечується.

Згідно з п. 4.1 Договору строк виготовлення Обладнання складає 7-8 календарних тижнів від дати отримання попередньої оплати згідно п. 2.2.1 Договору.

Пунктом 4.5 Договору сторони домовились датою поставки Обладнання враховувати дату підписання документів, які підтверджують факт передачі Обладнання позивачу (дата, яка зазначена у видаткових накладних на отримання Обладнання).

В матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу Обладнання.

Той факт, що Обладнання відповідачем позивачу поставлено не було, сторонами не заперечується.

Позивач, звертаючись до суду, посилається на те, що 03.10.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода), якою сторони:

- дійшли згоди про розірвання Договору на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України та п. 11.1 Договору;

- погодили, що Договір вважається розірваним з моменту підписання Додаткової угоди;

- відповідач повинен повернути позивачеві кошти у розмірі 280 000 грн., які позивач сплатив у якості попередньої оплати згідно п. 2.2.1 Договору, не пізніше 31.12.2012.

З огляду на приписи зазначеної Додаткової угоди № 1 та враховуючи факт невиконання відповідачем свого обов'язку по поверненню спірних коштів в сумі 280 000 грн., позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що Додаткова угода № 1 ним не укладалась, оскільки зазначена Додаткова угода № 1 не була підписана з боку позивача, позивач не знав про її існування.

З огляду на вказані обставини,відповідач в суді першої інстанції звертався до суду з заявою про призначення експертизи, на розгляд якої просив поставити питання щодо встановлення факту виконання підпису на Додатковій угоді № 1 Мурашовим Олексієм Семеновичем (директор відповідача) та факту нанесення відтиску печатки відповідача на Додатковій угоді № 1 печаткою відповідача.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ненадання відповідачем витребуваних судом доказів та не забезпечення в судове засідання явки директора відповідача з оригіналом печатки відповідача, робить для суду неможливим визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, а також здійснення перевірки (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що, фактично, подання відповідачем клопотання без доказів, достатніх для проведення експертних досліджень, свідчить про намір останнього лише затягнути вирішення спору по суті, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з огляду на наступні обставини.

Позовна заява надійшла до суду 05.02.2013.

Ухвалою про порушення провадження у справі № 910/2161/13 від 06.02.2013 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначений на 28.02.2013. Зазначену ухвалу судом першої інстанції сторонами направлено 12.02.2013, а відповідачем отримано 26.02.2013 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 3), тобто до судового засідання.

В судове засідання 28.02.2013 відповідач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, з огляду на що ухвалою суду від 28.02.2013 суд відклав розгляд справи на 28.03.2013. Зазначену ухвалу судом першої інстанції відповідачу направлено 06.03.2013, а відповідачем отримано 14.03.2013 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40), тобто до судового засідання.

В судовому засіданні 28.03.2013 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи та з заявою про продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні 28.03.2013 суд першої інстанції для вирішення по суті клопотання відповідача про призначення судової експертизи, витребував необхідні документи (по декілька оригіналів документів фінансової та господарської діяльності Товариства (договори, листи, звіти, платіжні доручення тощо) за період з 2011 по 2012 роки з оригінальним відтиском печатки відповідача та підписом директора Мурашова О.С., та зобов'язав забезпечити в судове засідання для відібрання вільних зразків підпису та надання зразків печатки з метою призначення судової експертизи явку директора відповідача Мурашова О.С. з печаткою відповідача), в зв'язку з чим ухвалою від 28.03.2013 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 18.04.2013.

Відповідачем вказані вимоги суду не виконані, з огляду на що в судовому засіданні 18.04.2013 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та вирішив спір по суті.

Колегія суддів зауважує відповідачеві на наступному.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 77 ГПК України відкласти розгляд справи суд може лише в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Частиною 1 ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а ч. 3 зазначеної статті, - що, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів.

Враховуючи те, що позовна заява надійшла до суду 05.02.2013 і що ухвалою суду від 28.03.2013 строк вирішення спору продовжений на п'ятнадцять днів, спір сторін мав бути судом вирішений по 19.04.2013 включно, тобто, фактично, строків для відкладення розгляду справи суд першої інстанції не мав, а отже, враховуючи невиконання відповідачем вимог ухали суду від 28.03.2013 в частині витребування додаткових документів, які були необхідні суду першої інстанції для вирішення по суті клопотання відповідача про призначення судової експертизи, та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції цілком правомірно у судовому засіданні 18.04.2012 відмовив у задоволенні клопотання відповідач про призначення судової експертизи.

З огляду на викладене, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, до уваги колегією суддів не приймаються як безпідставні та такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити про таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, щодо до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Виходячи з приписів ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частина 3 ст. 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з викладених вище норм закону, право покупця, який попередньо оплатив товар, що його у встановлений строк поставлено не було, вимагати повернення коштів, виникає з положень ЦК України і є безумовним.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2012 № 15-рп/2012, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено, що позивачем здійснено попередню оплату Обладнання в сумі 280 000 грн., а відповідач у встановлений строк Обладнання не поставив, законні права позивача відповідачем були порушені, а відтак, відповідно до закону у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення сплаченої суми попередньої оплати, яке він може реалізувати шляхом подачі позову до суду, що ним і було зроблено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає потреби у призначенні судової почеркознавчої та технічної експертизи, щодо якої відповідачем подано до суду клопотання, адже результати такої експертизи не мають значення для справи.

При цьому, слід зазначити про те, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання у встановлений Договором строк (7-8 календарних тижнів від дати отримання попередньої оплати, тобто до 02.10.2012), оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов'язки перед позивачем як платником.

Враховуючи, що матеріли справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу не забезпечених поставкою коштів в сумі 280 000 грн., з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність та правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення зазначених коштів, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 280 000 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, зокрема, щодо укладення сторонами і виконання Додаткової угоди № 1 від 03.10.2012, за правилами ч. 1 ст. 34 ГПК України, згідно з якою господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/2161/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДКЛ».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКЛ» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/2161/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/2161/13 залишити без змін.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2161/13.

Повний текст постанови складено: 31.07.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Коршун Н.М.

Пашкіна С.А.