Постанова

від 24.04.2013 по справі 816/1878/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1878/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Кожаріна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОМСНАБ ПЛЮС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2013 року позивач ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" (далі за текстом - позивач, підприємство, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2013 року № 0000402202/406, № 0000392202/407.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідач протиправно ставить йому у вину заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 29397,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 24102,00 грн. Крім того, вважає висновки податкового органа, викладені в акті перевірки, необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов укладених договорів та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства первинними бухгалтерськими документами. Разом із тим ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" вказує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет наявності ознак фіктивності та сплати податкових зобов'язань своїх контрагентів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав, надав письмові заперечення, в яких проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних ТМЦ у постачальників, господарська діяльність яких має ознаки фіктивності.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" 17 грудня 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 36865182). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 01 лютого 2013 року по 07 лютого 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська Творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чегун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтєксторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493), ТОВ "Креміньтрансбіт" (код 37015929), ПП "Екобудсервіс-Плюс" (код 25439746), ПП "Промфінсервіс" (код 36836811) за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 02 лютого 2013 року складено акт № 1217/22.4-11/36865182 (том І а.с. 35-42), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження податку на прибуток на 24102,00 грн., в тому числі: за IV квартал 2011 року - 15357,00 грн., за І квартал 2012 року - 5857,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року - 2888,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 29397,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року - 3512,00 грн., за листопад 2011 року - 5241,00 грн., за грудень 2011 року - 4601,00 грн., за січень 2012 року - 2089,00 грн., за лютий 2012 року - 1676,00 грн., за березень 2012 року - 1813,00 грн., за квітень 2012 року - 1304,00 грн., за травень 2012 року - 7138,00 грн. та за червень 2012 року - 2023,00 грн.

На підставі акта перевірки від 11 лютого 2013 року № 1217/22.4-11/36865182 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року № 0000402202/406 (том І а.с. 33), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29397,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14699,00 грн. та № 0000392202/407 (том І а.с. 34), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 24102,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 4372,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки податкового органа упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 01 березня 2013 року № 0000402202/406, № 0000392202/407, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ПП "Анві Продукт", ТОВ "Леда-Ком" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаних підприємств витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено, що Позивачем (Покупець) укладено договори поставки продукції (електротоварів) з ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" (Постачальники) від 27 жовтня 2011 року, від 02 листопада 2011 року, від 02 грудня 2011 року, від 04 січня 2012 року (том І а.с. 59-60, 66-67, 73-74, 80-81).

Відповідно до укладених договорів та на підставі виставлених Постачальниками рахунків-фактур Позивач оплатив товар згідно платіжних доручень (том І а.с. 115-150).

На виконання умов вищезазначених договорів ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" складено видаткові накладні, що підтверджують передачу ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС" придбаного електрообладнання. Копіями доручень на право отримання ТМЦ підтверджено факт отримання позивачем товару за договорами поставки у своїх контрагентів.

На виконання вимог договорів поставки ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" виписано належним чином оформлені податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт реальності виконання договорів поставки підтверджується також товарно-транспортними накладними разом із номенклатурними додатками до них, що наявні в матеріалах справи. Зазначеними документами підтверджується факт поставки визначеного договорами товару автомобілем Fiat ДНЗ ВІ 4812 АХ, який належить підприємству позивача.

Судом встановлено, що отримані за договором електротовари використані Позивачем у власній господарській діяльності - для подальшої реалізації третім особам. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що придбаний у ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" товар в подальшому реалізовано позивачем наступним суб'єктам господарювання:

ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 151-170);

ВАТ "Кременчуцький колісний завод", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 171-194);

ТОВ "Промсистема", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 195-222);

ПАТ "Гірник", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 223-231);

СФГ "Атланта", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 232-241);

ТОВ "Апейон", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 242-245);

ТОВ "Європейська медицина", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том І а.с. 246-251);

ПП "Діліжанс і Ко", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 1-11);

ДП "Південна Залізниця" Відокремлений підрозділ "Кременчуцька дистанція електропостачання", що підтверджується первинними докум31);

ТОВ "Кременчук Житлобуд", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 32-33);

ТОВ "Декор Агро", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 34-35);

ТОВ "Добробит", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 36-39)

КП "Стрімер", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 40-45)

ТОВ "Техснаб", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 46-47)

ТОВ "Амстор", що підтверджується первинними документами: довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними (том ІІ а.с. 48-49).

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком", що стала підставою для формування валових витрат та податкового кредиту ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС", оформлена належним чином, із акту перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Крім того, ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" на момент укладення договорів були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Анві Продкут" та ТОВ "Леда-Ком" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, договорами, довіреностями на право отримання ТМЦ, придбаний товар використано у господарській діяльності позивача, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентами, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічної звірки відносно контрагентів позивача, а саме: ПП "Анві Продукт" від 05 вересня 2012 року № 798/22-317/37106984 та ТОВ "Леда-Ком" від 06 вересня 2012 року № 800/22-317/37740565, в яких вказано на відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період з мотивів відсутності у підприємств трудових ресурсів та транспортних засобів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання послуг позивачу, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, та положеннями трудового законодавства України, які не містять заборони найманим працівникам займатися підприємницькою діяльністю.

Господарська діяльність контрагента позивача не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів неможливості проведення господарських операцій з урахуванням просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в іншій спосіб; отримання позивачем робі (послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що стала підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП "ПРОМСНАБ ПЛЮС".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентами на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат сум за господарськими операціями з ТОВ "Леда-Ком" та ПП "Анві Продукт" в періоді, охопленому перевіркою.

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між ТОВ "Леда-Ком" та ПП "Анві Продукт" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статті 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено і в суді першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами ТОВ "Леда-Ком" та ПП "Анві Продукт" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "ПРОМСНАБ ПЛЮС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 01 березня 2013 року № 0000402202/406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 01 березня 2013 року № 0000392202/407.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ПРОМСНАБ ПЛЮС" (ідентифікаційний код 36865182) витрати зі сплати судового збору в розмірі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова