Ухвала

від 28.08.2013 по справі 816/1878/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р.Справа № 816/1878/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 816/1878/13-а

за позовом Приватного підприємства "Промснаб Плюс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Промснаб плюс» (далі за текстом - ПП «Промснаб плюс», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000402202/406 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 44096,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 29397,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14699,0 грн) та № 0000392202/407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 28474,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 24102,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4372,0 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Кременчуцькою ОДПІ від 01.03.2013 року № 0000402202/406 та № 0000392202/407.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 138.2 ст. 138, п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Кременчуцька ОДПІ зазначає, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками - ПП «Анві Продукт», ТОВ «Леда-Ком» не було, складені первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку - формування податкового кредиту та витрат, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Промснаб плюс» 17.12. 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 36865182). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

В період з 01.02.2013 року по 07.02.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Промснаб плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Продсервіс 2012» (код 38066089), ТОВ «Самі Груп» (код 37026307), ТОВ «Леда-Ком» (код 37740565), ТОВ «Сі Гейт» (код 37265617), ТОВ «Всеукраїнська Творча спілка» (код 32921777), ТОВ «Анві Продукт» (код 37106984), ТОВ «Арвет» (код 24370523), ТОВ «Стар Прайм» (код 37403093), ТОВ «Печерський міст ЛТД» (код 19015286), ПП «Дан-Кремінь» (код 35328465), ТОВ «Чегун» (код 36520455), ТОВ «Економ-Ресурс» (код 36581701), ТОВ «Імпекс Продгарант» (код 37142844), ТОВ «Верес Груп» (код 37400946), ТОВ «Спецпродсервіс» (код 37024734), ТОВ «ПГ «Інтєксторг» (код 37144143), ТОВ «Реал Інвест» (код 36088493), ТОВ «Креміньтрансбіт» (код 37015929), ПП «Екобудсервіс-Плюс» (код 25439746), ПП «Промфінсервіс» (код 36836811) за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2013 року № 1217/22.4-11/36865182, яким встановлено наступні порушення, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24102,0 грн.

- п. 198.1 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 29397,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобов'язань позивачу, оскільки він не несе відповідальності за постачальників, діяльність яких на думку податкового органу містить ознаки фіктивності, а також з наявності документального підтвердження здійснення таких господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для визначення грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів ПП «Анві Продукт», ТОВ «Леда-Ком» має ознаки фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок господарських операцій з даними підприємствами витрати та податковий кредит позивача не визнані податковим органом правомірними.

Так, між ПП «Промснаб плюс» (покупець) укладено договори поставки продукції (електротоварів) з ПП «Анві Продукт» та ТОВ «Леда-Ком» (Постачальники) від 27.10.2011 року, від 02.11.2011 року, від 02.12. 2011 року, від 04.01.2012 року.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій з постачальниками позивачем надано до суду наступні первинні та інші документи: рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, журнали видачі доручень на право отримання ТМЦ, податкові накладні. На підставі вказаних первинних документів позивачем формувався податковий кредит та витрати.

Транспортування товару від постачальників здійснювалось автомобілем Fiat Doblo реєстраційний номер ВІ 4812 АХ, який належить ПП «Промснаб плюс» та підтверджується товарно-транспортними накладними із номенклатурними додатками до них.

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності позивача. В подальшому його було реалізовано позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується довіреностями на право отримання ТМЦ та видатковими накладними.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять усі первинні документи, належні до складання в спірних правовідносинах, які не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу, ст. 201, ст. 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наявність та відповідність первинних документів вимогам чинного законодавства відповідачем не заперечується, оскільки даний факт встановлений актом перевірки позивача.

Крім того, відповідачем не заперечується, що ПП «Анві Продукт» та ТОВ «Леда-Ком» на момент укладення договорів та здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Кременчуцька ОДПІ обґрунтовуючи свої висновки щодо встановлених порушень, вказує на відомості встановлені актами про неможливість проведення зустрічної звірки відносно контрагентів ПП «Промснаб плюс», зокрема: відсутність факту реального вчинення господарських операцій, неможливість їх здійснення з огляду на відсутність у підприємств трудових ресурсів, основних засобів та транспортних засобів тощо, тобто на можливі порушення чинного законодавства в господарській діяльності постачальників.

З цього приводу колегія суддів вважає доцільним зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Кременчуцькою ОДПІ не доведено факт відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Анві Продукт» та ТОВ «Леда-Ком» і, як наслідок, не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року № 0000402202/406 та № 0000392202/407.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 816/1878/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.