Ухвала

від 12.12.2006 по справі 4/386ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/386ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

12.12.2006 року                                                Справа № 4/386ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              

          Бойченка К.І.

суддів                                            Баннової Т.М.

                                                  Парамонової Т.Ф.

секретар судового засідання:            Антонова І.В

за участю представників:

від позивача:                              -повноважний представник не прибув;

від відповідача:                              -Прохоров Ю.Г., представник

за дов.  б/н  від 31.08.06;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Приватного підприємства “Юридична контора

“Максим - Теко”, м. Луганськ

на постанову

господарського суду                        Луганської області

від                                                    03.10.06

у справі                                            №4/386ад (суддя Калашник Т.Л.)

за позовом                                         Луганського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до відповідача                              Приватного підприємства “Юридична контора

“Максим - Теко”, м. Луганськ

про                                                     стягнення 3895 грн. 45 коп.       

В С Т А Н О В И В:

          Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ                     (далі за текстом  - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області  з позовною заявою №03-01/3326 від 11.08.06 про стягнення з Приватного підприємства “Юридична контора “Максим - Теко”, м. Луганськ (далі за текстом - відповідач), в дохід  Державного бюджету України несплачених адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3895 грн. 45 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

          Постановою господарського суду Луганської області від 03.10.06 по справі №4/386ад позов задоволений повністю.

          Дана постанова мотивована тим, що відповідачем фактично не здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування певної кількості інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Луганської області                         від 03.10.06 по справі №4/386ад  відповідач  звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадану постанову суду першої інстанції і направити справу №4/386ад на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Заперечення на апеляційну скаргу відповідача позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, до Луганського апеляційного господарського суду не подав.

Позивач подав до апеляційної інстанції клопотання від 11.12.06 №03-01/6344 про розгляд даної справи та апеляційної скарги без участі його повноважного представника у судовому засіданні, яке судовою колегією було розглянуте та задоволено.

  Відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.11.06 у справі №4/386ад для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Юридична контора “Максим -Теко”, м. Луганськ, на постанову господарського суду  Луганської області від 03.10.06 у справі №4/386ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя  - Бойченко К.І., суддя - Баннова Т.М., суддя –Парамонова Т.Ф.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та  процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.01 №2606 –ІІІ (далі за текстом - Закон), для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 №1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п. 2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Міністерства праці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах даної справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ (Поштова-річна) за 2005 рік (а.с.11) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає –22 особи; фонд оплати праці штатних працівників –85,7 тис. грн.; на підприємстві відповідача не працевлаштовано у 2005 році жодного інваліда; середня заробітна плата штатного працівника –3895 грн. 45 коп.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 12, 13), на підприємстві відповідача фактично у 2005 році не був працевлаштований жодний інвалід, а необхідно було працевлаштувати у 2005 році 1 інваліда, і оскільки на підприємстві не була забезпечена належна кількість робочих місць для інвалідів, підприємство-відповідач мало перерахувати до Державного бюджету України штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 ріці у сумі  3895 грн. 45 коп.

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (далі за текстом - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2005 році у розмірі 3895 грн. 45 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 2921 грн. 58 коп., з підстав, викладених у запереченні №106/50 від 30.08.06 на позовну заяву (а.с. 22).  

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги  підлягають до задоволення у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 №875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в тому числі з довідки Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради №09/1648 від 07.08.06, довідки  Луганського міського центру зайнятості №1/07-2373 від 31.05.06, визначеними вище органами у 2005 році не було направлено на підприємство відповідача для працевлаштування жодного інваліда. Безпосередньо інваліди не звертались до відповідача для працевлаштування та їм не було відмовлено у працевлаштуванні.

У 2005 році вказані вище органи не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування,  оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості, не зазначаючи вакантні посади.

Таким чином, відповідачем фактично  не здійснено всіх залежних від нього заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачених нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Крім того, п.п. 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.   

Згідно зі ст.12  Закону України "Про охорону праці"  підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.                           

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Також, відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні,  створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Матеріали даної справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2005 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, не вносились  в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, позивачем доведено зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 3895 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання  протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.

З викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2005 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2006 року.

З матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 14.03.06 (дата реєстрації надання звіту форми 10-ПІ за 2005 рік до Фонду), позовна заява була подана позивачем до суду першої інстанції 11.08.06.

З вищевикладеного вбачається, що строк, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, для  стягнення з відповідача несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році позивачем не пропущений.

За таких обставин, господарський суд Луганської області обгрунтовано та на законних підставах позов позивача задовольнив.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова від 03.10.06 по справі №4/386ад прийнята судом першої інстанції у відповідності з діючим законодавством і підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до п/п. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України згадана постанова залишається без змін, а апеляційна скарга відповідача  –Приватного підприємства “Юридична контора “Максим - Теко”, м. Луганськ - без задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору у сумі 19 грн. 48 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на відповідача (заявника скарги) –Приватне підприємство “Юридична контора “Максим - Теко”,   м. Луганськ.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

Керуючись ст. ст. 17, 45, 46, 94, ч. 6 ст. 103, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п/п. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:         

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична контора “Максим-Теко”,     м. Луганськ, на постанову господарського суду Луганської області від 03.10.06 по справі №4/386ад  залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Луганської області від 03.10.06 у справі               №4/386ад  залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору у сумі 19 грн. 48 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Приватне підприємство “Юридична контора “Максим - Теко”, м. Луганськ.

          Відповідно до п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України:

          -сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржувати в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також  судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково;

          -касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а у разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складання постанови в повному обсязі;

                    -ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 12.12.06 по справі №4/386ад відповідно до ч. 6 ст. 103, ст. 160, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 18.12.06.

Головуючий суддя                                        К.І. Бойченко

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                      Т.Ф. Парамонова

Помічник судді                                                             Н.О. Полковнікова

          Надруковано 5 примірників:

          1-до справи;

              2-позивачу –Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, за адресою: вул. Володарського, 59, м. Луганськ, 91055;

          3-відповідачу (заявнику скарги) –ПП “Юридична контора “Максим-Теко”, за адресою: вул. Шелкового, 35, м. Луганськ, 91053;

          4-місцевому господарському суду Луганської області;

          5-до наряду ЛАГС.