Постанова

від 22.04.2013 по справі 5011-76/15534-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-76/15534-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року

у справі № 5011-76/15534-2012 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Спец»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна»

про стягнення 155 007, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ячник А. С., Тімакіна Л. В. - представники за довіреністю;

відповідача: Меркулов Б. А. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 року до господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Спец» (далі -ПП «Спец») з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна» (далі - ТОВ «ДСВ Україна») 155 007, 00 грн. заборгованості за договором № 2 про надання послуг від 01.05.2012 року (далі - Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним виконано роботи передбачені договором на суму 415 200, 00 грн., однак відповідач оплатив роботи частково в сумі 260 193, 00 грн. і його заборгованість становить 155 007, 00 грн. Виконання робіт за договором позивач підтверджує представленими в матеріалах справи Актами здачі прийняття робіт (які не підписано відповідачем), а також табелями обліку робочого часу, які підписано як позивачем, так і відповідачем у справі.

Відповідач у відзиві на позов (а. с. 95) заперечив позовні вимоги позивача, стверджує, що Договір № 2 від 01.05.2012 року є неукладеним, оскільки не містить вимог до якості послуг, заперечує укладення додаткової угоди № 1 до договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-76/15534-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13-а; ідентифікаційний код 32735770) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь приватного підприємства «Спец» (07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 12-а, кв. 8; ідентифікаційний код 32752560) 155 007 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сім) грн. боргу і 3 100 (три тисячі сто) грн. 14 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна», через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 11.03.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 01.04.2013 року. В судовому засіданні 01.04.2013 року оголошувалася перерва до 22.04.2013 року.

Представник апелянта в судових засіданнях 01.04.2013 року та 22.04.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.05.2012 року між сторонами у справі ПП «Спец» та ТОВ «ДСВ Україна» укладено Договір № 2 про надання послуг, за умовами п. 1.1 якого позивач у справі (виконавець за договором) зобов'язався в порядку та на умовах визначених Договором, на свій ризик виконати завдання замовника з розвантажувально-навантажувальних робіт, обробки продукції, ремонтних робіт, а відповідач у справі (замовник за договором) зобов'язався в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити роботу.

Договором сторони передбачили, що оплата виконаної виконавцем роботи здійснюється за кожен календарний місяць за договірною ціною, яка розраховується за формулою: Кг*27 грн., де Кг - кількість годин, що виконавець витратив на виконання робіт за звітний період (пункт 2.1 договору); договірна ціна включає в себе оплату за виконання усіх видів робіт, визначених у пункті 1.1 договору (п. 2.2 договору); оплата за договором проводиться після підписання актів виконаних робіт (п. 3.1 договору); остаточний розрахунок проводиться замовником після повного завершення робіт, визначених у пункті 1.1 договору, включаючи усунення виявлених під час приймання роботи недоліків (п. 3.3 договору);

За умовами договору виконавець виконує роботи впродовж 2012 року (п. 4.1 договору); фактичне виконання робіт оформляється актами виконаних робіт за кожний календарний місяць (п. 4.2 договору);

Сторони передбачили, що дострокове розірвання договору може мати місце лише за згодою сторін або на підставах, передбачених чинним законодавством, з відшкодуванням понесених збитків (п. 7.3 договору). При цьому, сторона, що вирішила розірвати договір, направляє письмове повідомлення про це іншій стороні (п. 7.4 договору).

01.08.2012 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 2 від 01.05.2012 року, якою узгодили, що: оплата за виконані роботи проводиться в повному обсязі раз у 14 календарних днів за рахунками-фактур, за якими підписані акти виконаних робіт (п. 1.1 додаткової угоди); акт виконаних робіт підписується сторонами за взаємною згодою впродовж трьох робочих днів після підписання уповноваженою особою замовника додатку № 2 до Договору «Табель обліку робочого часу» (п. 1.2 Додаткової угоди); сторони погодили, що починаючи з 30.07.2012 року, у здійсненні розрахунку робочого часу за кожні повні відпрацьовані 4,5 години персоналу записується в табель робочого часу 4 години, де 0,5 години відводиться для власних потреб, відробіток до 4 годин рахується повністю (пункт 1.3 Додаткової угоди).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що виконавцеві сплачується вартість виконаних робіт.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач надав послуги, про що склав відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт. Так, за період з 24.05.2012 року до 09.06.2012 року працівниками відповідача відпрацьовано 1800 год., складено акт приймання-передачі робіт № 1 на суму 48 600, 00 грн.; за 12.06.2012 року (виконано роботи з ремонту огорожі згідно з рахунком від 12.06.2012 року № СФ -0000002), складено акт приймання-передачі № 2 на суму 1 020, 00 грн.; за період з 11.06.2012 року по 16.06.2012 року відпрацьовано 286 год., складено акт приймання-передачі № 3 на суму 7 722, 00 грн.; за період з 11.06.2012 року до 16.06.2012 року відпрацьовано 1000 год., складено акт приймання-передачі № 4 на суму 27 000, 00 грн.; за період з 18.06.2012 року до 23.06.2012 року відпрацьовано 1044,5 год., складено акт приймання-передачі № 8 на суму 28 201, 50 грн.; за період з 25.06.2012 року до 30.06.2012 року відпрацьовано 924, 5 год., складено акт приймання-передачі № 9 на суму 24 961, 50 грн.; за період з 02.07.2012 року до 08.07.2012 року відпрацьовано 1 350 год., складено акт приймання-передачі № 10 на суму 36 450, 00 грн.; за період з 09.07.2012року до 15.07.2012 року відпрацьовано 1383 год., складено акт приймання-передачі № 11 на суму 37 341 грн.; за період з 16.07.2012року до 22.07.2012 року відпрацьовано 685 год., складено акт приймання-передачі № 13 на суму 18 495, 00 грн.; за період з 23.07.2012 року до 28.07.2012 року відпрацьовано 1 126 год., складено акт від 01.08.2012 року № ОУ- 0000014 на суму 30 402, 00 грн.; за період з 30.07.2012 року до 04.08.2012 року відпрацьовано 1 257 год., складено акт від 20.08.2012 року № ОУ- 0000015 на суму 33 939, 00 грн.; за період з 6.08.2012 року до 01.08.2012 року відпрацьовано 1 097 год., складено акт від 20.08.2012 року № ОУ- 0000016 на суму 29 619, 00 грн.; за період з 13.08.2012 року до 19.08.2012 року відпрацьовано 1 149 год., складено акт від 22.08.2012 року № ОУ- 0000018 на суму 31 023, 00 грн.; за період з 20.08.2012 року до 26.08.2012 року відпрацьовано 1 273 год., складено акт від 30.08.2012 року № ОУ- 0000019 на суму 34 371, 00 грн.; за період з 27.08.2012 року до 02.09.2012 року відпрацьовано 965 год., складено акт від 30.08.2012 року № ОУ- 0000020 на суму 26 055, 00 грн., всього на суму 415 200, 00 грн.(в т. ч. ПДВ).

Перелічені акти частково підписано обома сторонами, частково лише представником позивача. Однак, всі акти надіслано на адресу відповідача для підписання; отримано замовником, що підтверджено представленими у справі доказами.

Крім того, за період з 30.07.2012 року до 02.09.2012 року представниками сторін за договором, в тому числі і повноважним представником ТОВ «ДСВ Україна» (замовник за договором) підписано табелі обліку робочого часу.

Отже, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за період з 30.07.2012 року по 02.09.2012 року, згідно представлених в матеріалах справи табелів робочого часу, в т. ч. за період з 30.07.2012 року по 04.08.2012 року на 1 257 год., Акт від 20.08.2012 року № ОУ-0000015 на суму 33 939, 00 грн. (а. с. 30); за період з 06.08.2012 року по 01.08.2012 року на 1 097 год., Акт від 20.08.2012 року № ОУ-0000016 на суму 29 619, 00 грн. (а. с. 31); за період з 13.08.2012 року по 19.08.2012 року на 1 149 год., Акт від 22.08.2012 року № ОУ-0000018 на суму 31 023, 00 грн.(а. с. 32); за період з 20.08.2012 року по 26.08.2012 року на 1 273 год., Акт від 30.08.2012 року № ОУ-0000019 на суму 34 371, 00 грн.(а. с. 33); та за період з 27.08.2012 року по 02.09.2012 року на 965 год., Акт від 30.08.2012 року № ОУ-0000020 на суму 26 055, 00 грн. (а. с. 34), всього на суму 155 007, 00 грн.(в т. ч. ПДВ).

При цьому, табелі обліку робочого часу за зазначений період підписано замовником без будь-яких заперечень. Однак, відповідач, отримавши акти виконаних робіт за зазначений період, направлення яких на його адресу, підтверджено представленими в матеріалах справи доказами (лист від 26.09.2012 року, від 23.10.2012 року та кур'єрською поштою 03.10.2012 року), у строк визначений договором та вимогами чинного законодавства, Акти за спірний період не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав

Згідно вимог ч. 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства позивач (підрядник) не повинен вживати жодних дій щодо спонукання відповідача (замовник) до підписання надісланих останньому актів виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання таких актів.

У свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача (замовника за договором).

ТОВ «ДСВ Україна» під час розгляду справи не надав доказів направлення виконавцю мотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт, як і доказів зверталося до позивача з вимогою про усунення недоліків у роботі.

За відсутності судового рішення про визнання актів виконаних робіт недійсними, таки акти мають юридичну силу та є підставою для оплати робіт вказаних у них. Аналогічна позиція викладена в Постановах ВГСУ від 11.04.2012 року у справі № 6/70/2011 та від 21.03.2012 року у справі № 5008/1175/2011.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що існування у замовника заборгованості по оплаті виконаних робіт підтверджено самим замовником у листах від 28.09.2012 року за № 4100, від 11.10.2012 року за № 4285 , якими ТОВ «ДСВ Україна» фактично визнало заборгованість перед позивачем в сумі 157 851, 71 грн. з посиланням на необхідність зарахування зустрічних вимог на суму 92 293, 71 грн.

Однак, позивач, листом від 15.10.2012 року за № ДСВ-ВПР-2 мотивовано відмовився від зарахування однорідних вимог, посилаючись на відсутність таких, оскільки зарахуванню підлягають безспірні однорідні вимоги, а заявлена відповідачем до зарахування сума (92 293, 71 грн.) не визнана позивачем, є спірною.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 92 293, 71 грн. не відбулось, відтак заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 155 007, 00 грн. є доведеною.

Наявність заборгованості ТОВ «ДСВ Україна» перед позивачем підтверджується також і наявними в матеріалах справи копіями листів останнього, адресованих ПП «Спец», від 28.09.2012 року № 4100 і від 11.10.2012 року № 4285, в яких йдеться про існування непогашеної відповідачем заборгованості.

Твердження ТОВ «ДСВ Україна» про те, що Договір № 2 про надання послуг та Додаткова угода до нього є неукладеними, а остаточний розрахунок відповідача за виконані роботи не настав суд правомірно та обґрунтовано визнав безпідставними.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не укладеними є правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Із змісту Договору № 2 вбачається, що між сторонами досягнуто згоди з усіх умов, необхідних для даного виду договорів. Договір підписано сторонами без зауважень чи застережень. При укладені договору сторони не скористались правом його підписання з протоколом розбіжностей, або внесення змін до договору в процесі його виконання , як передбачено вимогами ст. ст. 181, 188 ГК України, ст. ст. 649, 651 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що договірні зобов'язання за спірним договором виконували як позивач, який надавав послуги, так і відповідач, який частково в сумі 260 193, 00 грн. оплатив надані послуги, що не оспорюється відповідачем у справі. З наведеного вбачається, що сторони схвалили дану угоду та прийняли її до виконання, відтак саме з моменту підписання договору у сторін виникли певні зобов'язання .

Твердження апелянта, що додаткова угода не підписана сторонами спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Як досліджено в судових засіданнях, ініціатором укладення додаткової угоди №1 від 01.08.2012 року був позивач у справі, який направив відповідачу оферту на підписання додаткової угоди та узгодження її умов.

Як стверджує позивач 16 серпня 2012 року через представника ТОВ «ДСВ Україна» - Меркулова Б. він отримав електронною поштою підписану товариством угоду. Підписання такої угоди підтверджено товариством у листі від 20.08.2012 року, в якому відповідач повідомляє про направлення останнього узгодженого варіанту додаткової угоди, визнає заборгованість за договором та гарантує її погашення у найближчий час.

У матеріалах справи міститься належним чином завірений позивачем примірник Додаткової угоди. Представник відповідача не заперечував щодо наявності на ній справжньої печатки і підпису директора ТОВ «ДСВ Україна».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем впродовж дії Договору було виконано роботи на загальну суму 415 200, 00 грн., проте відповідач зобов'язання за Договором виконав частково у сумі 260 193, 00 грн. відтак, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 155 007, 00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-76/15534-2012 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-76/15534-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-76/15534-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-76/15534-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.