Постанова

від 24.04.2013 по справі 826/1053/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2013 року № 826/1053/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Ліга" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення від 06.11.2012 р. № 100200000/2012/511076/2, картки відмови №100200000/2012/16546 від 06.11.2012 р., визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної шкоди ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер Ліга", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці, (надалі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, (надалі - відповідач-2), про визнання протиправними та скасування рішення від 06.11.2012 р. № 100200000/2012/511076/2, картки відмови №100200000/2012/16546 від 06.11.2012 р., визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, при визначенні митної вартості, не зважаючи на те, що позивачем було вчасно та в повному обсязі виконані всі вимоги відповідача, прийняв Рішення № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012 року про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, за яким відповідачем визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж була задекларована позивачем, а також допустив протиправну бездіяльність не здійснивши митне оформлення товару у відповідності з вимогами ст. 255 Митного кодексу України, чим завдав позивачу матеріальної шкоди.

Представник відповідача-1 письмових заперечень на позовну заяву суду не надавав, у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки відповідач-1 діяв у спосіб та в межах, встановлених чинним законодавством України.

Представник відповідача-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень на позовну заяву не надавав.

В судове засідання 29.03.2013 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представник позивача (подав клопотання про розгляд справи без його участі) та представник відповідача-2.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Ліга", як покупцем, та Фірмою FM Bravo sp. Z o.o., як продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір - Контракт № 2-12 від 25 вересня 2012 року (далі - Контракт №2-12).

Пунктом 1 Контракту №2-12 встановлено, що продавець продає, а покупець купує меблі, (далі - товар), за назвою, асортиментом, кількістю та ціною вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 зазначеного Контракту №2-12, ціна товару встановлюється в Євро та вказується в прайс-листах та інвойсах.

Згідно п. 2.4 Контракту №2-12, за домовленістю сторін, продавець може надати покупцю знижку на товар у разі якщо, зокрема, товар буде виставлено в якості демонстраційного зразка (спеціальна ціна на експозицію вказується у прайс - листі). Розмір знижки вказується в специфікаціях до Контракту.

На виконання умов зовнішньоекономічного Контракту №2-12 ТОВ "Партнер Ліга" на митну територію України був ввезений товар - зразки корпусної мебелі з ДСП виробництва Фірми FM Bravo sp. Z o.o. (Польша).

Специфікацією № 1 від 03.10.2012 року та Інвойсом № 1/10/2012 від 19.10.2012 року позивачем придбано товар загальною кількістю 19 позицій, загальною вартістю 3488,32 євро. На товар була надана знижка згідно п. 2.4 Контракту №2-12, що передбачено п. 1-15 Специфікації та Інвойсом.

26.10.2012 року позивачем було подано до Київської регіональної митниці електронну митну декларацію № 100200000.2012.540458, в якій митна вартість товару була визначена за ціною Контракту щодо товару (меблі в асортименті) що імпортується, тобто за основним методом визначення митної вартості товару (за першим методом), до якої було долучено наступний пакет документів: Контракт № 2-12 від 25.09.2012 року; декларацію митної вартості № 4401; міжнародну автомобільну накладну № 2730000654 від 19.10.2012 року; виписку з банку від 18.10.2012 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 3007149; прейскурант (прайс-листи) виробника товару від 02.10.2012 року; Рахунок-фактура (інвойс) № 3105 1/10/2012 від 19.10.2012 року; пакувальний лист № 3141 3674/2012/1 від 19.10.2012 року; Специфікація №1 до Контракту від 03.10.2012 року; Договір про перевезення № 10-1/2012 від 16.10.2012 року; Сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AF 0152505 від 19.10.2012 року; Сертифікат члена ЕВА від 01.04.2012 року; копія митної декларації країни відправлення 12ЗД371010У0091219 від 29.10.2012 року.

29.10.2012 року відповідачем-1 було заявлено вимогу про надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання зазначених вимог відповідача-1, ТОВ "Партнер Ліга" для підтвердження митної вартості товару додатково надало наступні документи, зокрема: Заявку на валюту №4 від 15.10.2012 року, Експертний висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 12/794 від 16.201 2012 року про обґрунтованість заявленої Позивачем вартості товару; Податкову накладну № 535 від 01.11.2012 року; Лист від виробника від 05.11.2012 року щодо дійсного надання знижки на демонстраційний товар згідно п.2.4 Контракту.

06.11.2012 року відповідачем-1 відмовлено в митному оформленні товарів за ціною договору, так було складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012 року, та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №100000006/2011/713657/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем, та Фірмою Halmar Sp.z o.o., як продавцем, був укладений Контракт № 3-12 від 25.09.2012 року, згідно п.1 якого продавець продає, а покупець купляє меблі (далі - товар) за назвою, асортиментом, кількістю та ціною вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною Контракту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Партнер-Ліга" на митну територію України був ввезений товар - меблі виробництва фірми Halmar Sp.z.o.o. в обсягах та вартістю передбаченою Рахунком-фактурою № (S)FSE-82/12/ЕХ від 22.10.2012 року.

26.10.2012 року з метою митного оформлення товару згідно Контракту № 3-12 від 25.09.2012 року ТОВ "Партнер-Ліга" було подано до митного органу електронну митну декларацію. Однак, зазначена митна декларація не була прийнята до митного оформлення, не зважаючи на інформування позивача щодо наявності такої в базі, зокрема, беззаперечної наявності на митному оформленні та пред'явлення митному органу транспортного засобу, що здійснював перевезення зазначеного товару.

Після повторного подання Позивачем митної декларації, аналогічного змісту із долученням аналогічного пакету документів, товар було оформлено згідно митної декларації № 100200000/2012/540432 від 29.10.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем як покупцем, та Фірмою Polywood S.R.L., як продавцем, був укладений Контракт № 1-12 від 18.06.2012 року, згідно п.1 якого продавець продає, а покупець купляє меблі (далі - товар) за назвою, асортиментом, кількістю та ціною вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною Контракту.

24.10.2012 року о 15 год. 32 хв., з метою митного оформлення товару за Контрактом № 01/12 від 18 червня 2012 року, укладеного між ТОВ "Партнер-Ліга" та фірмою Polywood S.R.L., позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію, якій присвоєно № 100200000/2012/540272.

Судом встановлено, що 24.10.2012 року о 21 год. 02 хв. відповідачем було надіслано ТОВ "Партнер-Ліга" електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

25.10.2012 року, на виконання вимог митного органу, позивачем надіслано додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що митне оформлення було завершено 05.11.2012 року.

Митним кодексом України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( ч. 1 ст. 49).

Згідно ч.1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Вичерпний перелік документів які підтверджують митну вартість затверджено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених Кодексом, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4)на основі віднімання вартості; 5)на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6)резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 58 МК України чітко визначені випадки, в яких не може використовуватися перший метод визначення митної вартості. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 МК України, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судом встановлено, що відповідачем визначено за необхідне надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно Контракту №2-12 від 25.09.2012 року, зокрема, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом також встановлено, що в підтвердження первісно задекларованої митної вартості товару позивачем, крім долучених до митної декларації документів (Контракт № 2-12 від 25.09.2012 року; декларацію митної вартості № 4401; міжнародну автомобільну накладну № 2730000654 від 19.10.2012 року; виписку з банку від 18.10.2012 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 3007149; прейскурант (прайс-листи) виробника товару від 02.10.2012 року; Рахунок-фактура (інвойс) № 3105 1/10/2012 від 19.10.2012 року; пакувальний лист № 3141 3674/2012/1 від 19.10.2012 року; Специфікація №1 до Контракту від 03.10.2012 року; Договір про перевезення № 10-1/2012 від 16.10.2012 року; Сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AF 0152505 від 19.10.2012 року; Сертифікат члена ЕВА від 01.04.2012 року; копія митної декларації країни відправлення 12ЗД371010У0091219 від 29.10.2012 року), надано відповідачу наступні документи: Заявку на валюту №4 від 15.10.2012 року, Експертний висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 12/794 від 16.201 2012 року про обґрунтованість заявленої Позивачем вартості товару; Податкову накладну № 535 від 01.11.2012 року; Лист від виробника від 05.11.2012 року щодо дійсного надання знижки на демонстраційний товар згідно п.2.4 Контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу весь перелік документів, необхідний для здійснення митного оформлення, які містили об'єктивні і достовірні дані на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, за яким визначено митну вартість товару у вищому розмірі, ніж було задекларовано Позивачем

Згідно ч. 1 ст. 255 МК України передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Як вже було встановлено судом, відповідачем-1 не було прийнято до митного оформлення митну декларацію, подану позивачем 26.10.2012 року за Контрактом № 3-12 від 25.09.2012 року, а тому 29.10.2012 року позивачем було подано повторно митну декларацію, згідно якої було оформлено товар.

Судом також встановлено, що відповідачем визначено за необхідне надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів за Контрактом №01/12 від 18.06.2012 року. Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2012 року позивачем надано відповідачу-1 весь перелік документів, необхідний для здійснення митного оформлення, проте митне оформлення було завершено лише 05.11.2012 року.

Статтею 56 Конституції передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 4 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у зв'язку із неправомірними рішенням митного органу щодо коригування митної вартості товару згідно Контракту № 2-12 від 25.09.2012 року та у зв'язку із бездіяльністю митного органу в частині неприйняття рішення протягом строку, визначеного законодавством, а саме, порушення строків митного оформлення товару за Контрактом № 3-12 від 25.09.2012 року, Позивач зазнав збитків на суму 7 580,00 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 00 коп.), пов'язану з оплатою послуг митного терміналу згідно Договору про надання послуг від 29.10.2012 року та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджують дійсну вартість послуг, які були сплачені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови Київської регіональної митниці у проведенні митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості товару (ціна договору) та визначення ним митної вартості за шостим резервним методом, а тому оскаржувані рішення (картка відмови, рішення про визначення митної вартості товару) Київської регіональної митниці є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем-1 не доведено правомірності та обґрунтованості оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012 року, Рішення про коригування митної вартості товарів №100000006/2011/713657/2 від 06.11.2012 р., а також не доведено відсутності протиправної бездіяльності в частині проведення митного оформлення товару за Контрактом № 3-12 від 25.09.2012 року та Контрактом № 01/12 від 18 червня 2012 року.

Відповідно до норм частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Ліга" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012 року.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100200000/2012/16546.

4. Визнати протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці під час проведення митного оформлення товару за Контрактом № 3-12 від 25 вересня 2012 року та Контрактом № 01/12 від 18 червня 2012 року.

5. Стягнути з Київської регіональної митниці (ідентифікаційний код 00137331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Ліга" (ідентифікаційний код 34343194) матеріальну шкоду, завдану неправомірним рішенням та бездіяльністю Київської регіональної митниці, що становлять плату за послуги митного терміналу, в розмірі 7580,00 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят гривень).

6. Судові витрати в сумі 177,79 грн. (сто сімдесят сім гривень сімдесят дев'ять копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Ліга" (ідентифікаційний код 34343194) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко