Постанова

від 24.04.2013 по справі 2а-7681/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року Справа № 2а-7681/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого - судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Щура В.Р.

представників позивача Огоновського І.М., Квасницького О.В.

представників відповідача Пилип’юка А.М., Рибак Н.Я.

представника третьої особи Байрачного О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000722350 та № 0000732350 від 30.07.2012 року, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» (надалі - ТзОВ «ТД «Леопрінт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000722350 та № 0000732350 від 30.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки господарські операції з ПП «ВКФ Преміум-Трейд» відображені у первинних документах, в силу чого є такими, що відбулися реально, і створюють відповідні податкові наслідки для ТзОВ «ТД «Леопрінт» шляхом формування податкового кредиту. Відтак, позивач вважає висновки Акта такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - безпідставними, необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню.

В ході розгляду справи, суд, за клопотанням представника відповідача до участі справі залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП «ВКФ Преміум-Трейд».

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснення надали аналогічні до викладеного у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали Відповідач, подав письмові заперечення на адміністративний позов , де зазначив, що вимоги позивача безпідставні, а надані позивачем до перевірки документи є достовірним підтвердження факту порушення позивачем порядку нарахування та сплати суми податку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП «ВКФ Преміум-Трейд» в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що до 16.01.2012 року він працював на посаді заступника директора з виробництва ТзОВ «ТД «Леопрінт». Щодо господарських операцій позивача з ПП «ВКФ Преміум-Трейд» пояснень не надав, оскільки він як посадова особа товариства, з вказаним товариством не співпрацював.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представників відповідача, позицію представника третьої особи, пояснення свідка, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

У період з 25.06.2012 року по 09.07.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ТД «Леопрінт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки позивача складений Акт № 317/2200/36562694 від 16.07.2012р. «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Леопрінт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою вставлено порушення ТзОВ «ТД «Леопрінт»:

п.135.1 ст.135, п.п.135.4.1 ст.135, п.14.1.36 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за рахунок заниження доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 6460282 грн. в тому числі 2 квартал 2011 року в сумі 2751391 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1948363 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 1760528 грн.; завищення валових витрат в 1 кварталі 2011 року в сумі 26133 грн. та завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування в сумі 1591247 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 498996 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 165905 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 926346 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1858385 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 6533 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 747589 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 486282 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 617981 грн.;

п.185.1 ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.14.1 181 п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сум 1297284 грн., в т.ч. квітень 2011 року - 247141 грн., травень 2011 року - 150210 грн., червень2011 року - 152928 грн., липень 2011 року - 202966 грн., серпень 2011 року - 143339 грн., вересень 2011 року - 43367, жовтень 2011 року - 217116 грн., листопад 2011 року - 120009 грн., грудень 2011 року - 14981 грн.;

п.п.164.2.17г ст.164, п.п.169.2.2 ст.169, п.176.2а ст.176 Податкового Кодексу України - неповне утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 2761,35 грн. за квітень-липень, жовтень 2011 року;

порушено п.119.2 ст.119 п.176.2б ст..176 Податкового Кодексу України - подання не в повному обсязі відомостей у податковому розрахунку форми 1ДФ;

п.2.8 абз.2, п.3.4, п.3.5, п.5.9, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затверджене Постановою Правління НБУ від 15.2.2004 року № 637 - встановлено перевищення ліміту каси. Загальна сума понадлімітних залишків становить 1627,01 грн.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000722350 від 30.07.2012 року, у відповідності до якого за порушення п.135.1 ст.135, п.п.135.4.1 ст.135, п.14.1.36 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ТД «Леопрінт» за платежем податок на прибуток на загальну суму 1858386 грн. (в тому числі за основним платежем - 1858385 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.);

- № 0000732350 від 30.07.2012 року, у відповідності до якого за порушення п.185.1 ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.14.1 181 п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ТД «Леопрінт» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1945926 грн. (в тому числі за основним платежем - 1297284 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 648642 грн.).

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року, в сумі 6460282грн. (в т. ч. 2 квартал 2011 року в сумі 2 751 391грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1948363грн., 4 квартал 2011 року в сумі 1 760 528грн.).

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «ТД «Леопрінт» уклало генеральний договір факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009 (далі -Договір) з ТзОВ «ФК Факторинг».

Відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні, як передбачено в п.3.4 Генерального договору Факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009р. (далі - Договір), відбувається в момент укладання додаткових угод, якими передбачається те, що Клієнт відступає Факторові майбутню грошову вимогу до Боржника за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до Договору поставки.

Клієнт передає Факторові у момент підписання додаткових угод до Договору документи, що засвідчують право Клієнта відступити право грошової вимоги за Основним договором та дійсність цієї грошової вимоги, в т.ч. розрахункові документи та документи, що підтверджують здійснення поставки (оригінал або нотаріально завірену копію договору укладеного між Клієнтом та Боржником, на підставі якого здійснено поставку продукції з умовою відстрочки платежу; оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур; оригінал довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують здійснення поставки

Під відступлення права грошової вимоги, що виникло згідно вказаних вище накладних, Фактор протягом 3 (трьох) банківських днів, після підписання цієї Угоди, надає Клієнтові фінансування, здійснюючи переказ останньому грошових коштів на його поточний рахунок у банку.

Таким чином, ТзОВ «ФК Факторинг» під відступлення права грошової вимоги, що виникло згідно, вказаних вище, накладних надавав фінансування ТзОВ «ТД «Леопрінт», а саме: квітень 2011 - 1 482 843,88 грн., травень 2011- 901 258,50 грн., червень 2011- 917 567,28 грн., липень 2011- 1 217 798,33 грн., серпень 2011- 860 033,61 грн., вересень 2011- 260 203,62 грн., жовтень 2011 - 1 302 695,27 грн., листопад 2011- 720 053,60 грн., грудень 2011- 89 884,20 грн.

Проте, видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Генерального договору Факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009р. при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року не враховані. Однак факт одержання коштів згідно договору Факторингу підтверджує наявність дебіторської заборгованості, підтверджує факт реалізації ТМЦ, походження та зберігання яких невідомо.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою.

Згідно з ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Кодексу).

Таким чином, відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату є факторинговою операцією.

Згідно із п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з :

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування включається дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Отже, в порушення п.135.1 ст.135, п.п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 6460282 грн. (в т. ч. 2 квартал 2011 року в сумі 2 751 391грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1948363грн., 4 квартал 2011 року в сумі 1 760 528грн.).

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 встановлено їх завищення у сумі 26133 грн. (в т. ч. I квартал 2011р. в сумі 26133 грн.) по взаєморозрахунках із ПП «ВКФ «Преміум-Трейд»» (код ЄДРПОУ 37443754) яким реалізовано сировину на суму 31360грн. (в т. ч. ПДВ - 5227грн.).

Перевіркою, проведеною ДПІ у Франківському районі м.Львова (акт № 77/23-4/37443754 від 22.02.12р.), встановлено, що одним із постачальників ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» було ПП «Ново-Ком» (код ЄДРПОУ-36917481).

Відповідно до акта від 14.11.11 №1811/231-36917481 складеного Алчевською ОДПІ Луганської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПДВ за період з 01.02.2011 по 30.09.2011» встановлено, факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Ново-Ком», документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства. В ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльностів частині купівлі, продажу,реалізації,зберігання та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних забів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Ново-Ком» адміністративно-господарських можливостей та виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ПП «Ново-Ком» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здіснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення такої діяльності.

Таким чином, ДПІ у Франківському районі м.Львова (акт № 77/23-4/37443754 від 22.02.12р.) встановлено, що, ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» завищено скоригований валовий дохід за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях, в тому числі по операціях з поставки послуг ТзОВ «ТД «Леопрінт» на суму 26133 грн. (без ПДВ), сума ПДВ 5227 грн.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-VI, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідома суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Крім того по вище згаданому підприємстві ТзОВ «ТД «Леопрінт» до перевірки не представив жодних транспортних та супроводжувальних документів.

Підприємством ТзОВ «ТД «Леопрінт» не доведено факт транспортування продукції, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні (ТТН) з відмітками про місце навантаження та розвантаження продукції, передачу та отримання продукції у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування продукції. Не надано до перевірки договір про надання транспортних послуг .

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно ст. 50 вищевказаного Закону для перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається договір відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 N 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. N 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. N 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. N 1-ТН;

- талон замовника, ф. N 1-ТЗ.

Стаття 2 визначає обов'язковість застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Також, даним наказом передбачено, що в тих випадках, коли в ТТН форми №1-ТН у розділі «Відомості про вантаж» немає можливості перелічити усі назви і характеристики відпущених товарно-матеріальних цінностей, до товарно-транспортної накладної, як товарний розділ, повинні прикладатися як невід'ємна частина спеціалізовані форми (товарна накладна та інші форми), затверджені в установленому порядку, по яких провадиться списування ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також ведеться складський, оперативний і бухгалтерський облік.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п.47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

У ТзОВ «ТД «Леопрінт» перевізні документи, якими підтверджуються факти перевезення (відправлення) товарів автомобільними або залізничним транспортом відсутні.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу складають суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачена п.1.32 ст.1 вищевказаного Закону, будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р№283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту придбання товарів чи послуг не є підставою для включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток .

Таким чином, господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, враховуючи те, що у підприємства відсутні виробничі потужності та трудові ресурси .

Враховуючи вищенаведене, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є безтоварною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Таким чином, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «ТД «Леопрінт» завищено валові витрати по безтоварних (нікчемних) операціях на суму 26133грн., у тому числі I квартал 2011р.- 26133 грн.

Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування

Перевіркою відображеного показника витрат за 01.04.2011 по 31.03.2012 на підставі документів: договір факторингу, картка по рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками», оборотно-сальдова відомість по рахунку 3771 за квітень-грудень 2011 року встановлено завищення задекларованих ТзОВ «ТД «Леопрінт» показників Податкової декларації «Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» на загальну суму 1 591 247 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 498 996 грн., ІІІ квартал 2011 року в сумі 165 905грн., ІV квартал 2011 року в сумі 926 346грн.

В ході перевірки встановлено, що на основі генерального договору факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009 ТзОВ "ТД "Леопрінт" отримував факторингове фінансування від ТзОВ «ФК Факторинг». За користування факторингового фінансування ТзОВ «ФК Факторинг» нараховував відсотки.

Таким чином, підприємство відображає у рядку 06.4 Податкової декларації «Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» відсотки за користування факторингового фінансування і в той час надає безвідсоткові позики (поворотну фінансову допомогу).

Пунктом 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та /або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Отже, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обґрунтовану вартість .

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. встановлено його заниження у сумі 1 858 385грн. (в т. ч. 1 квартал 2011 року в сумі 6 533грн., 2 квартал 2011 року в сумі 747 589грн., 3 квартал 2011 року у сумі 486 282грн., 4 квартал 2011 року в сумі 617 981грн.).

Окрім цього, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 встановлено заниження в сумі 1 292 057грн. (в т.ч. квітень 2011- 247 141 грн., травень 2011- 150 210 грн., червень 2011- 152 928 грн., липень 2011- 202 966 грн., серпень 2011-143 339 грн., вересень 2011- 43 367 грн., жовтень 2011- 217 116 грн., листопад 2011- 120 009 грн., грудень 2011- 14 981 грн.).

Відповідно до договору факторингу видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Договору при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року не враховані. Однак факт одержання коштів згідно договору Факторингу підтверджує наявність дебіторської заборгованості, підтверджує факт реалізації ТМЦ походження та зберігання яких невідомо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 встановлено його завищення всього у сумі 5227 грн., в тому числі за лютий місяць 2011 року в сумі 1027грн., березень місяць 2011 року в сумі 4200 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з безтоварних операцій про що, описано в п.3.1.3 п.3.1 даного акту.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також зазначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України» та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території Україні, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, ТзОВ «ТД «Леопрінт» в порушення п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4-п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, завищило суму податкового кредиту на суму 5227грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «ВКФ «Преміум-Трейд».

Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 встановлено його заниження у сумі 1297284грн. (в т.ч. квітень 2011- 247141 грн., травень 2011- 150210 грн., червень 2011- 152928 грн., липень 2011- 202966 грн., серпень 2011-143339 грн., вересень 2011- 43367 грн., жовтень 2011- 217116 грн., листопад 2011- 120009 грн., грудень 2011- 14981 грн.).

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Згідно з п.44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, пунктом 44.7 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, визначені в акті перевірки як відсутні.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС від № 0000722350 та № 0000732350 від 30.07.2012 року є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до норм ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 29 квітня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.