Ухвала

від 09.06.2015 по справі 2а-7681/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 876/8114/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2012 року: № 0000722350 від 30.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 858 386,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 858 385,00 грн., за штрафними (фінансовими) - 1 грн.; № 0000732350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 945 926,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 297 284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 648 642 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ «ТД «Леопрінт» та ТзОВ «ФК Факторинг» укладено генеральний договір факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009 року. Відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні, як передбачено в п.3.4 вказаного договору факторингу відбувається в момент укладання додаткових угод, якими передбачається те, що клієнт відступає факторові майбутню грошову вимогу до боржника за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до Договору поставки. Клієнт передає Факторові у момент підписання додаткових угод до Договору документи, що засвідчують право Клієнта відступити право грошової вимоги за Основним договором та дійсність цієї грошової вимоги, в т.ч. розрахункові документи та документи, що підтверджують здійснення поставки (оригінал або нотаріально завірену копію договору, укладеного між клієнтом та боржником, на підставі якого здійснено поставку продукції умовою відстрочки платежу; оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур; оригінал довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують здійснення поставки. Під відступлення права грошової вимоги, що виникло згідно вказаних вище накладні, Фактор протягом 3 банківських днів, після підписання цієї угоди, надає Клієнту фінансування, здійснюючи переказ останньому грошових коштів на його поточний рахунок у банку. Таким чином, ТзОВ «ФК Факторинг» під відступлення права грошової вимоги виникло згідно, вказаних вище, накладних надавав фінансування ТзОВ «ТД «Леопрінт». Проте, видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Генерального договору факторингу при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року не враховані. Однак факт одержання коштів згідно договору Факторингу підтверджує наявність дебіторської заборгованості, підтверджує факт реалізації ТМІІ походження та зберігання яких невідомо.

Суд першої інстанції посилається на те, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закон> має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Кодексу). Таким чином, відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату є факторинговою операцією.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в порушення п.135.1 ст.135, п.п.135.4.1 ст.135 ПК України занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 6460282 грн. (в т. ч. 2 квартал 2011 року в сумі 2 751 391 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1948363 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 1 760 528 грн.).

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення у сумі 26133 грн. (в т. ч. 1 квартал 2011р. в сумі 26133 грн.) по взаєморозрахунках із ПП «ВКФ «Преміум-Трейд», яким реалізовано сировину на суму 31360 грн. (в т. ч. ПДВ 5227грн.). Перевіркою, проведеною ДПІ у Франківському районі м. Львова (акт № 77/23-4/37443754 від 22.02.12р.), встановлено, що одним із постачальників ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» було ПП «Ново-Ком».

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що господарські операції між ПП «Ново-Ком» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення такої діяльності. Таким чином, ДПІ у Франківському районі м. Львова (акт № 77/23-4/37443754 від 22.02.12р.) встановлено, що, ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» завищено скоригований валовий дохід за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях, в тому числі по операціях з поставки послуг ТзОВ «ТД «Леопрінт» па суму 26133 грн. (без ПДВ), сума ПДВ 5227 грн.

Крім того по вище згаданому підприємству ТзОВ «ТД «Леопрінт» до перевірки не представлено жодних транспортних та супроводжувальних документів. Позивачем не доведено факт транспортування продукції, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні із відмітками про місце навантаження та розвантаження продукції, передачу та отримання продукції у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування продукції. Не надано до перевірки договір про надання транспортних послуг.

Таким чином, у ТзОВ «ТД «Леопрінт» перевізні документи, якими підтверджуються факти перевезення (відправлення) товарів автомобільними або залізничним транспортом відсутні.

Суд першої інстанції посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, то передбачені чинним законодавством.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту придбання товарів чи послуг не є підставою для включення відповідних сум до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, враховуючи те. що у підприємства відсутні виробничі потужності та трудові ресурси .

Отже, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 сг.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «ТД «Леопрінт» завищено валові витрати по безтоварних (нікчемних) операціях па суму 26133 грн., у тому числі 1 квартал 2011р. - 26133 грн.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що на основі генерального договору факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009 року ТзОВ «ТД «Леопрінт» отримував факторингове фінансування від ТзОВ «ФК Факторинг». За користування факторингового фінансування ТзОВ «ФК Факторинг» нараховував відсотки.

Таким чином, підприємство відображає у рядку 06.4 Податкової декларації «Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.1.38.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» відсотки за користування факторингового фінансування і в той час надає безвідсоткові позики (поворотну фінансову допомогу).

Однак, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обґрунтовану вартість.

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. встановлено його заниження у сумі 1 858 385грн. (в т. ч. 1 квартал 2011 року в сумі 6 533грн., 2 квартал 201 1 року в сумі 747 589грп., 3 квартал 2011 року у сумі 486 282грн., 4 квартал 201 1 року в сумі 617 981 грн.).

Окрім цього, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено заниження в сумі 1 292 057 грн.

Відповідно до договору факторингу видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Договору при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року не враховані. Однак факт одержання коштів згідно договору Факторингу підтверджує наявність дебіторської заборгованості, підтверджує факт реалізації ТМЦ походження та зберігання яких невідомо.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення всього у сумі 5227 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з безтоварних операцій.

Суд першої інстанції посилається на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку па додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, ТзОВ «ТД «Леопрінт» в порушення п.44.1 ст.44. п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4-п.201.7 ст.201 ПК України, завищило суму податкового кредиту на суму 5227 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «ВКФ « Преміум-Трейд».

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено його заниження у сумі 1297284 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності необхідних первинних документів не відповідають дійсності, оскільки до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені додаткові угоди №331/01-403/01 про внесення змін до Додаткових угод №331-403 до Генерального договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року та видаткові накладні, зазначені та вказані у згаданих вище Додаткових угодах №331/01-403/01 про внесення змін до Додаткових угод №331-403 до Генерального договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року.

Апелянт стверджує, що у Додаткових угодах №331-403 до Генерального Договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року видаткові накладні були перелічені помилково через недбалість працівників підприємства. При цьому, згадані накладні ніколи не видавались, а тому не могли бути враховані органом ДПІ під час проведення перевірки, оскільки працівники податкового органу фізично не могли їх бачити. При цьому, будь-яких інших видаткових накладних (крім зазначених у додаткових угодах №331/01- 403/01 про внесення змін до Додаткових угод №331-403 до Генерального договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року) як первинних документів, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерський та податковий облік, на підприємстві не має.

Судом першої інстанції не врахованого того, що висновки ДПІ про наявність господарських операцій із реалізації товарів на суму 6 460 282 грн. базуються виключно на вибірковості Додаткових угод до Генерального Договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року та посиланнях на зазначені видаткові накладні у Додаткових угодах №331- 403 до Генерального Договору факторингу №108-09Ф від 12.08.2009 року, а також на домислах осіб, що здійснювали перевірку. Однак, такі Додаткові угоди не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції по відвантаженню товару, а тому не можуть бути підставою для зазначеного висновку.

При ньому апелянт стверджує, що судом першої інстанції повністю не взято до уваги те, що про відсутність факту реалізації товарів покупцям на суму 6 460 282 грн. та дебіторської заборгованості останніх, на підставі відповідних видаткових накладних, свідчать акти звірки взаєморозрахунків товариства із покупцями.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про здійснення ТОВ «ТД «Леопрінт» оподатковуваних операцій із постачання товарів не відповідають дійсності, а відтак і не було заниження податкового зобов'язання на загальну суму 1 292 057грн.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводів ТОВ «ТД «Леонрінт» з приводу його співпраці з ПП «ВКФ Преміум-Трейд». При проведенні перевірки працівникові ДПІ у Пусгомитівському районі були надані усі первинні документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «ВКФ Преміум-Трейд», на підставі яких підтверджуються понесені витрати, що пов'язуються із власною господарською діяльністю ГОВ «ТД «Леопрінт». Ці документи містять в собі всі обов'язкові реквізити первинного документа, а відтак сума валових витрат відображена відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі здійснених господарських операцій з ПП «ВКФ Преміум-Трейд» виник податковий кредит в сумі 5 227,00 грн, який включений в декларацію з податку на додану вартість ТОВ «ТД «Леопрінт» відповідно до ч.198.2 ст.198 ПК України.

Апелянт посилається на те, що законодавством встановлено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної. Податковий кодекс України не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від будь-яких інших обставин.

Звертає увагу на те, що основною діяльністю ТзОВ «ТД «Леопрінт» є виготовлення друкованої продукції (етикетки), відтак товар, придбаний у фірм-постачальників, в т.ч. ПП «ВКФ Преміум-Трейд», використовується виключно для його застосування у господарській діяльності, а саме для друку етикетки та подальшої її поставки підприємству-замовнику.

Таким чином, апелянт вважає, що факт здійснення оспорюваних податковим органом господарських операцій підтверджений належними первинними документами, які являються обгрунтованою підставою для віднесення сум до податкового кредиту в загальній сумі 5227,00 грн.

Крім цього, зазначає, що на момент здійснення господарських операцій ПП «ВКФ Преміум-Трейд» являлося платником ПДВ. Отже, господарські операції з ПП «ВКФ Преміум-Трейд» відображені у належних первинних документах, в силу чого є такими, що фактично відбулися і такими, що створюють відповідні податкові наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за наслідками проведення у червні-липні 2012 року планової виїзної перевірки ТзОВ «ТД «Леопрінт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області складений Акт перевірки № 317/2200/36562694 від 16.07.2012 року.

В ході проведення перевірки ТзОВ «ТД «Леопрінт» вставлено наступні порушення:

- п.135.1 ст.135. п.п.135.4.1 ст.135, п.14.1.36 ст.14. п.138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем заниженого доходи в сумі 6460282 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року - 2 751 391 грн, 3 квартал 2011 року - 1 948 363 грн, 4 квартал 2011 року - 1 760 528 грн.

- завищення валових витрат в 1 кварталі 201 1 року в сумі 26133 грн. та завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування в сумі 1591247 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року - 4 98 996 грн., за 3 квартал 2011 року - 165 905 грн., 4 квартал 2011 року - 926 346 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 858 385 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 6533 грн, 2 квартал 2011 року в сумі 747 589 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 486 282 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 617 981 грн.;

- п.185.1 ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сум 1297284 грн., в т.ч. квітень 2011 року - 247 141 грн., травень 2011 року 150210 грн., червень2011 року - 152 928 грн., липень 201 1 року - 202 966 грн., серпень 2011 року - 143339 грн., вересень 2011 року - 43367 грн, жовтень 2011 року - 217 116 грн., листопад 2011 року - 120 009 грн, грудень 2011 року - 14 981 грн.;

- п.п.164.2.17 ст.164, п.п.169.2.2 ст.169, п.176.2а ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено неповне утримання за квітень-липень, жовтень 2011 року податку з доходів фізичних осіб в сумі 2761,35 грн;

- п.119.2 ст.119, п.176.26 ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем не подано в повному обсязі відомості у податковому розрахунку форми 1ДФ;

- п.2.8 абз.2, п.3.4. п.3.5. п.5.9, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.2.2004 року № 637, в результаті чого встановлено перевищення ліміту каси на суму 1627,01 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000722350 від 30.07.2012 року, згідно якого ТзОВ «ТД «Леопрінт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 858 386 грн., в тому числі за основним платежем - 1858385 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

№ 0000732350 від 30.07.2012 року, у відповідності до якого ТзОВ «ТД «Леопрінт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 945 926 грн., в тому числі за основним платежем - 1 297 284 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 648 642 грн.

Щодо висновків ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про заниження ТзОВ «ТД «Леопрінт» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року в сумі 6 460 282грн. (в т. ч. за 2 квартал 2011 року - 2 751 391грн, за 3 квартал 2011 року - 1 948 363грн., за 4 квартал 2011 року - 1 760 528 грн.), суд апеляційної інстанції зазначає:

Встановлено, що 12 серпня 2009 року між ТзОВ «ТД «Леопрінт» (Клієнт) та ТзОВ «ФК Факторинг» (Фактор) було укладено генеральний договір факторингу №108-09 Ф, згідно п.3.4 якого відступлення права грошової вимоги у зобов'язанні відбувається в момент укладання додаткових угод, якими передбачено, що Клієнт відступає Факторові майбутню грошову вимогу до боржника за грошовими зобов'язаннями, які виникли відповідно до Договору поставки.

Клієнт передає Факторові у момент підписання додаткових угод до Договору документи, що засвідчують право Клієнта відступити право грошової вимоги за основним договором та дійсність цієї грошової вимоги, в т.ч. розрахункові документи та документи, що підтверджують здійснення поставки - оригінал або нотаріально завірену копію договору, укладеного між Клієнтом та Боржником, на підставі якого здійснено поставку продукції з умовою відстрочки платежу, оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур; оригінал довіреностей па отримання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують здійснення поставки.

Під відступленням права грошової вимоги, що виникло згідно вказаних вище накладних, Фактор протягом 3 (трьох) банківських днів, після підписання цієї Угоди, надає Клієтові фінансування, здійснюючи переказ останньому грошових коштів на його поточний рахунок у банку.

Під відступлення права грошової вимоги ТзОВ «ФК Факторинг» надавав ТзОВ «ТД «Леопрінт» фінансування, а саме: за квітень 2011року - 1 482 843.88 грн., за травень 2011 року - 901 258.50 грн., за червень 2011 року - 917 567,28 грн., за липень 2011 року - 1 217798,33 грн., за серпень 2011 року - 860 033,61 грн., за вересень 2011 року - 260 203.62 грн., за жовтень 2011 року - 1 302 695.27 грн, за листопад 2011 року - 720 053,60 грн., за грудень 2011 року - 89 884,20 грн.

Факт одержання коштів ТзОВ «ТД «Леопрінт» згідно договору Факторингу підтверджується наявністю дебіторської заборгованості, підтверджує факт реалізації товарно-матеріальних цінностей, походження та зберігання яких невідоме. Проте, видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Генерального договору Факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009року, при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 року по .31.12.2011 року не враховані.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків і фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою.

Згідно з ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 Кодексу).

Таким чином, відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату є факторинговою операцією.

Згідно із п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137. на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з :

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України передбачено, що до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включається дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в порушення п.135.1 сг. 135. п.п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України позивачем - ТзОВ «ТД «Леопрінт» занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 6 460 282 грн. (в т. ч. за 2 квартал 2011 року - 2 751 391грн, за 3 квартал 2011 року - 1 948 363грн., за 4 квартал 2011 року - 1 760 528 грн.).

Щодо висновків ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС про завищення ТзОВ «ТД «Леопрінт» валових витрат за 1 квартал 2011 року у сумі 26133 грн. по взаєморозрахунках із ПП «ВКФ «Преміум-Трейд»» (код СДРПОУ 37443754), яким реалізовано сировину на суму 31360грн. (в т. ч. ПДВ - 5227грн.) та завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування в сумі 1 591 247 грн, в т.ч. за 2 квартал 2011 року - 498996 грн., за 3 квартал 2011 року - 165905 грн,, за 4 квартал 2011 року - 926346 грн.,що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 858385 грн та завищення суми податкового кредиту в розмірі 5227 грн, в т.ч. за лютий 2011 року на суму 1027 грн. та за березень 2011 року на суму 4200 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з безтоварних операцій:

З 01.04.2011року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу Х1Х Прикінцевих положень ПК). Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011року повинен здійснюватися відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22,05.1997р. №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу складають суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), та придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 гі.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За п. 138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пп. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, п. 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Виходячи з приписів п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно акта ДПІ у Франківському районі м. Львова № 77 23-4/37443754 від 22.02.2012 року встановлено, що одним із постачальників контрагента позивача - ПП «ВКФ «Преміум- Трейд» було ПП«Ново-Ком» (код СДРПОУ-36917481).

Відповідно до акта Алчевською ОДПІ Луганської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПДВ за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року» №181 1/231-36917481 від 14.11.2011 року встановлено факт відсутності ПП «Ново-Ком» за місцезнаходженням. На підприємстві відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, будь-які транспортні засоби, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Ново-Ком» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення. Таким чином, ДПІ у Франківському районі м. Львова (акт № 77/23-4/37443754 від 22.02.12 року) встановлено, що, ПП «ВКФ «Преміум-Трейд» завищено скоригований валовий дохід за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях, в тому числі по операціях з поставки послуг ТзОВ «ТД «Леопрінт» на суму 26133 грн. (без ПДВ), сума ПДВ 5227 грн.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем до перевірки не представлено жодних товарно-транспортних та супроводжувальних документів, тобто не доведено факт транспортування продукції, а саме: не надано до перевірки товарно-транспортні накладні з відмітками про місце відвантаження та розвантаження продукції, передачу та отримання продукції у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування продукції, не надано до перевірки договір про падання транспортних послуг .

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожньою руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно ст. 50 вищевказаного Закону для перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається договір відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення, інші умови, узгоджені сторонами.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить виключно про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом та проведення їх виключно «на папері» без реального настання наслідків виконання сторонами господарського зобов'язання, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення та відсутність правових підстав для його скасування. Тобто, правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом не створює юридичних наслідків.

Наявність у позивача документів, необхідних для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ПП «ВКФ «Преміум-Трейд», на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодесу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

З врахуванням вищевикладеного, ТзОВ «ТД «Леопрінт», в порушення п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.7 ст.201 ПК України, завищено суму податкового кредиту на 5227 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «ВКФ « Преміум-Трейд».

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування в сумі 1 591 247 грн:

В ході перевірки встановлено, що на основі генерального договору факторингу №108-09 Ф від 12.08.2009 ТзОВ «ТД «Леопрінт» отримував факторингове фінансування від ТзОВ «ФК Факторинг», за яке ТзОВ «ФК Факторинг» було нараховано відсотки.

Таким чином, підприємство відображає у рядку 06.4 Податкової декларації «Фінансові витрати відповідно до п.138.10.5 п.1.38.10 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» відсотки за користування факторингового фінансування і в той час надає безвідсоткові позики (поворотну фінансову допомогу).

Пунктом 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та /або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються па підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обґрунтовану вартість.

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено його заниження у сумі 1 858 385грн. (в т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 6 533грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 747 589грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 486 282грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 617 981 грн.).

Крім цього, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 292 057 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року - 247 141 грн., за травень 2011 року - 150 210 грн., за червень 2011року - 152 928 грн., за липень 2011 року - 202 966 грн., за серпень 2011року - 143 339 грн., за вересень 2011 року - 43 367 грн., за жовтень 2011 року - 217 116 грн., за листопад 2011року -120 009 грн., за грудень 2011року - 14 981 грн.).

Перевіркою відображених у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість «Операції, що оподатковуються за ставкою 20%» показників за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 4 081669 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із поліграфічної діяльності та реалізації товарів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року в сумі 4 081669 грн. на підставі бухгалтерських та первинних документів встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 292 057 грн., в т.ч. за квітень 2011 року - 247 141 грн., за травень 2011 року - 150 210 грн., за червень 2011року - 1 52 928 грн., за липень 2011 року - 202 966 грн., за серпень 2011року -143 339 грн., за вересень 2011 року - 43 367 грн., за жовтень 2011 року - 217 116 грн., за листопад 2011року - 120 009 грн., за грудень 2011року - 14 981 грн.

В ході перевірки встановлено, що 12 серпня 2009 року між ТзОВ «ТД «Леопрінт» (Клієнт) та ТзОВ «ФК Факторинг» (Фактор) було укладено генеральний договір факторингу №108-09 Ф, згідно якого ТзОВ «ФК Факторинг» під відступлення права грошової вимоги, що виникло згідно наданих накладних, надавав ТзОВ «ТД «Леопрінт» фінансування на загальну суму 7 752338,29 грн. Проте, видаткові накладні, відображені в Додаткових угодах до Генерального договору факторингу від 12 серпня 2009 року №108-09 Ф при обчисленні об'єкта оподаткування в доходах за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року не враховані. Однак факт одержання коштів, згідно договору Факторингу, підтверджує наявність дебіторської заборгованості та факт реалізації ТМЦ, походження та зберігання яких невідомо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце достачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

В п.187.1 ст.187 ПК України вказано, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, в порушення вимог п.185.1 ст.185, ст.ст.186, 187, 188 ПК України позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 292 057 грн., в т.ч. за квітень 2011 року - 247 141 грн., за травень 2011 року - 150 210 грн., за червень 2011року - 152 928 грн., за липень 2011 року - 202 966 грн., за серпень 2011 року - 143 339 грн., за вересень 2011 року - 43 367 грн., за жовтень 2011 року - 217 116 грн., за листопад 2011року -120 009 грн., за грудень 2011року - 14 981 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі №2а-7681/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.06.2015 року.