Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-3478/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року № 9104/31405/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи фізкультурно-спортивного товариства «Україна» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом прокурора м. Коломиї Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи фізкультурно-спортивного товариства «Україна» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

26 жовтня 2011 року прокурор м. Коломиї звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Коломийської ОДПІ в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з Коломийської ДЮСШ ФСТ «Україна» на користь держави податковий борг в сумі 18 966,16 грн за рахунок готівки, що йому належить.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 18 966,16 грн, який виник в результаті не сплати ним в установлений строк узгоджених сум грошових зобов'язань, які ним самостійно задекларовано в податковому розрахунку земельного податку за 2010 рік та податковій декларації з плати за землю за 2011 рік. Оскільки, відповідачем не сплачено в установлений строк узгоджені суми грошового зобов'язання, прокурор просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи Фізкультурно-спортивного товариства «Україна» в дохід місцевого бюджету Коломийської міської ради Івано-Франківської області податковий борг зі сплати земельного податку за 2010 рік та за період січень-лютий 2011 року у розмірі 18966,16 грн за рахунок готівки, що належить Коломийській дитячо-юнацькій спортивній школі Фізкультурно-спортивного товариства «Україна».

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю» та пп. 282.1.9 п. 282.1 ст. 282 ПК України громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, перелік яких затверджується КМ України, звільняють від сплати земельного податку. Однак, відповідача помилково не включено до Переліку підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, які звільняються від плати земельного податку, який затверджений постановою КМ України № 250 від 02.03.2010 року. В подальшому вказана помилка була усунута постановою КМ України № 975 від 17.08.2011 року згідно якої відповідач звільнений від плати за землю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідач являється платником земельного податку до місцевого бюджету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, де розташована земельна ділянка, що є об'єктом оподаткування. Сума податкового боргу, яку позивач просить стягнути, є узгодженою оскільки податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у податковому розрахунку земельного податку за 2010 рік та податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік. Так як, у відповідача був наявний податковий борг йому була надіслана податкова вимога, однак доказів сплати відповідачем усієї суми податкового боргу суду не надано. Оскільки, узгоджена сума податкового зобов'язання відповідачем у повному обсязі самостійно не сплачена, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці кошти підлягають стягненню до місцевого бюджету на підставі рішення суду за рахунок готівки, що належить відповідачу, а тому позов задовольнив.

З таким висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи податковий борг, який позивач просить стягнути з відповідача виник за 2010 рік та за період січень-лютий 2011 року, а тому нормативно-правові акти до спірних правовідносин слід застосувати ті, які діяли до 01.01.2011 року та після цієї дати.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року2535-XII (далі - Закон N 2535-XII).

Відповідно до ст. 2 Закону N 2535-XII (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно зі ст. 5 Закону N 2535-XII, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-XII).

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. (ч. 1 ст. 14 Закону N 2535-XII).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону N 2535-XII, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З наведених вище правих положень випливає, що як до 01.01.2011 року, так і після цієї дати, законодавством визначений обов'язок користувачів земельних ділянок обчислювати, декларувати та сплачувати земельний податок. При цьому, податкове зобов'язання по земельному податку її платниками нараховується самостійно, а розмір який підлягає сплаті до бюджету визначається у поданій ними декларації, з моменту подання якої податкове зобов'язання вважається узгодженим та підлягає сплаті у визначений законом строк. У разі несплати у визначений законом строк узгодженого податкового зобов'язання, воно набуває статусу податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, Коломийська ДЮСШ ФСТ «Україна» на підставі державного акта ІІ-ІФ № 002805 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 129, є землекористувачем 0,9285 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування спортивного комплексу «Спартак».

Таким чином, відповідач являється платником земельного податку до місцевого бюджету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, де розташована земельна ділянка, що є об'єктом оподаткування.

Відповідачем як платником земельного податку подано до Коломийської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, якими узгоджено зобов'язання платника податків по земельному податку за землі населених пунктів на 2010 рік у розмірі 16722,44 грн. та на 2011 рік у розмірі 8445,60 грн.

Також, відповідачем самостійно у відповідності до вимог підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у податковому розрахунку земельного податку за 2010 рік визначено суму штрафу у розмірі 836,12 грн.

Крім того, 26.04.2011 року відповідачем до Коломийської ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, якою, з урахуванням отриманої податкової пільги, узгоджено зобов'язання по земельному податку на 2011 рік у розмірі 1407,60 грн, зокрема, за період січень-лютий 2011 року.

Оскільки вказані вище грошові зобов'язання відповідачем визначалися самостійно у поданих ним розрахунку та декларації, вони є узгодженими, а тому не можуть бути оскаржені платником податків та підлягали сплаті до місцевого бюджету.

Однак, відповідач не виконав свій податковий обов'язок та не сплатив відповідні суми грошового зобов'язання, внаслідок чого вони набули статусу податкового боргу, розмір якого становить 18966,16 грн.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем надсилалася йому податкова вимога № 1/4 від 05.01.2011 року, проте податковий борг погашений не був, а збільшувався.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 18966,16 грн, а ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню за рахунок готівки, що йому належить.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання (відповідача) апелянта на те, що він не є платником земельного податку, оскільки пільги щодо сплати податку юридичних осіб визначені до 01.01.2011 року ст. 12 Закону України «Про плату за землю», а після цієї дати ст. 282 ПК України.

Згідно пп. 282.1.9 п. 282.1 ст. 282 ПК України, від сплати податку звільняються підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення були також передбачені абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону N 2535-XII.

Отже, вказані норми не визначають перелік платників земельного податку, що звільняються від сплати цього податку, а є бланкетною нормою, яка відсилає до прийнятої на її виконання постанови КМ України.

Перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку затверджений постановою КМ України № 250 від 02.03.2010 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є вичерпним.

Про те, у цьому Переліку серед підприємств Івано-Франківської області не зазначено, що Коломийська ДЮСШ ФСТ «Україна» звільнена від сплати земельного податку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 року N 250 втратила чинність тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 17.08.2011 року, згідно якої відповідач звільнений від сплати земельного податку за земельну ділянку, що розташована за адресою вул. О. Кобилянської, 8, м. Коломия, площею 0,9285 га, на якій розміщений комплекс тенісних майданчиків.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі №1-7/99 положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Постанова Кабінету Міністрів України № 975 від 17.08.2011 року, якою Коломийська ДЮСШ ФСТ «Україна» звільнена від сплати земельного податку за земельну ділянку, що розташована за адресою вул. О.Кобилянської, 8, м. Коломия, площею 0,9285 га, не має зворотної дії у часі, а тому відповідач до 17.08.2011 року не був звільнений від сплати земельного податку, а отже повинен погасити заборгованість зі сплати земельного податку за 2010 рік та за період січень-лютий 2011 року на загальну суму 18130,04 грн., а також самостійно нарахованих штрафних санкцій у розмірі 836,12 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Коломийської дитячо-юнацької спортивної школи фізкультурно-спортивного товариства «Україна» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі № 2а-3478/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 19.04.2013 року.