Ухвала

від 25.04.2013 по справі 823/419/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/419/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтотранс» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галавтотранс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 жовтня 2012 року № 0004782301 та № 0004792301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у місті Черкасах Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Галавтотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП «Інтерагро - Форум» за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2010 року, результати якої відображено в акті № 245/22-21/35955746 від 28 вересня 2012 року.

Вказаним актом контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 11 431 грн.; вимог пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03 квітня 1997 року, внаслідок чого, за висновком податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9 145 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11 жовтня 2012 року № 0004782301 та № 0004792301, яким позивачу збільшено: суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14 289 грн., в тому числі за основним платежем - 11 431 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 858 грн. та суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 11 431 грн., в тому числі за основним платежем - 9 145 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 286 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер, податковий кредит та валові витрати сформовано правомірно, оскільки їх формування підтверджується первинними документами, що доводять реальність здійснення операцій з придбання товару та послуг, що, в свою чергу спростовує доводи відповідача про фіктивність вчинених правочинів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянт посилається на ту обставину, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання послуг до валових, здійснені позивачем на підставі нікчемних договорів, укладених з контрагентом ПП «Інтерагро - Форум».

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2010 року, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом: ТОВ «Інтерагро - Форум».

Судом першої інстанції встановлено, що було укладено ТОВ «Інтерагро - Форум» надавало позивачу послуги з поточного ремонту приміщення ТОВ «Галавтотранс», яке знаходиться по вул. Леніна, 33, м. Черкаси.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій позивачем надано копію акта приймання виконаних підрядних робіт № 1 типової форми КБ-2в за вересень 2009 року на загальну суму 54 868, 80 грн., в т.ч. ПДВ 9 144, 80 грн., копію договору оренди нежилого приміщення № 29/07 від 29 липня 2008 року, висновок № 28/буд експертного будівельно-технічного дослідження, складеного бюро судових експертиз ТОВ «Контакт-сервіс» 12.10.2012р., яким встановлено, що будівельні та ремонтно-будівельні роботи на об'єкті «Поточний ремонт приміщення «Галавтотранс» по вул. Леніна,33 в м. Черкаси» виконувались; копію податкової накладної № 1889 від 29 вересня 2009 року на суму 54 868, 80 грн., яка виписана за фактом виконання поточного ремонту приміщення ТОВ «Галавтотранс» по вул. Леніна, 33 в м. Черкаси.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту у період, що перевірявся, колегія суддів виходить з такого.

До 01 січня 2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Апелянтом не надано доказів припинення юридичної особи - ПП «Інтерагро-Форум» (скасування державної реєстрації), виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарської операції позивача з ПП «Інтерагро-Форум», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість. Окрім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Інтерагро-Форум».

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача.

Окрім того, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст. 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2012 року, яким засновника ТОВ «Інтерагро-Форум» гр. Долбньова О.М. було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 2, 3 ст. 358 КК України, оскільки зазначеним вироком не встановлено укладення договорів між ПАТ «Галавтотранс» та ТОВ «Інтерагро-Форум» з метою, яка порушує публічний порядок, не встановлено вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання спірних договорів, наявності заборгованості перед бюджетом по сплаті податків.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і роботи, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Галавтотранс» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, а відтак зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість протиправним.

Перевіряючи висновки відповідача щодо порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь - яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових - безпосередній зв'язок з господарською діяльністю підприємства - платника податку.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки, як встановлено вище, господарські операції позивача мали реальний характер, а позивач використовував послуги для власної господарської діяльності, що підтверджується первинною документацією, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися незаконним.

Посилання контролюючого органу на відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджене жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також відображена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками зазначених операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, без достатніх підстав.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.