Постанова

від 05.12.2006 по справі 33/131-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/131-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 грудня 2006 р.                                                                                   № 33/131-06  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі –ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання")

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2006

зі справи № 33/131-06

за позовом концерну “СоюзЕнерго”, м. Новомосковськ Дніпропетровської області (далі –Концерн)

до ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”

про стягнення 4445,51 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Концерну –Максименка С.В.,

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" –не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" 2000 грн. основного боргу та 2445,51 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати поставки товару.

Рішенням названого суду від 10.08.2006 (суддя Разіна Т.І.) позов задоволено повністю. Рішення суду з посиланням на приписи статей 525, 526, 547, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 (колегія суддів у складі: Прудніков В.В. –головуючий, судді Виноградник О.М., Коршун А.О.) рішення суду першої інстанції змінено: з відповідача на користь Концерну стягнуто 2000 грн. основного боргу, 822,46 грн. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 276,66 грн., а в частині позовних вимог про стягнення 1346,39 грн. пені відмовлено. У прийнятті названої постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пеня за прострочення виконання зобов'язання не нараховується.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що позивач не виставляв рахунки на оплату поставленої продукції, в зв'язку з чим строк виконання зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару не наставав. До того ж, на думку скаржника, введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів виключає можливість проведення розрахунку з позивачем поза межами процедури банкрутства.

У відзиві на касаційну скаргу Концерн зазначає про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

-          18.01.2005 Концерном (постачальник) і ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) укладено договір поставки № 14, згідно з яким позивач поставляє відповідачеві обумовлену продукцію, а останній здійснює оплату поставленого товару протягом 30 днів з моменту його одержання на складі покупця;

-          на виконання умов названого договору постачальник за видатковими накладними від 24.03.2005 № РН-0000122 та № РН-0000124, від 14.04.2005 № РН-0000204, від 08.06.2005 № РН-0000404 та від 22.08.2005 № РН-0000637 поставив, а відповідач за довіреностями від 24.03.2005 серії ЯИЧ № 101900, від 13.04.2005 серії ЯКЛ № 493765, від 07.06.2005 серії ЯКН № 758945 та від 22.08.2005 серії ЯЛВ № 464093 отримав товар на загальну суму 18443,67 грн.;

-          відповідач лише частково розрахувався за поставлену продукцію, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 2000 грн.;

-          з урахуванням розміру та тривалості заборгованості 3% річних за

період з 17.11.2005 по 17.05.2006 (183 дні) становлять 276,66 грн., а збитки

від інфляції за період з листопада 2005 по квітень 2006 –822,46 грн.;

-          ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 порушено провадження у справі № Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для примусового стягнення заборгованості за названим договором поставки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальними умовами виконання зобов'язання, передбаченими статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ж статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наведена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 18.01.2005 № 14 щодо оплати поставленого товару, перевіривши правильність розрахунку позивачем 3% річних та збитків від інфляції, з урахуванням факту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, - за відсутності доказів публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" (стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), - з дотриманням норм матеріального і процесуального права прийняв обґрунтоване рішення щодо необхідності часткового задоволення вимог позивача.

Посилання скаржника на ненастання строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару не можуть бути взяті до уваги касаційною інстанцією, оскільки, як вбачається із з'ясованих господарськими судами фактичних даних, обов'язок покупця оплатити товар пов'язаний саме з фактом поставки товару, а не з виставленням рахунку за нього.

Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 зі справи № 33/131-06 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” –без задоволення.

Суддя              В. Селіваненко

Суддя               І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов