Рішення

від 10.08.2006 по справі 33/131-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/131-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.06р.

Справа № 33/131-06

За позовом:                     концерну „СоюзЕнерго”, м. Новомосковськ

до відповідача:                 ЗАТ „Криворізький завод гірничого обладнання», м. Кривий Ріг

про:                                     стягнення 4445 грн. 51  коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Максименко С.В. за довіреністю № 1906 від 01.11.2005р.

від відповідача: представник Рукавішніков К. Р. за довіреністю № 016-870 від 28.02.06р.

в засіданні приймали участь: -

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4445 грн. 51  коп.     заборгованості за договором  поставки № 14   від 18.01.05 та судові витрати по справі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує   нормами  ст.ст. 530, 625 ЦК України.

Представник позивача позов   підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позов  від 07.07.06 за № 07\07-р з позовом не погоджується, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем  не виконані зобов»язання по потавці товару,  не надано доказів пе6рервезення товару на склад покупця., відсутні докази виставлення відповідачу рахунків. У відповідача не наступив строк опалти за продукція. Господарськисм судом Дніпроптеровської області порушено справу № Б 29/64/06  про банкурутсво відповідача,  введено мораторій, а, отже,  протягом дії мораторію не стягуються  будь-які санкції. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Встановив:

Як вбачається із змісту позовної заяви та  матеріалів справи між сторонами був укладений договір поставки № 14 від 18 січян 2005 року з специфікаціями до нього.

Термін дії договору сторони встановили до  31 грудня 2005 року.

Згідно предмету договору  постачальник зобов»язується поставити та передати у власність покупця товар. Номенктлатура, кількість, ціна і умови поставки товару визначаються в специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору, а покупець прийняти і оплатити товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його  у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Представниками сторін не надано доказів оскарження договору та  вказаної специфікації в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач договірні зобов'язання  -  п. 4.2 виконав,  поставивши товар на суму 18443 грн. 67 коп., доказом поставки  та отримання є видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні (а.с. 11-19).

Відповідно до п. 2.2  договору  покупець проводить оплату товару на протязі 30календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку,  виставленого постачальником.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що поставка товару по цьому договору здійснюється на умовах  СРТ –склад покупця в редакції Інкотермс -2000.

Одночасно з завантаженням кожної партії товару постачальник передає покупцеві оригінали наступних  документів:  рахунки-фактури, товаротранспортні накладні, податкові накладні,  паспорт на продукцію або сертифікат -  це п. 4. 7.  договору.

Доказів розрахунку  за придбаний товар до 28.07.05  відповідач суду  не надав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач  провів розрахунок частково в сумі 16443 грн. 67 коп., доказів  сплати решти заборгованості в  сумі 2000 грн.  на день розгляду справи суду не надав.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або активи цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Позивач наполягає на стягненні  з відповідача  2445 грн. 51 коп.  шртафних санкцій  за порушення строків оплати в  розмірі 0,04% за кожен день прострочки  платежу, але не більше  подвійної ставки НБУ ( п. 5. 2. договору).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею   є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного  виконаного грошового  зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач наполягає на стягненні індексу інфляції 822 грн. 46 коп. та  три проценти річних в сумі 276 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків суд приходить до висновку про задоволення  пені, інфляційних збитків в сумі 1376грн. 20коп. та три проценти річних  в  заявленій сумі.

Статтею 49  Господарського процесуально кодексу України передбачено, що при задоволенні  позову судові витрати покладають на відповідача.

          Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 43, 49,  82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1; код 31550176) на користь концерну «СоюзЕнерго” (51200,   м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8;  код 31965106)  2000 грн. основного боргу, 1346 грн. 39 коп. пені,  збитки за індексом інфляції в сумі 822 грн. 46 коп., 3% річних в сумі  276 грн. 66 коп.,  102  грн.   державного мита та   112 грн.  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ.

Суддя                                                                                                                      Т. Разіна