Постанова

від 05.12.2006 по справі 02/3279

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

02/3279

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 грудня 2006 р.                                                                                   № 02/3279  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс”, м. Кам'янка Черкаської області,

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2006

зі справи № 02/3279

за позовом державно-кооперативного виробничого об'єднання “Насіння України” (далі –ДКВО “Насіння України”), м. Київ,  

до товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс” (далі –ТОВ “Імпульс”)

про стягнення 75 000 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Кореліна М.І.,

відповідача –Майсерика О.І.,  

ВСТАНОВИВ:

ДКВО “Насіння України” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ТОВ “Імпульс” 20 000 грн. боргу та штрафу в сумі 55 000 грн.

Рішенням названого суду від 07.07.2006 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено частково: з ТОВ “Імпульс” стягнуто борг у сумі 20 000 грн.; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте судом рішення мотивовано наявністю заборгованості в сумі 20 000 грн. та відсутністю належних підстав для застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2006 (колегія суддів у складі: Мостова Г.І. –головуючий суддя, судді Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано в частині відмови в задоволенні позову та позовні вимоги ДКВО “Насіння України” задоволено повністю. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано необхідністю виконання сторонами зобов'язань за укладеним договором та наявністю підстав для притягнення відповідача до відповідальності за неналежне виконання умов первісного договору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Імпульс” просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого суду. Своє прохання скаржник мотивує посиланням на те, що в даному випадку мала місце новація та за згодою сторін відбулася заміна зобов'язань за договором підряду зобов'язаннями за договором купівлі-продажу.

ДКВО “Насіння України” подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 08.04.2006 ДКВО “Насіння України” і ТОВ “Імпульс” укладено договір підряду на виконання робіт з вирощування товарного льону олійного № 29 (далі – Договір);

- згідно з пунктом 1.1 Договору відповідач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання за завданням позивача (замовник) виконати роботу з вирощування з насіння позивача товарного льону олійного на власних посівних площах у кількості 500 тонн, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити результати цих робіт; для виконання вказаних робіт замовник зобов'язався в строк до 20.04.2005 передати підряднику насіння льону олійного (далі –матеріал) “Байкал” у кількості 20,5 тонни (4 800 грн. за тонну) та “Рецитал” у кількості 4,5 тонни (5 100 грн. за тонну);

- відповідно до пункту 1.3 Договору результатом виконаних за ним робіт є переданий замовнику льон олійний товарний (товар) на Миколаївському ХПП –м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 133 (елеватор);

- згідно з пунктом 1.5 Договору підтвердженням результатів виконаних робіт є складська квитанція елеватора на ім'я замовника та сертифікат якості на товар;

- пунктом 2.2 Договору передбачено, що підрядник зобов'язався передати вирощений товар замовнику в суворій відповідності з якісними показниками (згідно з пунктом 3.4 Договору) на умовах EXW –елеватор, за заліковою вагою згідно з складською квитанцією на зерно до 10.09.2005; послуги елеватора з прийому та обробки товару мав оплатити підрядник;

- згідно з пунктом 4.1 Договору загальна вартість виконаних робіт з врахуванням вартості матеріалу складає 550 000 грн.;

- пунктом 4.2 Договору визначено, що загальна вартість матеріалу становить 121 350 грн.;

- відповідно до пункту 4.5 Договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 5 днів після підписання акта виконаних робіт;

- пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір діє від дня його підписання і до 31.12.2005; закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від зобов'язань за даним Договором;

- ДКВО “Насіння України” зобов'язання за Договором виконало і передало ТОВ “Імпульс” 20,5 тонни насіння льону олійного сорту “Байкал” та 4,5 тонни насіння олійного льону “Рецитал”, що підтверджується накладними від 10.04.2005 № 10, від 16.04.2005 № 12 та довіреностями від 10.04.2005 ЯЗС № 287869, від 15.04.2005 ИАЖ № 541710 (а.с. 16-18, 34);

- платіжним дорученням від 01.07.2005 № 1356 позивач перерахував відповідачеві попередню оплату за Договором у сумі 30 000 грн.;

- відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав і в строк до 10.09.2005 позивачеві товар не передав;

- ТОВ “Імпульс” сплатило ДКВО “Насіння України” повну вартість одержаного за Договором насіння льону та частково (у сумі 10 000 грн.) повернуло попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями від 06.10.2005 № 384, від 13.10.2005 № 401, від 04.11.2005 № 446 та від 16.12.2005 № 480 (а.с. 19-22);

- згідно з пунктом 5.6 Договору у випадку, якщо підрядник відмовляється передати замовнику товар у кількості, вказаній в пункті 1.1 Договору, він має відшкодувати замовнику вартість матеріалу, вказану в пункті 4.2 Договору, повернути в повному обсязі передоплату (якщо така була), а також відшкодувати замовнику збитки. Крім того, підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, які мав виконати, що становить 55 000 грн.  

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача боргу і штрафних санкцій.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною першою та другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи встановлений попередніми судовими інстанціями факт невиконання ТОВ “Імпульс” зобов'язань за Договором, відсутність з боку відповідача доказів намагання передати товар за Договором позивачеві та відсутність належних доказів узгодження сторонами зміни умов Договору, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактичні дії сторін свідчать про відмову відповідача від виконання зобов'язань з передачі товару позивачеві та відповідають приписам пункту 5.6 Договору, який водночас у такому випадку передбачає й застосування штрафних санкцій у сумі 55 000 грн.

Твердження ТОВ “Імпульс” у касаційній скарзі про готовність товару до передачі та узгодження сторонами зміни умов Договору не підтверджені документально, не спростовують викладеного і стосуються переоцінки фактичних обставин справи, тоді як відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Посилання скаржника на протокол судового засідання апеляційної інстанції також не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки зазначений протокол, будучи складеним у довільній формі, не лише відповідає приписам статті 811 ГПК України, але й містить інформацію про те, що суд заслухав пояснення учасників процесу і дослідив докази по справі (а.с. 67).

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.09.2006 зі справи № 02/3279 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Імпульс” –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов