Рішення

від 25.03.2013 по справі 914/394/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.13 Справа№ 914/394/13-г

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Лісмопереробна фірма "Немирів" (8103, вул. Равська, 60, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область; ідент. код 20831654),

до Відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, вул. І.Франка, 61, м. Львів; ідент. код 20812013),

Третя особа на стороні Позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісоторгпроект"

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.11.2012р. № 108 у справі № 3-01-165/2012 ,

Суддя Т.Фартушок

Секретар Х.Полюхович

Представники:

Позивача : не з'явився;

Відповідача : Оленюк С.Л. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Третьої особи : не з'явився.

Суть спору:

Приватним акціонерним товариством «Лісмопереробна фірма «Немирів» заявлено позов до Господарського суду Львівської області Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Третя особа на стороні Позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісоторгпроект» з вимогою визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.11.2012р. № 108 у справі № 3-01-165/2012.

29.01.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 45хв. 19.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 19.02.2013р. та 05.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.03.2013р. викликались посадові особи в порядку ст.30 ГПК України. Проте, такі в судове засідання не з'явились.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився. 25.03.2013р. Позивач надіслав до суду телеграму від 25.03.2013р. в якій зазначено безпідставне клопотання про відкладення розгляду справи (у зв'язку з хворобою працівника пошти Іщук І. та працівника ЛПФ Бучко А.) - в задоволенні якого судом відмовлено.

В судовому засіданні 05.03.2013р. представники позивача заявлені вимоги підтримали повністю, з рішенням ЛОТВ Антимонопольного комітету України не погоджувались та надали пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для визнання недійсним даного рішення.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; пояснення до справи № 18/02/2013-1 від 18.02.2013.

19.02.2013р. та 25.03.2013р. представником Відповідача подано Відзив на позов та доповнення до Відзиву відповідно, у яких зазначено про безпідставність позовних вимог у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду стосовно даного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Позивачу за адресою, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Позивачу копії ухвали суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Позивачу та третій особі належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне :

08 листопада 2012 року Львівським обласного територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (надалі-Комітет) розглядалась справа № 3-01-165/2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі ПрАТ «ЛПФ «Немирів» (надалі-Підприємство) та ТзОВ «Лісоторгпроект» (надалі-Товариство) у торгах на закупівлю послуг в лісовому господарстві Державним підприємством «Рава-Руське лісове господарство», яка здійснювалась у 2012 році.

За результатом розгляду справи адміністративною колегією було винесено рішення від 08.11.2012 року № 108, яким накладено на Підприємство штраф у розмірі 68000,00грн.

Позивач із вказаним рішенням не погоджується з посиланням на наступне:

28.09.2012 року Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято подання № 240 (надалі-Подання) про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в якому зазначається, що Підприємством вчинене порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій стосовно спотворення результатів торгів.

Відповідно до Подання висновки Комітету про узгодження дій Підприємства із Товариством зроблені на підставі схожості в оформленні тендерних пропозицій ПрАТ «ЛПФ «Немирів» та ТзОВ «Лісотргпроект» а саме: нехарактерно однакові упущені пробіли, вирівнювання тексту, шрифти та схожі побудови таблиці.

Позивач пояснює це тим, що при підготовці документації ними було використана оприлюднена замовником у електронному вигляді документація на проведення торгів, яка одержана ним на порталі державних закупівель, шляхом копіювання із неї форм, таблиць та тексту.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» (надалі-Закон) узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

У ст. 6 Закону зазначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Також, Позивачем зазначено, що подібність упущених пробілів, вирівнювання тексту, шрифти та схожі побудови таблиці не характеризують та не можуть бути доказами узгодженості учасників торгів та їх дій, та не впливають на визначення переможця і не спотворюють результатів тендеру.

Статтею 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Беручи до уваги наведене вище, Позивач зазначає, що прийняте Комітетом рішення необхідно визнати недійсним.

Представник Відповідача проти позовних вимог Позивача заперечив та зазначив наступне:

1) Адміністративна колегія Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянувши подання з попередніми висновками третього відділу досліджень та розслідувань Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.09.2012 року № 240/3 та матеріали справи № 3-01-165/2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановила порушення вимог чинного антимонопольного законодавства, а саме ст.ст. 6 та 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення анти конкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів, та прийняла рішення про накладення на Підприємство штраф у розмірі 68000,00грн.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону, Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Повідомленням від 13.11.2012 року № 13/05-3276 Відповідачем надіслано копію рішення від 08.11.2012 року №108 у справі № 3-01-165/2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У вказаному повідомленні зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону Підприємству необхідно сплатити штраф зазначений у п. 2 даного рішення у двомісячний строк з дня отримання рішення.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч. 5).

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону).

Проте, доказу сплати накладеного на Підприємство штрафу, як Комітету так і суду - не надано.

2) 19.02.2013 року Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено про безпідставність позовної вимоги Позивача виходя чи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону у разі незгоди з даним рішенням, Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення . Цей строк не може бути відновлено .

Рішення №108 із повідомленням Комітету від 13.11.2012 року № 13/05-3276 отримане Підприємством 15.11.2012 року , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 79005 0620628 2 копію якого додано до відзиву.

Крім цього суд зазначає, що в силу вимог п.106 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, на повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено запис працівником пошти про вручення документу.

Також, відповідно до листа Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №05-22-399 від 12.02.2013р., рекомендований лист з повідомленням про вручення №7900506206282 від 15.11.2012р. вручений уповноваженій особі на одержання пошти ПрАТ «Немирів» п.Бучко А.О. під розписку у книзі форми 8.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Позов датований 18.01.2013 року за №12/01/2013-1 , надісланий після підписання, підтвердженням чого є відбиток поштового штемпеля на конверті.

З наведеного вбачається, що двомісячний строк можливості реалізації свого права Позивачем на оскарження даного рішення, враховуючи норми ч. 1 ст. 60 та ч. 2 ст. 62 Закону, перебував у наступних часових межах: з 16.11.2012р. до 16.01.2013р.

Тобто, враховуючи наведене Відповідач зазначає, що подаючи позов до Господарського суду Львівської області Позивачем пропущено встановлений чинним законодавством присікальний строк для оскарження зазначеного рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити .

Приписами п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» встановлено, що у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), а також частини другої статті 47 цього Закону ( 2210-14 ) господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено .

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України ( 435-15 ) позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ст. 217 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

25.03.2013 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 01.04.2013р.

Норма ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на Позивача судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст. ст. 6, 50, 56, 60, 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; ст.ст. 173, 193, 216-218 ГК України; ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610, 625 ЦК України; ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 27, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Т.Фартушок