Постанова

від 25.04.2013 по справі 818/2197/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 818/2197/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника відповідача Петренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату (далі - позивач, Покрови Пресвятої Богородиці) звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29.11.2012 року №0007691502/61377 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 22018,38 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Сумах було складено акт від 12.11.2012 року №3587/152/2637687, на підставі якого 29.11.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0007691502/61377, яким збільшено суму грошового зобов'язання Покрови Пресвятої Богородиці за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 22018,38 грн., в тому числі 14678,92 грн. основного платежу та 7339,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій. З винесеним рішенням не погоджується, просить його скасувати.

Згідно договору оренди від 31.01.2006 року, укладеного між Покрови Пресвятої Богородиці та Сумською міською радою, позивач орендує земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 64/1. Розмір орендної плати за земельну ділянку складає 1% від нормативної грошової оцінки, що передбачено договором оренди. Покрови Пресвятої Богородиці є неприбутковою релігійною організацією, яка відповідно до п. 282.1.5 ст. 282 Податкового кодексу України повинна бути звільнена від сплати орендної плати, тому висновки податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання із вказаного податку вважає безпідставними. Крім того, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року №0007691502/61377 адресовано Релігійній громаді Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату, яка не є юридичною особою та не наділена право та дієздатністю юридичної особи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.38). В судовому засіданні 18.04.2012р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відносно особи, що не зареєстрована в податкові інспекції, а також посилався на неможливість розгляду даної справи без отримання судових рішень апеляційної інстанції, які в обов'язковому порядку повинні бути враховані при розгляді даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання представника позивача не є перешкодою для розгляду справи, тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні. В письмовому відзиві, поданому до суду, зазначила, що з 01.01.2011 року будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України. Починаючи з 01.01.2011 року питання орендної плати за землю регулюються ст. 288. Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку. Позивачем було самостійно узгоджено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки на серпень - грудень 2011 року, січень - травень 2012 року в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в зв'язку з чим ДПІ у м. Сумах проведено перевірку даних, задекларованих позивачем. В ході перевірки встановлено заниження відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю, що було зафіксовано в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 31.01.2006 року, укладеного з Сумською міською радою, Покрови Пресвятої Богородиці орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми за адресою: вул. Черепіна, 64/1, площею 0,5003 га строком на 25 років (а.с.17-19).

Покрови Пресвятої Богородиці самостійно подала до ДПІ у м. Сумах податкові декларації з орендної плати за 2011 рік та січень-квітень 2012 року чим узгодила податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за вказані періоди (а.с.30-32, 33-34).

12.11.2012 року ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці за період серпень - грудень 2011 року та січень - травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.11.2012 року №3587/152/2637687 (а.с.60-61).

Проведеною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень - грудень 2011 року та січень - травень 2012 року, визначений позивачем в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим порушено п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим Покрови Пресвятої Богородиці донараховано податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень - грудень 2011 року та січень - травень 2012 року на суму 14678,92 грн.

29.11.2012 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007691502/61377, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 22018,38 грн., в тому числі 14678,92 грн. основного платежу та 7339,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.6).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року визначається розділом ХІІ "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Стосовно посилань позивача на те, що Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату є релігійною організацією, тому відповідно до п. 282.1.5 ст. 282 Податкового кодексу України підлягає звільненню від сплати орендної плати, суд зазначає наступне.

Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного кодексу визначено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади і що земля їм може надаватися у власність, постійне користування та користування на умовах оренди.

Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК, а орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу).

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Покрови Пресвятої Богородиці є орендарем земельної ділянки, якому на підставі договору оренди земельної ділянки належить право користування земельною ділянкою і на яку поширюється дія Закону України "Про оренду землі".

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її індексації, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Разом з тим, вимогами підпункту 282.1.5. пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України передбачено пільги щодо сплати земельного податку для релігійних організацій лише в частині сплати земельного податку, в той час, як пільг щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб чинним законодавством не передбачено.

Посилання позивача на те, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року №0007691502/61377 адресовано не Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату, а релігійній громаді Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату не приймається судом до уваги, виходячи із наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату є орендарем земельної ділянки в м. Суми за адресою: вул. Черепіна, 64/1 та, згідно довідки від 02.06.2003 року №192/23048, взята на облік платників податків (а.с.14).

Вказана довідка містить ідентифікаційний код юридичної особи - 26376872, який вказаний також і в податковому повідомленні-рішенні від 29.11.2012 року №0007691502/61377, що дозволяє ідентифікувати Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату платником орендної плати за земельну ділянку в м. Суми по вул. Черепіна, 64/1.

Стосовно посилання представника позивача на те, що дану справу неможливо розглядати без отримання судових рішень апеляційної інстанції, зокрема, №2а-1870/10010/12 (а.с.46-50), №818/413/13-а (а.с.51-56), які в обов'язковому порядку повинні бути враховані при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, предмет розгляду адміністративних справ №2а-1870/10010/12, №818/413/13-а , не пов'язаний із предметом розглядом даної справи, оскільки ДПІ у м. Сумах були прийняті податкові повідомлення-рішення, по періодам, що не стосуються розгляду даної справи.

При цьому слід зазначити, що при розгляді справи №2а-1870/1280/12 (а.с.40-45) судом досліджувалась правомірність прийняття податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 11196,22 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 400,87 грн. за заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень-липень 2011 року, визначені в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є землекористувачем у розумінні ст. 14 Податкового кодексу України, а тому має право на пільги, передбачені ст. 282 цього Кодексу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено (а.с.42-43).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2012р. постанова апеляційної інстанції від 26.07.2012 р. залишена без змін (а.с.44-45), при цьому суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційної інстанції та зазначив, що річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку, а тому розмір орендної плати за даним договором оренди не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3% від грошової оцінки земель. Оскільки у податковій декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, поданій Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату до ДПІ у м. Сумах, позивачем самостійно нараховано орендну плату за договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем занижено розмір орендної плати за період січень-липень 2011 року на суму 11195,48 грн.

Як пояснив в судовому засіданні 18.04.2013 р. представник позивача на даній час відсутні докази скасування судового рішення Вищого адміністративного суду України від 26.07.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2012 року №0007691502/61377 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 22018,38 грн., в тому числі 14678,92 грн. основного платежу та 7339,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2012 р. №0007691502/61377 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013 року