Постанова

від 23.04.2013 по справі 5011-59/13844-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. справа№ 5011-59/13844-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Шаркова Н.Г.;

відповідача - Гаврилюк М.Д.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд"

на рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р.

у справі № 5011-59/13844-2012 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд"

про стягнення 9572,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7225,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2347,53 грн. за період після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості, яка остаточно не оплачена.

Ухвалою господарського м. Києва від 10.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-59/13844-2012.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. у справі № 5011-59/13844-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7225,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 419,20 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. у справі № 5011-59/13844-2012, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення 3% річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних стягуються лише у тому випадку, коли інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат, апелянт зазначає, що за спірний період індекс інфляції мав від`ємне значення, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-59/13844-2012.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. у справі № 5011-59/13844-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

23.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" (підрядник) було укладено Договір субпідряду № 19 (далі - Договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався за завданням підрядника на свій ризик із власних матеріалів виконати у відповідності з проектно-кошторисною документацією роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій та здати підряднику вказані роботи у встановлений даним договором строк, а підрядник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи.

Згідно з п. 2.10 Договору загальна вартість робіт по даному Договору складає 1960034,26 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 3.5 Договору підрядник здійснює оплату виконаних субпідрядником робіт щомісячно після прийняття їх підрядником та підписання сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) та акту здачі-приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) при умові, що роботу виконано належним чином та у встановлений строк, або за згодою підрядника достроково, шляхом перерахування грошових коштів підрядником на розрахунковий рахунок субпідрядника протягом 10-ти днів з дня підписання акту здачі-приймання КБ-2в.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором підряду (ст. 837 ЦК України), за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами доведено, що на виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 1855873,69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 1361883,64 грн.

Проте, всупереч умов Договору, відповідач вчасно та повністю за виконані підрядні роботи не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 493990,05 грн. (1855873,69 грн. - 1361883,64 грн.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2009 р. у справі № 8/377 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" з відповідача за договором субпідряду № 19 від 23.07.2008 р. було стягнуто 493990,05 грн. основної заборгованості, 64809,89 грн. пені, 10698,76 грн. 3% річних, 50459,63 грн. інфляційних втрат, 6199,58 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням господарського суду м. Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" на користь позивача 3% річних стягнуто за період з 11.10.2008 р. по 24.07.2009 р., інфляційні втрати - за період з листопада 2008 року по червень 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 р. на рахунок позивача було частково перераховано суму боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" в розмірі 24485,25 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2011 р. у справі № 30/64 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" з відповідача за договором субпідряду № 19 від 23.07.2008 р. було стягнуто 69059,80 грн. інфляційних втрат, 23727,97 грн. - 3% річних, 927,87 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з 25.07.2009 р. по 01.03.2011 р. на суму основної заборгованості - 469504,80 грн. (493990,05 грн. - 24485,25 грн.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2011 р. у справі № 20/159 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція-103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" з відповідача за договором субпідряду № 19 від 23.07.2008 р. було стягнуто інфляційні втрати за період з 02.03.2011 р. по 26.08.2011 р. в розмірі 18545,44 грн., 3% річних за період з 02.03.2011 р. по 26.08.2011 р. в розмірі 6868,92 грн. на суму основної заборгованості - 469504,80 грн., 254,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.07.2012 р. ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві на користь ТОВ «Стальконструкція - 103» було перераховано заборгованість згідно з наказом № 20/159 від 24.10.2011 р. в розмірі 25904,50 грн. Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 р. у справі № 20/159 було виконано в повному обсязі.

04.07.2012 р. ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві на користь ТОВ «Стальконструкція - 103» було перераховано заборгованість згідно з наказом № 30/64 від 18.08.2011 р. в розмірі 93951,64 грн. Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2011 р. у справі № 30/64 було виконано в повному обсязі.

03.08.2012 р. ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві на користь ТОВ «Стальконструкція - 103» було перераховано заборгованість згідно з наказом № 8/377 від 16.10.2009 р. в розмірі 345312,19 грн., що є меншим, ніж розмір заборгованості, встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2009 р. у справі № 8/377.

З урахуванням ст. 534 ЦК України грошові кошти, отримані від ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 03.08.2012 р. згідно з наказом № 8/377 від 16.10.2009 р. в розмірі 345312,19 грн., були зараховані в рахунок погашення судових витрат ТОВ «Стальконструкція-103» у сумі 6317,58 грн. (6199,58 грн. державного мита + 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), 3% річних (10698,76 грн.) і неустойки (64809,89 грн. пені + 50459,63 грн. інфляційних втрат) в сумі 125968,28 грн. та частково суми основного боргу в сумі 213026,33 грн., внаслідок чого сума несплаченої основної заборгованості відповідача перед позивачем склала 256478,47 грн. (469504,80 грн. - 213026,33 грн.).

Доказами доведено, що до теперішнього часу основна заборгованість відповідача у розмірі 256478,47 грн. позивачу не погашена.

На думку позивача спір у даній справі виник внаслідок невиконання рішення господарського суду м. Києва у справі № 8/377 від 10.09.2009 р. станом на день подання цього позову. Оскільки основна заборгованість в повному обсязі не погашена, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, що станом на 01.10.2012 р. становить 2347,53 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 7225,12 грн., виходячи з розміру основної заборгованості за період з 01.03.2012 р. по 02.08.2012 р. - 469504,80 грн. та за період з 03.08.2012 р. по 30.09.2012 р. - 256478,47 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 р. № 1/384-07).

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, остаточно не розрахувався з позивачем після прийняття судом відповідного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості стягнення з відповідача 7225,12 грн. 3% річних, розрахунок яких перевірений судом, є правильним та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

У постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.2012 р. та № 15/065-11 від 01.02.2012 р. викладена позиція, відповідно до якої реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України № 15/065-11 від 01.02.2012 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у розрахунку позивача помилково не враховано зменшення інфляційних втрат, що пов'язані із встановленням рівня інфляції за період з квітня 2012 року по жовтень 2012 року.

Таким чином, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж ним заявлені, а отже розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з відповідача за період з лютого 2012 р. по жовтень 2012 р. підлягають 419,20 грн., судом першої інстанції проведено вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства та з посиланням на відповідну судову практику.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що сторони в договорі встановили інший розмір процентів за порушення грошового зобов'язання, а саме - пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а відтак на його думку 3 % річних не підлягають стягненню, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки проценти та неустойка (пеня) є різними правовими інститутами, проценти є платою за користування чужими грошима, а неустойка, як штрафна санкція, є засобом забезпечення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 06.06.12 у справі № 6-49цс12).

Отже, доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 р. у справі № 5011-59/13844-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-59/13844-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.