Постанова

від 22.04.2013 по справі 5011-49/17142-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-49/17142-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.01.2013 року

у справі №5011-49/17142-2012 (суддя - Митрохіна А.В.)

за позовом Відділу державної служби охорони „Захист" Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест", м. Київ,

про стягнення 40600,00 грн.,

за участю представників:

від позивача: Федорук А.Т. - представник (дов. №24/14-72/3х від 14.03.2012р.);

від відповідача: Могила І.В. - представник (дов. б/н від 10.12.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Відділ державної служби охорони „Захист" Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (надалі - ВДСО «Захист» УДСО при ГУ МВС України в м. Києві) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест" (надалі - ТОВ „Маренго Інвест") 40600,00 грн. основного боргу, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором №114-Д/2009/3х від 21.07.2009р.

26.12.2012 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог №24/25-183/Зх від 25.12.2012 року, згідно якої просить стягнути з відповідача 36600,00 грн. заборгованості (а.с.73-74).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі №5011-49/17142-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36600,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання 25.03.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 22.04.2013 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

22.04.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21.07.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест" (в тексті договору - замовник) та Відділом державної служби охорони „Захист" Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (в тексті договору - охорона) укладено договір №114-Д/2009/3х про надання послуг охорони підрозділом державної служби охорони при МВС України (надалі - договір), за умовами якого замовник зобов'язався передати, а охорона - прийняти на себе обов'язки із забезпечення охорони громадського правопорядку на об'єкті, що вказаний в дислокації (додаток №1 до договору). Обов'язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника повноважень на його володіння (користування) об'єктом (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, лізинг, доручення тощо), відомості про що надаються охороні в завіреній замовником письмовій формі (а.с.10-11).

Згідно п. 2.1 договору сума оплати за одну годину здійснення заходів охорони за договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток №2 до договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата за послуги охорони відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно, на умовах попередньої оплати, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.3 договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Даний договір набуває чинності з 21.07.2009 р. і діє до 21.08.2009 р. Якщо за 10 діб до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк без обмеження кількості пролонгацій (п.7.1 договору).

Водночас, сторонами у справі був погоджений та підписаний додаток до договору №1 «Дислокація», у якому зазначається, що виконавець здійснює охорону громадського порядку в офісному приміщенні ТОВ «Маренго Інвест» протягом 24 годин на добу в робочі, святкові та вихідні дні (а.с.12), а також додаток №2 «Протокол погодження вартості однієї години охорони» (а.с.13).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Таким чином, укладення ВДСО «Захист» УДСО при ГУ МВС України в м. Києві та ТОВ „Маренго Інвест" договору №114-Д/2009/3х від 21.07.2009р. було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за вищевказаним договором з вересня по листопад 2009 року відповідачеві були надані послуги охорони, однак останній за них розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість в сумі 40 600,00 грн., у тому числі за вересень 2009р. - 4 000,00грн., за жовтень 2009р. - 18 600,00 грн., за листопад - 18 000,00 грн.

У зв'язку з несплатою заборгованості на адресу відповідача позивачем були надіслані лист №133 від 01.10.2012 р. разом з актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг №ЗАХ-000767 за жовтень 2009 року на суму 18 600,00 грн., №ЗАХ-000845 за листопад 2009 року на суму 18 000,00 грн. та претензія №290 від 10.11.2009 р. з вимогою погасити заборгованість за надані у вересні-листопаді 2009 року послуги на суму 40 600,00 грн. (а.с.14, 16).

Своєю відповіддю, викладеною в листі за вих.№7 від 07.11.2012 року відповідач визнав факт отримання послуг лише до 30.09.2009р., а тому погодився з розміром заборгованості за вересень 2009 року та, як встановив місцевий суд, виставлений позивачем рахунок-фактуру №ЗАХ-000657 за послуги охорони (доплата) за вересень 2009 року на суму 4 000,00 грн. ТОВ «Маренго Інвест» оплатило в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та платіжним дорученням №3 від 13.12.2012 року (а.с.17,48,69).

Як вірно встановлено судом, надіслані відповідачеві для підписання акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг №ЗАХ-000767 за жовтень 2009 року на суму 18 600,00 грн. та №ЗАХ-000845 за листопад 2009 року на суму 18 000,00 грн. відповідачем підписані не були.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що послуги у спірний період (жовтень-листопад 2012р.) позивачем не надавались у зв'язку з досягненням сторонами усної домовленості про припинення надання послуг, а відтак заборгованість відсутня.

Дані твердження колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на те, що факт надання послуг в даний період підтверджується графіком обліку та витягами з табелю робочого часу працівників ВДСО «Захист», які несли службу на об'єкті ТОВ «Маренго Інвест» у жовтні та листопаді 2009 року, пояснювальною запискою начальника групи команди охорони №2 щодо осіб, якими здійснювалась охорона вищезазначеного об'єкта у спірний період та розрахунковими листами за цей же період часу (а.с.49-64).

Крім того, варто зазначити, що пунктом 6.6 договору сторонами було погоджено можливість розірвання договору достроково з дня, вказаного у письмовому повідомленні, проте належних доказів надіслання такого повідомлення з пропозицією розірвання договору №114-Д/2009/3х від 21.07.2009 року, відповідачем не надано.

Представник позивача пояснив суду, що надання послуг охорони на об'єкті відповідача було припинено з 01.12.2009 року на підставі відповідного наказу начальника ВДСО «Захист» №154-ОД від 01.12.2009 року, що було пов'язано з наявністю у відповідача дебіторської заборгованості.

За приписами пункту 3.2.3 договору №114-Д/2009/3х від 21.07.2009 року «охорона» має право тимчасово припинити дію договору та ініціювати дострокове припинення дії договору у разі, зокрема, порушення «замовником» терміну та розмірів оплати послуг «охорони» з дня, зазначеного в письмовому повідомленні «замовнику».

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання послуг відповідачем на виконання договору №114-Д/2009/3х від 21.07.2009р. без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом надання позивачем послуг, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити їх вартість.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №114-Д/2009/3х від 21.07.2009р. в сумі 36600,00 грн.

Висловлені апелянтом заперечення щодо факту отримання ним актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг №ЗАХ-000767 та №ЗАХ-000845 за жовтень та листопад 2009 року відповідно, як і його твердження, що повідомлення про вручення поштового відправлення та поштова квитанція не можуть вважатись належними доказами їх надсилання, колегія суддів находить безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Пунктом 2 зазначених Правил встановлено, що повідомлення про вручення поштового відправлення є повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача; вручення поштового відправлення - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення одержувачу; одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення.

Відтак, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про те, що належним доказом надсилання скаржнику вищезазначених актів є повідомлення про вручення поштового відправлення та поштова квитанція №9116 від 01.10.2012 року (а.с.18-21), оригінали яких були надані позивачем на вимогу апеляційного суду та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста міста Києва від 16.01.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест" без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Маренго Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі №5011-49/17142-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року у справі №5011-49/17142-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-49/17142-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Зеленін В.О.