Ухвала

від 23.04.2013 по справі 825/452/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/452/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Чернігові ДПС від 20 грудня 2012 року №0005902320 та №0007012320. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між ТОВ «Чернігівський ковальський завод» та ПП «Укрдрон» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м.Чернігові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чернігівський ковальський завод» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 26 січня 2010 року по 31 травня 2011 року при проведенні розрахунків з ПП «Укрдрон», за результатами якої складено акт від 28 вересня 2012 року №1871/22/33586107, в якому встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді що перевірявся у загальному розмірі 845,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року - 845,00 грн., та порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 676,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року - 338,00 грн., грудень 2010 року - 338,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним актом перевірки, ТОВ «Чернігівський ковальський завод» було подано до ДПІ у м.Чернігові ДПС заперечення від 05 жовтня 2012 року №2429, за результатами розгляду яких заперечення залишено без задоволення, а акт перевірки від 28 вересня 2012 року №1871/22/33586107 - без змін.

На підставі акту перевірки №1871/22/33586107 від 28 вересня 2012 року ДПІ у м.Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року №0003702320, згідно якого за порушення п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1268,00 грн., у тому числі 845,00 грн. за основним платежем та 423,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0003712320, згідно якого за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1014,00 грн., у тому числі 676,00 грн. за основним платежем та 338,00 грн. за штрафними (фінансовими) сакціями.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до ДПС у Чернігівській області первинну скаргу від 24 жовтня 2012 року №3000, за результатами розгляду якої рішенням від 13 грудня 2012 року №1885/10/10-215 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ДПС від 22 жовтня 2012 року №0003702320 скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у сумі 211,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року №0003712320 скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 169,00 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

ТОВ «Чернігівський ковальський завод» подало до ДПС України повторну скаргу, за результатом розгляду якої рішенням від 09 січня 2013 року №225 податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 №0003702320 та №0003712320, з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області від 13 грудня 2012 року №1885/10/10-215, залишені без змін.

На підставі акта перевірки від 28 вересня 2012 року №1871/22/33586107 та рішення ДПС у Чернігівській області від 13 грудня 2012 року №1885/10/10-215, ДПІ у м.Чернігові ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року №0005902320, згідно якого за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 845,00 грн., у тому числі 676,00 грн. за основним платежем та 169,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0007012320, згідно якого за порушення п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1056,00 грн., у тому числі 845,00 грн. за основним платежем та 211,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив сплачені суми до складу податкового кредиту та до валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання усної домовленості між позивачем та ПП «Укрдрон» останнім позивачу були поставлені матеріальні цінності (головки шліфувальні) на загальну суму 4057,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 676,20 грн., що підтверджується накладними від 24 листопада 2010 року №8-11, від 17 грудня 2010 №1-12. На виконання умов вищевказаного договору ПП «Укрдрон» були виписані на адресу позивача податкові накладні від 24 листопада 2010 року №170 на суму 2028,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 338,10 грн., від 17 грудня 2010 року №191 на суму 2028,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 338,10 грн.

Поставлений товар був оплачений ТОВ «Чернігівський ковальський завод» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Укрдрон», що підтверджується платіжними дорученнями від 24 листопада 2010 року №2146 на суму 2028,60 грн. та від 17 грудня 2010 року №2410 на суму 2028,60 грн.

Транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалось ТОВ «ЄвроЕкспрес» на підставі укладеного з ТОВ «Чернігівський ковальський завод» договору від 01 грудня 2008 року №2456, а також ТОВ «Транспортна компанія «САТ» згідно рахунку від 21 грудня 2010 року №ЧГ0004132, що підтверджується, відповідно, актом надання послуг від 26 листопада 2010 року №19-00145584 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21 грудня 2010 року №ЧГ0003644. Ввезення придбаного товару на територію ТОВ «Чернігівський ковальський завод» підтверджується витягом з журналу реєстрації ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей, що ведеться ПП «Інтер-Груп-Атланта», яке надає позивачу охоронні послуги.

Позивачем проведено оприбуткування придбаного товару, що підтверджується прибутковими ордерами про надходження з боку матеріальних цінностей №48 від 29 листопада 2010 року, №64 від 23 грудня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на листі управління податкової міліції ДПС у Запорізькій області від 18 липня 2012 року №5199/7/07-09, в якому повідомлено, що 20 березня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя винесено вирок за результатами розгляду кримінальної справи №561101, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, оскільки зазначені особи, з метою прикриття злочинної діяльності, для формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість своїм контрагентам з різних регіонів України за відсоткову винагороду, створили у м.Запоріжжя декілька фіктивних суб'єктів господарювання, у тому числі ПП «Укрдрон».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновок відповідача про відсутність факту здійснення господарської операції, з урахуванням вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2012 року є необґрунтованим, оскільки прізвище ОСОБА_2, як засновника ПП «Укрдрон», відсутнє в накладних та податкових накладних, виписаних на поставку позивачу матеріальних цінностей, натомість, особою, яка підписала податкові накладні, від ПП «Укрдрон» є ОСОБА_4, що відповідачем не досліджувалось та не надано доказів щодо відсутності права останньої підписувати первинні документи від імені ПП «Укрдрон». Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником ПП «Укрдрон» є ОСОБА_5, щодо якого не надано доказів щодо наявності вироку суду за ч.2 ст.205 КК України.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, однак, наданий відповідачем вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 березня 2012 року стосується ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак не стосується особи ОСОБА_4, яка підписувала первинні документи з позивачем.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Укрдрон» останнє було зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПП «Укрдрон», до складу валових витрат включено понесені витрати на придбання товару, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року №0005902320 та №0007012320, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкової вимоги №32 від 16 січня 2013 року про сплату суми податкового боргу по податку на прибуток у розмірі 1350,04 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 844,25 грн. та 211,25 грн. штрафних (фінансових) санкціях, пені в сумі 294,54 грн., оскільки відповідно до службової записки ДПІ у м.Чернігові ДПС від 18 лютого 2013 року №142/19-008 податкова вимога від 16 січня 2013 року №32 відкликана 29 січня 2013 року згідно ст.60 Податкового кодексу України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.