Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-2255/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 876/1615/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оволайн ЛТД» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382303 від 04.04.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно порушення порядку оформлення податкових накладних виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Харків Продукт» (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківмоноліт», далі - ТОВ-1) та відповідно завищення позивачем суми податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2011р. у розмірі 28694426,58грн є необґрунтованими.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. у справі №2а-2255/12/0970 заявлений адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит підтверджено всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, податкові накладні оформленні згідно вимог чинного законодавства. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що:у зв'язку із зміною місцезнаходження та найменування ТОВ-1 таке було зобов'язано отримати нове свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ подавши відповідну заяву про перереєстрацію, чого зроблено не було, а тому станом на 30.06.2012р. воно не могло використовувати для підтвердження реєстрації як платника ПДВ старе свідоцтво; всі 77 податкових накладних були оформленні в один день в обсягах, що не передбачають реєстрацію останніх у Єдиному реєстрі податкових накладних; такі накладенні були підписані ОСОБА_1 - директором ТОВ-1, однак згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) на дату здійснення господарських операцій та складення податкових накладних керівником зазначено ОСОБА_2, відповідні зміни відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, не пов'язані із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, а саме пов'язані із зміною керівника проведені лише 03.05.2012р., судом порушено вимоги ч.4 ст.72 КАС України та не враховано, що директора та головного бухгалтера ТОВ притягнено до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку. Вказані обставини судом першої інстанції неправомірно не були взяті до уваги.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 06.12.2006р., 07.12.2006р. взято на податковий облік ДПІ, з 19.03.2007р. є платником податку на додану вартість, його місцезнаходження згідно установчих документів м.Івано-Франківськ, вул.Івасюка, 62, а фактичне с.Загвіздя, вул.Підгірка, Тисменицького району, Івано-Франківської області (а.с.8 т.1).

Основними видами діяльності позивача є посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, роздрібна торгівля молочними продуктами та яйцями. Фактично протягом червня-грудня 2011р. ТОВ здійснювало роздрібну та оптову торгівлю товарами (яйця) (а.с.10 т.1).

На підставі Акта №1094/22-6/34623849 від 20.03.2012р. документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань підтвердження господарських операцій з ТОВ-1 за період 01.12.2011р. по 31.12.2011р. ДПІ було встановлено порушення позивачем вимог п.183.15 ст.183, п.198.6 ст.198, п.201.8 ст.201 ПК України в результаті чого по декларації за грудень 2011р. занижено суму ПДВ в сумі 28694427грн (а.с.7-13 т.1).

Як відображено в Акті позивачем до податкового кредиту в грудні 2011р. включено суму ПДВ в розмірі 28694426,58грн, сформовану за рахунок податкових накладних складених(виписаних) ТОВ-1 30.06.2011р. на товар білковий, жовтковий, яєчний порошок.

04.04.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382303 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 28694427грн за грудень 2011р.(а.с.14 т.1).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріали справи, що 30.06.2011р. між ТОВ-1 (постачальник) та ТОВ (покупець) було укладено договір поставки № 30/06/11/о (далі - Договір) за яким постачальник в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язався передати у власність покупцю білковий порошок, жовтковий порошок, яєчний порошок (далі - Товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний Товар. Одиниця виміру товару кілограм, кількість кожної партії товару відповідно до кожної окремої видаткової накладної, які є невід'ємною частиною договору. Оплата товару здійснюється шляхом післяплати в розмірі 173180829,12грн. Поставка товару здійснюється протягом 2 робочих днів від дня підписання даного договору. Відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії Товару та датою прийняття партії Товару вважається дата видаткової накладної на відпуск Товару покупцю. Товар вважається прийнятим покупцем за якістю-відповідно до законодавчо встановлених норм та вимог до даного виду товару, за якістю-відповідно до даних, зазначених у видаткових накладних. Виробником поставляємого Товару являється ТОВ «Імперовофудз». Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент отримання товару. Поставляємий постачальником Товар знаходиться у складських приміщеннях виробника ТОВ «Імперовофудз» за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Промислова 29. Транспортування (вивезення) постачальником Товару здійснюється за рахунок покупця. Пункти 1.1,2.1-2.3, 3.1-3.2, 4.1-4.7 Договору(а.с.15-16 т.1).

На виконання умов Договору ТОВ-1 30.06.2011р. виписані 76 видаткових накладних №№2001-00002-2001-00077 та складено 76 податкових накладних №№2-77 розмір ПДВ за якими від 177651,22 до 390288грн(а.с.17-168).

В податкових накладних вказано назву ТОВ-1, як «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Харків Продукт», його місцезнаходження - 61052, м.Харків, вул.Полтавський шлях, буд.7 та підписані вони ОСОБА_1

Позивачем здійснено повну оплату за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями №№25-34 від 22.02.2012р.(а.с.169-178 т.1).

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за грудень 2011р.(а.с.11 т.1).

Крім того встановлено, що ТОВ-1 в червні 2011р. придбало у ТОВ «ІмперовоФудз» товар, який в подальшому був реалізований ТОВ(а.с.213 т.1).

20.06.2011р. згідно протоколу №20/06 зборів учасників ТОВ «Харківмоноліт» прийнято рішення про зміну засновників товариства та зміну найменування на ТОВ-1. З цієї ж дати директором цього товариства є ОСОБА_2, наказ №2-к(а.с.213 т.1).

Відповідно до Довідки з ЄДР 29.06.2011р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Харківмоноліт», щодо назви на ТОВ-1 (а.с.235 т.1), при цьому відомості щодо місцезнаходження цього товариства не змінювалися і зазначені, як 61052, м.Харків, вул.Полтавський шлях 7, а зміни щодо місцезнаходження такого на 76010, м.Івано-Франківськ, вул.Ленкавського 22 внесені 14.02.2012р. (а.с.180-181, 235-236 т.1).

Податковий кредит у відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом пунктів 201.6, 201.7 ст.201 ПК України (у вказаній редакції) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, така накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.8 цієї ж статті ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченомуст.183 цього Кодексу.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.183.15 ст.183 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Державної податкової адміністрації України №978 від 22.12.2010р. затверджено «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»(далі - Положення) ( чинне на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 1 розділу ІІІ Положення передбачено, що реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Згідно п.1 розділу ІV Положення перереєстрація платника ПДВ проводиться та Свідоцтво підлягає заміні у разі виникнення змін у даних платника ПДВ, які стосуються коду ЄДРПОУ, податкового номера, який надається податковими органами, та/або найменування(прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження(місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов'язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених п.п.16.1 п.16 розділу III цього Положення.

Відповідно до п.2 розділу IV Положення для заміни Свідоцтва платник ПДВ зобов'язаний у двадцятиденний строк після виникнення змін подати до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація". До такої заяви мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва. Податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого в такому самому порядку, як і при реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є останній день строку у 10 робочих днів від дня отримання додаткової реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація".

У період перереєстрації до початку дії нового Свідоцтва платник ПДВ використовує реквізити старого Свідоцтва (п.3 розділу IV Положення).

Враховуючи наведене, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення договору та складання податкових накладних ТОВ-1 було зареєстроване платником ПДВ, його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ не було анульоване чи недійсне і таке мало право використовувати реквізити вказаного Свідоцтва.

Відповідно є помилковими твердження апелянта, що оскільки станом на 30.06.2011р. ТОВ-1 не було подано податковому органу реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація», а державну реєстрацію змін до установчих документів товариства, щодо зміни назви проведено напередодні, то таке не могло використовувати для підтвердження реєстрації як платника ПДВ раніше отримане(старе) Свідоцтво.

Використовувати реквізити старого Свідоцтва платник ПДВ має право протягом двадцяти днів після виникнення змін у даних платника ПДВ, які стосуються коду ЄДРПОУ, податкового номера, який надається податковими органами, та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання),та протягом періоду з дати подання (у встановлений вище термін) податковому органу додаткової реєстраційної заяву з позначкою "Перереєстрація" до дати початку дії нового Свідоцтва.

Крім того, п.п.«в» п.201.1 ст.201 ПК України зобов'язує платника ПДВ надати покупцю (отримувачу) на його вимогу податкову накладну, у якій зазначається повна або скорочена назва, зазначена саме у статутних документах юридичної особи продавця товарів/послуг.

На момент складення податкових накладних зміни місцезнаходження ТОВ-1 не відбулося, а відповідні твердження ДПІ з цього приводу є неспроможні.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції також вірно враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ДПІ не заперечує(не ставить під сумнів) реальність та товарність операцій, внаслідок яких сформовано податковий кредит та те, що ТОВ-1 належним чином задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2011р. по господарських операціях з позивачем(а.с.213 т.1).

Правильними є також висновки суду першої інстанції з покликанням на вимоги п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, щодо відсутності в ТОВ-1 обов'язку реєстрації податкових накладних складених 30.06.2011р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума ПДВ в одній податковій накладній становить менше 500000 грн.

Принагідно слід зазначити, що сумніви апелянта, щодо підставності формування ТОВ податкового кредиту з огляду на складення ТОВ-1 протягом одного дня 76 податкових накладених в обсягах, що не передбачають реєстрації останніх у Єдиному реєстрі податкових накладених є надуманими, оскільки така накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів, п.201.7 ст.201 ПК України.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта, що податкові накладні підписані не уповноваженою особою ТОВ-1, а саме ОСОБА_1, оскільки даних, що такий не мав належних повноважень на підписання податкових накладених немає. Одночасно встановлено, що ОСОБА_2 підписував податкову декларацію з ПДВ за червень 2011р. в якій відображені податкові зобов'язання з цього податку по спірних господарських операціях з позивачем, тобто погоджувався з такими (а.с.230 зворот т.1).

Суд першої інстанції також прийшов до правильного висновку, що притягнення директора та головного бухгалтера до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КпАП України згідно постанов Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області дві від 28.05.2012р. (а.с.11-12 т.2), не є підставою для висновку про заниження ТОВ ПДВ, оскільки вказана стаття передбачає відповідальність не за заниження нарахування податків, а за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя С.І. Богаченко

Суддя О.І. Мікула