Ухвала

від 10.10.2013 по справі 2а-2255/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/32738/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 10.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013

у справі № 2а-2255/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Оволайн

ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Оволайн ЛТД" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382303 від 04.04.2012.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю „ТК Харків Продукт" за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та складено акт №1094/22-6/34623849 від 20.03.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000382303 від 04.04.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28694427 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем у декларації за грудень 2011 року завищено суму податкового кредиту на 28694426, 58 грн., по контрагенту ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт".

Позивачем у грудні 2011 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 28694426, 58 грн., сформовану за рахунок податкових накладних з періодом виписки червень 2011 року (яєчний порошок) від ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт".

Відповідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ „Харків Продукт" за червень 2011 року має ознаки ризикового кредиту. Стан відмінний від основного.

Також відображено, що листом ДПС у Харківській області від 08.02.2011 №2477/7/23-513, повідомлено, що в ході проведення оперативного аналізу встановлено, що згідно протоколу зборів учасників ТОВ „Харківмоноліт" від 20.06.2011 №20/06 прийняте рішення про зміну засновників товариства та зміну найменування ТОВ „Харківмоноліт" на ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт".

Однак, після зміни назви та юридичної адреси підприємством не отримано нове свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно реєстраційних даних, юридична адреса підприємства ТОВ „ТК „Харків Продукт" м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7.

Співробітниками податкової міліції здійснено виїзд за місцем реєстрації та встановлено відсутність підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Торгова компанія Харків Продукт" не анульовано, інформація про таке анулювання не може вважатися доведеною до відома ТОВ „Торговий дім „Оволайн ЛТД", а виписані 30.06.2011 ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт" податкові накладні не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки у вказаний період сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менше 500 тисяч грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий компанія „Харків Продукт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Оволайн ЛТД" (Покупець) 30.06.2011 укладено договір поставки № 30/06/11/о.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов вказаного договору ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт" виписані видаткові накладні та податкові накладні які було досліджено судами попередніх інстанцій.

Позивачем було здійснено оплату ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт" за товар згідно договору № 30/06/11/о від 30.06.2011, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.06.2011 внесено зміни до установчих документів юридичної особи ТОВ „Торгова компанія Харків Продукт".

Судами попередніх інстанцій не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, що поставка товару не мали реального характеру.

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної, а не окремий її недолік, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З огляду на вище вказане суд приходить до висновку, що на момент укладення договору та складання податкових накладних ТОВ „Торгова компанія Харків Продукт" було зареєстроване платником податку, свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульоване чи не дійсне.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладався обов'язок та не визначалося право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виписані 30.06.2011 ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт" податкові накладні не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки у вказаний період сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менше 500 тисяч грн.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що виписані 30.06.2011 ТОВ „Торгова компанія „Харків Продукт" податкові накладні не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 2а-2255/12/0970 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 2а-2255/12/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко