Ухвала

від 11.04.2013 по справі 2а-12741/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-42354/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Приходько І.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2а-12741/09/2670

за позовомДочірнього підприємства «Енеїда» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Енеїда» (далі по тексту - позивач, ДП «Енеїда») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2009 №0007951503/0/37083 на суму 10807,40 грн.; визнання недійсним акту перевірки від 07.08.2009 №3917/1503/32348578; зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів суму зайвої переплати орендної плати в розмірі 4037,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 №0007951503/0/37083 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 1577,49 грн., в тому числі за основним платежем 1493,71 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 83,78 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведена камеральна перевірка податкових декларацій по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ДП «Енеїда» за період з 01.01.2008 по 31.07.2009, за результатами якої прийнято акт від 07.08.2009 №3917/1503/32348578.

На підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 №0007951503/0/37083, яким на підставі пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та за порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю» позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у розмірі 11347,81 грн., в тому числі за основним платежем 10807,44 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 540,37 грн.

Також, перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку, зазначений у податковій декларації за 2008 та 2009 роки, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки підприємством при складанні податкової уточнюючої декларації за 2008 рік не враховано Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення», згідно якого встановлена нова базова вартість землі у м. Києві, при складанні податкової декларації за 2009 рік не враховано коефіцієнт індексації 1,152 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №873 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» та листа Держкомзему від 09.01.2009 №14-22-6/87.

В акті перевірки при визначенні податкового зобов'язання відповідач враховував розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки, нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а за 2009 рік також враховував коефіцієнт індексації 1,152.

Отже, відповідачем в акті перевірки визначено податкове зобов'язання ДП «Енеїда» за 2008 рік у розмірі 16323,52 грн., за січень-червень 2009 року у розмірі 11320,71 грн., та зроблено висновок про заниження орендної плати за землю на 10807,44 грн.

На думку позивача, при розрахунку розміру орендної плати відповідачем не враховувалися коефіцієнти на функціональне використання землі, що призвело до невірного визначення податкового зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково погоджуються з висновками акту перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з цим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2006 між позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач приймає в оренду земельну ділянку по проспекту М. Бажана в Дарницькому районі м. Києва розміром 0,1393 га для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування. Договір укладено на один рік. Орендна плата за земельну ділянку становить 2,5% від її нормативної грошової оцінки. Договір зареєстровано 13.04.2006.

Згідно з п. 4.6 цього договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору та у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до договору про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 26.12.2008, укладеного між позивачем та Київською міською радою, поновлено на 2 роки з 14.04.2007 вище вказаний договір оренди земельної ділянки; площа земельної ділянки змінена на 0,1400 га.

Згідно п. 4 цього договору відповідно до витягу з технічної документації №Ю-23766/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради від 04.12.2008 №810 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 655133,63 грн.

Річна орендна плата за земельну ділянку, за умовами договору про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 26.12.2008, встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з врахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

За умовами договору п. 4.9 договору оренди викладено в редакції: «Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік».

Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації, яку здійснено 29.12.2008.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За умовами ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

З аналізу наведених норм випливає, що позивач є платником плати за землю у вигляді орендної плати за землю, підставою для нарахування якої за перевірений період є договір оренди земельної ділянки від 12.04.2006 та договір про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 26.12.2008.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Позивачем подало до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, згідно якої річний розмір орендної плати визначений у розмірі 7009,75 грн.; та податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, згідно якої річний розмір орендної плати визначений у розмірі 19654,08 грн., за період січень-червень 2009 року (що входить до перевіреного періоду) орендна плата становить 9827,04 грн.

При цьому, визначаючи розмір орендної плати за 2008 та 2009 роки, позивач враховував нормативну грошову оцінку землі та коефіцієнт на функціональне використання землі та не брав до уваги розмір орендної плати, визначений в договорі оренди земельної ділянки від 12.04.2006 та договорі про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 26.12.2008.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що такий розрахунок орендної плати, здійснений позивачем, є помилковим.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Як встановлено вище, за умовами договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 річна орендна плата за земельну ділянку встановлена на рівні 2,5% від її нормативної грошової оцінки, за договором про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього від 26.12.2008 річна орендна плата за земельну ділянку визначена на рівні 3% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В матеріалах справи знаходяться витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №Ю-23766/2008 від 04.12.2008 №810, згідно якого нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 655133,63 грн., при цьому така нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена з врахуванням, зокрема, коефіцієнту на функціональне використання землі та коефіцієнту індексації грошової оцінки.

Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що нормативна грошова оцінка землі відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №Ю-23766/2008 від 04.12.2008 №810 визначена на площу 1400 кв.м., разом з цим, до 28.12.2008 включно позивач мав у користуванні 1393 кв.м., отже, до 28.12.2008 включно застосовується нормативна грошова оцінка землі у розмірі 651857,96 грн. (655133,63 / 1400 х 1393).

Враховуючи дані податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача за 2008 та 2009 роки та розмір орендної плати, визначений судом, встановлено заниження позивачем орендної плати за землю за 2008 рік у розмірі 9313,77 грн., та завищення за 2009 рік - у розмірі 0,04 грн., всього занижено на суму 9313,73 грн.

Таким чином, сума податкового зобов'язання з орендної плати за основним платежем у розмірі 9313,73 грн. визначена позивачу правомірно.

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вважають правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456,59 грн. (9313,73 грн. х 5%).

Також, суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що застосування відповідачем при визначенні орендної плати коефіцієнта індексації 1,152 є помилковим, однак дана обставина не є підставою для скасування спірного рішення, оскільки суд самостійно встановив факт заниження позивачем розміру орендної плати, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)І.В. Приходько (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова