Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-2253/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-36283/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-2253/10/1670

за позовомПриватного підприємства «Агрофірма «Довіра» доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проскасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агрофірма «Довіра» (далі по тексту - позивач, ПП «Агрофірма «Довіра») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000251502/0 (№ 84/12) від 27.04.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій про задоволення позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2010 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Агрофірма «Довіра», за результатами якої складено акт №00017/1502/30566505/80 від 27.04.2010.

На підставі висновків акту перевірки про не подання декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік, січень-лютий 2010 (14 щомісячних декларацій) Кременчуцької ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення 27.04.2010 №0000251502/0 (№ 84/12) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2380,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що ліквідаційна процедура позивача допускає його підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, тому ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє позивача здатності мати цивільні права та обов'язки, в тому числі, не позбавляє статусу платника податків. За висновками суду суб'єкт господарювання, визнаний банкрутом, має обов'язок подавати податкову звітність до моменту його припинення (внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення) або зняття з обліку як платника податків, тому нарахування штрафних санкцій за невиконання позивачем такого обов'язку є правомірним.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції..

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і в порядку, передбаченому цим розділом.

Таким чином, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.03.2007 у справі №18/296 ПП «Агрофірма «Довіра» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Васіна Є.Є., припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, припинено повноваження власників майна банкрута.

Отже, підприємницька діяльність позивача вважається завершеною з моменту закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції, який існував на 27.03.2007. Доказів того, що технологічний цикл з виготовлення продукції не був завершений в 2009 році та на початку 2010 року, відповідачем суду не надано, незважаючи на його обов'язок доказування, передбачений ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно є обґрунтованими доводи позивача про відсутність підприємницької діяльності позивача у 2009 році та початку 2010 року та втрати статусу платника податків, що зумовлює неможливість застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Посилання суду першої інстанції на норми ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо переходу до ліквідатора прав керівника (органу управління) юридичної особи - банкрута не спростовує факт припинення позивачем підприємницької діяльності та неможливості нарахування податкових зобов'язань після прийняття судового рішення про визнання його банкрутом.

Момент припинення юридичної особи, визначений ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України (на які посилається суд першої інстанції), не є тотожним моменту припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Підтвердженням зазначених висновків суду є положення преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо неможливості врегулювання зазначеним Законом питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2380,00 грн. за порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які мали місце після визнання позивачем банкрутом, є неправомірним. Відповідно підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000251502/0 (№ 84/12) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в період здійснення його ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова