Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-8846/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-30518/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника відповідача Мисливого І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010

у справі № 2а-8846/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестфінбуд-Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестфінбуд-Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестфінбуд-Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2009 №0003982303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої був складений акт від 26.06.2009 №1080/23-03/33307925.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» при здійсненні господарської діяльності за період, який перевірявся, були порушені вимоги п. 1.32 ст. 1 , пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 , пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 , п. 6.3 ст. 6 , пп. 7.3.1, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 , п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України №283/97-ВР), а саме: позивачем був занижений податок на прибуток підприємств за період, який перевірявся на суму 3525496,00 грн., в тому числі за І півріччя 2008 року в сумі 2926363,00 грн.; за 9 місяців 2008 року в сумі 3338289,00 грн.; за 2008 рік в сумі 3375084,00 грн.; за І квартал 2009 року 150412,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 22061799,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 08.07.2009 №0003982303/0, яким донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 3525496,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3004065,00 грн., всього на загальну суму 6529561,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанцій та погоджується суд касаційної інстанції.

Як встановлено судом, між ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» був укладений договір займу (позики) з Компанією «Selvan Investments LLP» («Teeston LTD», Британські Віргінські острови) від 11.04.2005 загальна сума договору 10000000,00 доларів США. Строк погашення позики 01.10.2011. Предметом договору було надання позики для інвестування в будівництво житлових комплексів та на поповнення власних обігових коштів строком на 6 років від дати переводу позики на банківський рахунок ТОВ «Інвестфінбуд-Україна».

Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області було видане реєстраційне свідоцтво ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» за №4163 від 04.05.2005 №18-207/8173 про реєстрацію договору позики від 11.04.2005 б/н, загальна сума договору складає 10000000,00 доларів США, відсоткова ставка 11% річних, строк погашення 01.10.2011.

Судом зазначено, що позивач стверджував, що між сторонами була підписана додаткова угода №1 від 10.05.2005, згідно з якою внесені зміни до договору позики від 11.04.2005, а саме змінена сума договору, яка становитиме 7700000,00 євро. Вказана позика надійшла від Компанії «Selvan Investments LLP» на розрахунковий рахунок ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» в розмірі 3862000,00 євро 16.05.2005. Однак, позивач не надав до суду документи, які б підтверджували вказану операцію.

В матеріалах справи містяться додатки №3 та №2 до реєстраційного свідоцтва №4163, видані Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області 27.07.2009 за №09-204/15802 на суму 2546592,78 євро та від 22.09.2005 за №18-207/17029 на суму 3862000,00 євро, в яких зазначена інша дата погашення в додатку №3 - 16.05.2011 та в додатку №2 - 17.05.2008. Як вже зазначалося вище, жодних документів, а саме додаткових угод від 10.05.2005 №1, від 01.09.2005 №2 та від 01.07.2009 № 3, позивачем не надано.

Окрім того, в додатку №2 від 22.09.2005 за №18-207/17029 на суму 3862000,00 євро вказаний інший нерезидент, а саме Компанія «Teeston LTD» (Британські Віргінські острови). Належно допустимих доказів, яким чином реєстраційне свідоцтво від 04.05.2005 №4163 до договору позики від 11.04.2005 б/н стосується Компанії «Teeston LTD», яка вказана в додатку №2, в частині виконання договірних зобов'язань за цим договором, укладеним позивачем з Компанією «Selvan Investments LLP», позивачем надано не було.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 глави 1 Постанови Правління НБУ «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» від 17.06.2004 №270 (далі по тексту - Положення №270), резиденти (юридичні особи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні особи-громадяни України) (далі по тексту - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі по тексту - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів та в порядку, установленому цим розділом.

Резиденти-позичальники (крім уповноважених банків України) залучають кредити від нерезидентів через уповноважені банки України, які надали згоду на обслуговування операцій за договором (підрозділи банків) (далі по тексту - обслуговуючі банки). Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому Національним банком порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном).

Згідно з п. 1.7, п. 1.8 та п. 19 цього Положення №270, договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.1999 N734 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» . Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі по тексту - територіальні управління).

Уповноважені банки зобов'язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 цього розділу. Резидент-позичальник згідно із законодавством України несе відповідальність за достовірність інформації та документів, які подаються територіальному управлінню відповідно до вимог цього розділу.

Реєстраційні свідоцтва (додаток 1) видаються резидентам-позичальникам, які не є банками, територіальним управлінням за місцезнаходженням обслуговуючого банку. Резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту.

Згідно з п. 2.17 Положення №270, реєстраційне свідоцтво видається резиденту-позичальнику для реалізації лише одного кредитного проекту (кредитної лінії) без права передавання його третім особам. Воно не може бути підставою для одержання іншого кредиту або збільшення суми кредиту та здійснення інших валютних операцій.

Однак, як вже зазначалося вище, в додатку №2 вказаний інший нерезидент, а саме Компанія «Teeston LTD» (Британські Віргінські острови). Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили, що саме за господарською операцією з цим нерезидентом, позивач має право включати до валових витрат суму відсотків по кредиту за договором від 11.04.2005 б/н.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в періоді, який перевірявся здійснював продаж іноземної валюти та отримував відсотки від розміщення валюти на депозитних рахунках. В результаті помилкового застосування норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» занизило валовий дохід на суму 19992609,00 грн.

Як встановлює п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України №283/97-ВР), валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 73. ст. 7 цього Закону , доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3цієї статті, визначено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при здійсненні господарської операції занизив валовий дохід на загальну суму 654272,00 грн., в тому числі по періодах: за 2006 рік - 359233,00 грн. та за 2007 рік - 295039,00 грн.

Судом вірно зазначено, що позивачем були допущені порушення в період реалізації та виконання зобов'язань за договором позики від 11.04.2005 б/н, який був укладений з Компанією «Selvan Investments LLP». Оскільки, позивачем було отримане реєстраційне свідоцтво до договору від 11.04.2005 б/н, контрагентом якого виступає Компанія «Selvan Investments LLP», тому включати до складу валових витрат суму коштів за додатком до договору №3, де зазначений інший нерезидент Компанія «Teeston LTD», позивач не мав правових підстав.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України №283/97-ВР , валові доходи включають і доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу» ;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону . У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач використовував кошти, які були отримані за договором позики, в операціях, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» надавало поворотну фінансову допомогу фізичним особам на загальну суму 1500000,00 грн. та здійснювало довгострокові фінансові інвестиції в статутний фонд ТОВ «Весна» на суму 2000000,00 грн.

Станом на 31.03.2009 позика, яка отримана за договором від 11.04.2005 б/н на рахунок Компанії «Selvan Investments LLP» не повернута, та складає 2015407,22 євро (15747793,00 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою, яка отримана платником податку у звітному періоді від Компанії «Selvan Investments LLP» (нерезидента).

Тобто, підприємством занижений валовий доход на загальну суму 19338337,00 грн., з якої сума неповернутої позики 15747793,00 грн., несплачені відсотки за позикою в розмірі 3590544,00 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №283/97-ВР , до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлені п. 5.5 ст. 5 цього Закону .

Так, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (пп. 5.5.1 п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ).

Як вже зазначалося вище, позивачем запозичені кошти витрачалися не на цілі, передбачені договором позики, а саме для інвестування в будівництво житлових комплексів та на поповнення власних обігових коштів, а використовувалися в операціях, які не пов'язані з веденням власної господарської діяльності.

Позивач включив до складу валових витрат витрати за відсотками, які нараховані по договору позики від 11.04.2005 б/н після закінчення терміну повернення позики (в період з ІІІ кварталу 2008 року по І квартал 2009 року), що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 1477309,00 грн., в т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року - 409692,00 грн., за IV квартал 2008 року - 511251,00 грн., за І квартал 2009 року - 556366,00 грн.

Також, в р. 04.13 Декларації по податку на прибуток позивач відобразив переоцінку валюти (курсові різниці) в розмірі 19979244,00 грн., однак за даними перевірки в даному рядку слід було відобразити суму 4527292,00 грн., тобто відхилення складає 15451952,00 грн. Така ситуація склалася внаслідок порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1, ст. 4 , пп. 7.3.1 та 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 15451952,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року - 22464,00 грн., за 2008 рік на суму 15406668,00 грн. та за І квартал 2009 року на суму 45284,00 грн.

Відповідно до п. 1.109 та п. 1.11 ст. 1 Закону України №283/97-ВР , проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Згідно з п. 18.3 ст. 18 Закону України №283/97-ВР , у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат 100% нарахованих відсотків, а не 85%, як це передбачено вказаним пунктом, за отриманим кредитом від нерезидентів, віднесених до офшорних зон. Загальна сума становить 538582,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, строк дії договору від 11.04.2005 закінчився 17.05.2008. Отже, позивач зобов'язаний був включити до валових доходів всю суму позики, яка була непогашена в розмірі 19338337,00 грн., зняти з валових витрат суму нарахованих на цю позику відсотків в розмірі 1477309,00 грн. та курсових різниці по перерахуванню балансової вартості валюти на суму 16106224,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо донарахування ТОВ «Інвестфінбуд-Україна» податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3525496,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3004065,00 грн., всього на загальну суму 6529561,00 грн.

Щодо твердження позивач з приводу проведення перевірки з порушенням чинного законодавства України, то суд першої інстанції зазначив наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, вся необхідна процедура складання, підписання та вручення акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була здійснена в повному обсязі та з дотриманням вимог нормативних актів.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)А.О. Рибченко (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова