Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а/0570/13740/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/8000/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року

у справі № 2а/0570/13740/2011

за позовом Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо безпідставного проведення перевірки, а також скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001982340 від 15 червня 2011 року, № 00020002340 від 15 червня 2011 року, № 0001232344 від 15 червня 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001982340 від 15 червня 2011 року, № 00020002340 від 15 червня 2011 року, та № 0001232344 від 15 червня 2011 року в частині застосування до ДКП «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 968,32 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДКП «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» витрати із сплати судового збору (державного мита) в розмірі 2,13 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДКП «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 04 травня 2011 року, за результатами якої складено акт № 628/23-2/22000070 від 12 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00020002340 від 15 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету, в розмірі 327 350,00 грн. (261 880,00 грн. - основний платіж, 65 470,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0001982340 від 15 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 196,25 грн. (157,00 грн. - основний платіж, 39,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0001232344 від 15 червня 2011 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 175,54 грн.

Перевіркою встановлено порушення ДКП «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» статті 61 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 59 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік», рішення Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року «Про встановлення для підприємств комунальної власності розміру частини прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету» з огляду на ненадання розрахунків частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету, за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 - 2009 роки.

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту у серпні 2009 року суми податку на додану вартість в розмірі 933 333,00 грн., нарахованої при здійсненні операції з відступлення права вимоги.

Крім того, встановлено порушення підприємством пункту 2.10 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) з підстав неналежного оформлення видаткових касових ордерів на видачу готівкових коштів, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими, зокрема, погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону № 334/94-ВР дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Поряд з цим, судами встановлено, що підприємство позивача засновано на обласній комунальній власності та включено до переліку об'єктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради.

За змістом пункту 29 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

Однак, як встановлено судовими інстанціями, доказів того, що Донецькою обласною радою або іншим уповноваженим органом приймались рішення, якими б визначались порядок та нормативи сплати частини прибутку комунальних підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад та підпорядкованих Донецькій обласній раді чи її органам, податковим органом надано не було.

При цьому колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на рішення Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року як на підставу для відрахування підприємством позивача частини прибутку до місцевого бюджету, оскільки, його дія поширюється виключно на підприємства, організації та установи комунальної власності м. Донецька, а тому не може поширюватись на позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли правильного висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 00020002340 від 15 червня 2011 року.

Що стосується висновку судів про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001982340 від 15 червня 2011 року, то колегія суддів вважає його обґрунтованим, проте з інших підстав.

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону № 168/97-ВР факторингом є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» (перший кредитор) та позивачем (другий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 26 серпня 2009 року, відповідно до умов якого перший кредитор відступив, а ДКП «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Централь» у вигляді майнового права на приміщення. Пунктами 3.1, 3.2 розділу 3 договору від 26 серпня 2009 року передбачено виплату позивачем компенсації ТОВ «ФФС О.С.В.» шляхом перерахування суми в розмірі 5 600 000,00 грн. на рахунок першого кредитора в банку.

В свою чергу, слід зазначити, що з огляду на вимоги підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статі 3 Закону № 168/97-ВР факторинг (крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Поряд з цим, судами встановлено, що у видаткових касових ордерах № 495 від 16 вересня 2008 року, № 570 від 17 листопада 2008 року, № 609 від 30 грудня 2008 року, № 257 від 25 квітня 2008 року, № 8 від 06 лютого 2009 року, на підставі яких видано готівкові кошти в загальному розмірі 7 664,16 грн., міститься інформація про особу, яка отримала грошові кошти, реквізити документа, що її посвідчує, а також підпис одержувача грошових коштів.

Водночас в досліджених судовими інстанціями видаткових касових ордерах № 114 від 16 червня 2009 року, № 115 від 16 червня 2009 року, № 239 від 25 квітня 2008 року, № 242 від 25 квітня 2008 року, № 177 від 01 квітня 2008 року, № 198 від 01 квітня 2008 року, на підставі яких видано готівкові кошти в загальному розмірі 5 609,42 грн., підписи отримувачів коштів відсутні.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність неврахування відповідачем під час визначення залишку готівки в касі видаткових касових ордерів, на підставі яких видавались грошові кошти в розмірі 7 664,16 грн., є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.