Рішення

від 23.04.2013 по справі 5011-72/13093-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/13093-2012 23.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегатерм"

про стягнення 456 144,00 грн. та розірвання договору

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Горобець О.Ю.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегатерм" (далі-відповідач) про стягнення пені за порушення термінів виконання робіт в розмірі 54 144,00 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного виконання робіт згідно договору № 26-11/10 на розробку проектно-кошторисної документації від 26.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

08.10.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму авансової оплати за невиконані роботи в розмірі 402 000,00 грн. та пеню в розмірі 54 144,00 грн., розірвати договір на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 01.11.2012 р. суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, судом оголошувалась перерва до 20.11.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав заперечення на позов, в якому зазначає, що посилання позивача на дату початку відліку строку виконання робіт з 30.11.2010 р. є безпідставним та таким, що не підтверджується доказами та матеріалами справи. Крім того, посилання позивача щодо неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань також вбачається безпідставним, оскільки актами, доданими до позовної заяви, підтверджується, що замовлена документація виконана відповідачем в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. та 29.11.2012 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 29.11.2012 р. та 06.12.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представники відповідача подали клопотання про призначення судової експертизи, в якому просять призначити судову експертизу, оскільки відповідач позову не визнає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2012 р. у справі № 5011-72/13093-2012 призначено судову експертизу та зупинено провадження на час проведення судової експертизи.

04.04.2013 р. матеріали справи № 5011-72/13093-2012 надійшли до Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з несплатою відповідачем, виставленого рахунку на проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.04.2013 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте останній, з невідомих суду причин, своїх представників в судове засідання не направив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6, кімн. 101.

Суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. та від 18.04.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача. При цьому, конверти з ухвалами повернуто до Господарського суду міста Києва із відміткою поштової установи - «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегатерм" був укладений договір №26-11/10 на розробку проектно-кошторисної документації, умовами якого передбачено, що позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання за відповідну плату виконати роботи по розробці проектно-кошторисної документації про реконструкції нежитлового приміщення під торговий заклад - магазин «Bosco Sport» за адресою: вул. Хрещатик, 17 в Печерському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач зобов'язується розробити проектно-кошторисну документацію за 8 місяців, згідно графіку (додаток №1-3 до цього договору).

Згідно п. 3.1.1. договору загальна сума договору складає 451 200,00 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що оплата робіт за цим договором проводиться поетапно, згідно календарного плану та графіку фінансування робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору передача позивачу розробленої у відповідності з цим договором проектно-кошторисної документації здійснюється за накладними та актами приймання-передачі виконаних робіт поетапно: - I етап - після виконання томів проектної документації та експозиційних матеріалів - 54% виконання об'єму робіт; - II етап - після отримання позивачем протоколу (витягу з протоколу) засідання Архітектурно-містобудівної ради - 22% виконання об'єму робіт; - III етап - після отримання позивачем позитивного висновку експертизи проектно-кошторисної документації - 15% виконання об'єму робіт; - IV етап - після отримання дозволу на будівництво та введення в експлуатацію - 9% виконаних робіт.

Згідно п. 5.3. договору у разі порушення встановлених договором термінів виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується пеня, від ціни етапу робіт, виконання якого було прострочене, за кожний прострочений день, але не більше 12% від загальної вартості робіт за договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були перераховані відповідачеві грошові кошти на суму 402 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо виконання передоплачених робіт згідно договору, які повинні бути виконані відповідачем до 01.08.2011 р., проте на даний час не виконані, а тому просить стягнути з відповідача суму авансової оплати за невиконані роботи в розмірі 402 000,00 грн. та пеню в розмірі 54 144,00 грн., розірвати договір на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2012 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував відповідачеві аванс для виконання передбачених договором робіт на загальну суму 402 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково виконано передбачені договором роботи, на загальну суму 229 140,00 грн., що підтверджується актом №1 від 01.02.2011 р. на суму 162 000,00 грн., актом №2 на суму 40 002,00 грн., актом №3 від 22.12.2011 р. на суму 27 138,00 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств (копії в матеріалах справи).

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження позивача, що підписаними актами лише фіксували поточний стан виконання робіт, оскільки у самих актах чітко зазначено, що «сторони склали акт про наступне: - відповідачем виконані наступні роботи згідно договору №26-11/10 від 26.11.2010 р.» та вказувалися які саме роботи були виконані.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що всього передбаченого договором об'єму робіт відповідачем не виконано, чим порушено взяті на себе зобов'язання за договором на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р.

26.04.2012 р. позивачем було направлено відповідачеві претензію №61 від 17.04.2012 р. щодо повернення грошових коштів, сплати пені та розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском печатки поштової установи.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, позивач, направивши відповідачеві претензію №61 від 17.04.2012 р., відмовився від укладеного між сторонами договору на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо виконання робіт, не спростував заявлених позовних вимог, та враховуючи направлену позивачем відмову від договору суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розірвання договору на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р., а тому останній судом вважається розірваний.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 54 144,00 грн. за порушення строків виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки пеня нараховується за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а позивач в порушення положень ст. 549 ЦК України просить стягнути пеню за порушення строків виконання робіт, що суд приходить до висновку, про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2010 р., який, в свою чергу, припинив дію.

Тому, враховуючи, що позивачем перераховано грошові кошти відповідачеві в сумі 402 000,00 грн., а відповідачем виконано робіт на суму 229 140,00 грн., при цьому позивач відмовився від договору та останній являється розірваним, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві безпідставно отримані кошти, в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України в сумі 172 860,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" задовольнити частково.

2. Розірвати договір на розробку проектно-кошторисної документації № 26-11/10 від 26.11.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегатерм".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Мегатерм" (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6, кімн. 101, код ЄДРПОУ 31356939), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско Дніпро" (01024, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 17, код ЄДРПОУ 36925361) 172 860 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. - авансової оплати та 4 530 (чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 20 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.04.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.