Постанова

від 15.04.2013 по справі 2а-10623/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року № 2а-10623/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників сторін:

від позивача - Іваницької Р.І., Дарчук М.М., згідно довіреностей,

від відповідача - Козоріз О.О., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом малого підприємства "Руно" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

МП "Руно" звернулося до суду з позовом до Городоцької МДПІ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2012 року за № 000015220 та № 0000142200, прийнятих за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки МП "Руно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, оформленої актом № 176/22-20/19323361 від 12.11.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що висновки акту Городоцької МДПІ, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від контрагентів ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском", та формування об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок вартості придбаних у вказаних суб'єктів господарювання ТМЦ, цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, пов'язані з його власною господарською діяльністю. Водночас, позивач зазначає, що органом державної податкової служби при проведенні перевірки було взято до уваги матеріали попередніх перевірок позивача, по яких винесені податкові повідомлення-рішення скасовані в судовому порядку. Також, відповідачем при проведенні перевірки протиправно використано дані актів перевірок контрагентів. Крім того, вважає. що у МП "Руно" відсутній обов'язок збільшувати валовий дохід за обставин скасування державної реєстрації кредитора - ТзОВ "СК "Новострой", оскільки чинне податкове законодавство такого не передбачає. Звідси, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю з підстав, наведених у запереченні на позов, поданому до суду 04.02.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Щодо кредиторської заборгованості позивача перед ТзОВ "СК "Новострой" в розмірі 37000,00 грн., то така є безнадійною з факту ліквідації юридичної особи ТзОВ "СК "Новострой". Позивач, в свою чергу, неправомірно не відніс дану суму до валових доходів та мотивує такі дії тим, що строк позовної давності для ліквідованого товариства ще не закінчився, а, тому, розмір кредиторської заборгованості в сумі 37000,00 грн. не є безнадійною заборгованістю. Крім того, наголошує, що представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факту поставки на його адресу товарів та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні (або суперечливі) та є наслідком укладення нікчемних правочинів. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. В зв'язку з наведеним Городоцька МДПІ просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

За результатами документальної планової виїзної документальної перевірки МП "Руно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, оформленої актом № 176/22-20/19323361 від 12.11.2012 року, відповідачем 03.12.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000142200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 2133354,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2131411,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1943,00 грн., та № 000015220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 88701,00 грн., в тому числі за основним платежем - 88699,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 135.1, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № №2756-УІ із змінами та доповненнями (надалі - Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2131411 грн., в тому числі за II квартал 2011 року в сумі 1212352 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 2123641 грн. (II квартал -1 212 352 грн., III квартал - 911 289 грн.), півріччя 2012 року (II квартал) - в сумі 7770 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 88699,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року - в сумі 88699,00 грн.

Підставою цього є висновок відповідача про те, що господарські операції по контрагентах ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском", які відображені позивачем в пред'явлених до перевірки документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, і, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат. Крім того, податковим органом зроблено висновок про безпідставне невключення безнадійної заборгованості ліквідованого підприємства ТзОВ "СК "Ново-Строй" до валових доходів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо заниження МП "Руно" валового доходу за півріччя 2011 року (2й квартал) на 37000,00 грн. внаслідок невключення до такого суми кредиторської заборгованості перед ТзОВ "СК "Ново-Строй".

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2010 року позивачем (покупець) було укладено з ТзОВ "СК "Ново-Строй" (код ЄДРПОУ 36306840) (продавець) договір № 19/05-2010/2 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Копіями видаткових накладних № 37916 від 04.06.2010 року та № 29304 від 19.05.2010 року підтверджено поставку постачальником ТзОВ "СК "Ново-Строй" одержувачу МП "Руно" бензину А-76 на суму 474841,55 грн. Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 888 від 02.06.2010 року, № 904 від 07.06.2010 року, № 932 від 09.06.2010 року, № 1068 від 05.07.2010 року, № 842 від 28.05.2010 року, № 852 від 31.05.2010 року, № 941 від 10.06.2010 року, № 956 від 11.06.2010 року, № 958 від 14.06.2010 року на загальну суму 437841,55 грн.

Наявною в матеріалах справи карточкою рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) позивача за IV квартал 2010 року по розрахунках із ТзОВ "СК "Ново-Строй", станом на 01.01.2011 року кредитове сальдо по операціях з поставки на склад бензину складає 37000,00 грн.

У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.03.2013 року, ТзОВ "СК "Ново-Строй" (код ЄДРПОУ 36306840, інд. 83054, м. Донецьк, Київський район, проспект Київський, буд. 48, офіс 101) припинено згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 06.09.2011 року у справі № 5/24б за заявою ТзОВ "СК "Новострой" про визнання його банкрутом.

У відповідності до реєстраційних даних ТзОВ "СК "Ново-Строй", що подані на запит № 9854086 (2) від 27.03.2013 року із ЦБД юридичних осіб ДПА України, ТзОВ "СК "Ново-Строй" знято з податкового обліку 17.10.2011 року, держану реєстрацію скасовано 16.09.2011 року.

Виходячи з наведеного, Городоцька МДПІ вважає, що кредиторська заборгованість МП "Руно" перед ТзОВ "СК "Ново-Строй" в розмірі 37000,00 грн. є безнадійною заборгованістю.

У відповідності до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Тобто, безнадійною є заборгованість, яка відповідає будь-якій одній з вище перелічених ознак. При цьому, законодавець не робить різниці між кредиторською та дебіторською заборгованістю.

В свою чергу, згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають, відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, заборгованість суб'єкта господарювання ТзОВ "СК "Новострой", що визнаний банкрутом у встановленому законом порядку та припинений як юридична особа у зв'язку з його ліквідацією, відповідає критеріям, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, і є безнадійною.

Судом не береться до уваги твердження представників позивача про те, що строк давності по стягненню заборгованості у ТзОВ "СК "Новострой" ще не закінчився, а, отже, відсутні підстави для віднесення такої заборгованості до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Згідно положень ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, господарське зобов'язання між позивачем та ТзОВ "СК "Новострой" припинилось з моменту внесення до ЄДР запису про ліквідацію останнього і є безпідставним твердити про можливість подальшого стягнення такої заборгованості в судовому порядку або в порядку виконання виконавчого напису.

Звідси, суд дійшов висновку про наявність у МП "Руно" обов'язку збільшити доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, ІІ кварталу 2011 року за рахунок безнадійної заборгованості ТзОВ "СК "Новострой" в сумі 37000,00 грн.

Щодо заниження МП "Руно" податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок здійснення безтоварних операцій з контрагентами ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском".

Господарські правовідносини між МП "Руно" та ПП "Дніпрокомплект" виникли в зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу № 050109 від 05.01.2011 року, згідно умов якого позивач придбавав бензин А-76 та А-80.

Аналогічний договір на поставку дизпалива та бензинів був укладений з ТзОВ "Транс-нафта" - № ТЗ-2010 від 22.02.2010 року, додаткові угоди № 29 від 30.04.2011 року та № 31 від 05.05.2011 року, № 33 від 08.06.2011 року, № 34 від 08.06.2011 року, №35 від 29.06.2011 року, № 44 від 23.08.2011 року, № 41 від 04.08.2011 року, № 43 від 17.08.2011 року, № 42 від 05.08.2011 року, № 36 від 29.06.2011 року, № 37 від 08.07.2011 року, № 38 від 15.07.2011 року, № 40 від 28.07.2011 року, та з ПП "Інтранском" - № 01/04/2011 від 01.04.2011 року, додаткова угода № 1 від 01.04.2011 року.

На підтвердження реальності операцій з зазначеними контрагентами, МП "Руно" подало суду відповідні кожній поставці видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, рахунки-фактури, накладні на залізничні перевезення, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, паспорти товару (продукції).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманого товару здійснювалась позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальників, що підтверджено відповідними виписками з банку, картками рахунку 631.

Податковий кредит квітня 2011 року позивач сформував на підставі податкової накладної № 1 від 01.04.2011 року, виписаної ПП "Інтранском" на суму 282194,26 грн., в тому числі ПДВ 47032,38 грн., та № 6 від 29.04.2011 року, виписаної ТзОВ "Транс Нафта 2009" на суму 247000,00 грн., в тому числі ПДВ 41166,67 грн.

Отриманий товар позивач зберігав в належному йому на праві власності об'єкті, а саме: нафтобазі (Львівська обл., Мостиський р-н, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, 2-А). Право власності підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на житловий будинок серії КММ № 004523 від 11.06.1999 року, на нежитлову будівлю - нафтобаза з 8-ми приміщень - серії ЯЯЯ № 527014 від 17.04.2006 року, технологічною схемою розташування резервуарів та трубопроводів складу ПММ ПМ "Руно".

Наявність у позивача власних транспортних засобів, що придатні для транспортування нафтопродуктів, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про реєстрацію таких транспортних засобів: РСА № 227633 МАЗ (сідловий тягач) 2005 року випуску, д.н.з. ВС 1741АК; ВСС 814786 Enerco (н/причіп-цистерна-Е) 2001 року випуску, д.н.з. ВС1899ХТ; ІНС № 259171 спец.авто - цистерна ЗІЛ 130; ІНС № 149938 ПЦ 561, д.н.з. 00904тн.

Реалізація придбаних у ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском" нафтопродуктів здійснювалась позивачем через його АЗС: АЗС-1 - с. Холодновідка, Пустомитівський р-н, кільцева дорога, АЗС-2 - с. Шегині, Мостиський р-н, вул. Дружби, 119А, АЗС-3 - с. Терло, Старосамбірський р-н, АЗС-4 - м. Судова Вишня, Мостиський р-н, вул. Загороди, 209, АЗС-5 - м. Турка, Старосамбірський р-н, вул. Франка, 37А, АЗС-6 - с. Черневе, Мостиський р-н., згідно довідки МП "Руно" від 18.02.2013 року № 15.

Таким чином, підтверджується зв'язок між основними видом діяльності позивача (роздрібна торгівля пальним) та предметом укладених з контрагентами угод на поставку нафтопродуктів.

Крім того, суду представниками позивача надано копію журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ, з якої вбачається, що працівнику МП "Руно" ОСОБА_5 було видано довіреності на отримання від ПП "Дніпрокомплект" та ПП "Інтранском" нафтопродуктів.

Вказана особа (завідуючий нафтобази) наказом № 1 від 02.01.2011 року була призначена відповідальною, в тому числі і матеріально, за вивантаження світлих нафтопродуктів, заповнення перевізних документів, збереження вагонного парку при виконанні вантажних операцій та повноту очистки вагонів після вивантаження по станції Судова Вишня на 2011.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно п. 152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

Пунктом 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит, у відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки МП "Руно" та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог, зокрема, накладні, податкові накладні, рахунки, рахунки-фактури, накладні на залізничні перевезення, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, паспорти товару (продукції), банківські виписки тощо підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню товарів з його господарською діяльністю щодо роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні (накладні, податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту у відповідних періодах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при складанні висновків акту № 176/22-20/19323361 від 12.11.2012 року щодо безтоварності господарських операцій із контрагентом ПП "Дніпрокомплект", то податковим органом було використано висновки актів попередніх перевірок позивача, а саме, позапланової виїзної перевірки МП "Руно" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2011 року в частині взаємовідносин з ПП "Дніпрокомпалект" (код ЄДРПОУ 25018797), за результатами якої складено акт від 25.11.2011 року № 114/23-19323361, а також, документальної позапланової виїзної перевірки МП "Руно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ПП "Дніпрокомплект" (код ЄДРПОУ 25018797), за результатами якої складено акт від 11.10.2011 року № 96/23/19323361.

На підставі цих актів винесено відповідні податкові повідомлення-рішення. Зокрема, на підставі акта від 25.11.2011 року № 114/23-19323361 - № 0000682321 від 05.12.2011 року, на підставі акта від 11.10.2011 року № 96/23/19323361 - № 0000732321 від 19.12.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 року, у справі № 2а-2473/12/1370 за позовом МП "Руно" до Городоцької МДПІ Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000732321 від 19.12.2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року, у справі № 2а-3721/12/1370 за позовом МП "Руно" до Городоцької МДПІ Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722321 від 16.12.2011 року позовні вимоги задоволено повністю. Вказаним рішенням підтверджено реальність угод позивача з ТзОВ "Транс нафта 2009".

Як вбачається з акта документальної перевірки № 176/22-20/19323361 від 12.11.2012 року, підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами стали також акти перевірок цих контрагентів (зокрема, ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском") та висновки про те, що вони (контрагенти) не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, зазначенні контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації тощо. На думку суду, зазначені обставини безпідставно були наведені перевіряючими в акті від 12.11.2012 року, без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини жодним чином не перешкоджають контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, акт перевірки від 12.11.2012 року, що є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Наведене також підтверджується листом заступника ДПА України від 29.09.2010 року, адресованого головам державних податкових адміністрацій в областях, АРК, містах Києві та Севастополі.

Тобто висновки представників Городоцької МДПІ спираються не на дослідженнях та аналізі первинних документів, що були надані для проведення документальної перевірки, а є похідними від висновків актів невиїзних перевірок, складених іншими податковими органами.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі по собі будь-які порушення платником податків - ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском" - податкового законодавства (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податковий кредит покупця.

Серед найбільш відомих рішень Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними, з податкової точки зору, постачальниками можна виділити три основні у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Приймаючи ці рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо або повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Крім того, у згаданих рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх, такий не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх податкових зобов'язань і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском", оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, і містять усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку договорів із зазначеними контрагентами та порушення ними законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а, відтак, спростовується висновок акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд звертає увагу відповідача, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 12.11.2012 року, по господарських взаємовідносинах з ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009" та ПП "Інтранском". Однак, МП "Руно" невірно відобразило суму кредиторської заборгованості ТзОВ "СК "Ново-Строй" 37000,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, якими МП "Руно" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88699,00 грн. по контрагентах ПП "Дніпрокомплект" та ТзОВ "Транс Нафта 2009".

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, податкове повідомлення-рішення Городоцької МДПІ від 03.12.2012 року за № 000015220 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0000142200, яким МП "Руно" збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2131411,00 грн., то таке є протиправним лише частково, в частині, що стосується висновків податкового органу про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ПП "Дніпрокомплект", ТзОВ "Транс Нафта 2009", ПП "Інтранском" угод.

Слід зазначити, що наслідком невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку суд, констатуючи неправомірне заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток по контрагенту ТзОВ "СК "Ново-Строй" в зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України стосовно невключення до доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, безнадійної заборгованості, не може визнати недійсним рішення Городоцької МДПІ від 03.12.2012 року №0000142200 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0000142200 повністю.

Дана обставина надасть податковому органу можливість в установленому Податковим кодексом України порядку визначити суму заниження МП "Руно" податкового зобов'язання з податку на прибуток по контрагенту ТзОВ "СК "Ново-Строй" за наслідками перевірки, оформленої актом № 176/22-20/19323361 від 12.11.2012 року, та прийняти на ту суму нове рішення (про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосувати в зв'язку з цим штрафні (фінансові) санкції.

Зазначена позиція суду також викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод".

З урахуванням всього викладеного, податкове повідомлення-рішення Городоцької МДПІ від 03.12.2012 року №0000142200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146,00 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України користь МП "Руно".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби 03.12.2012 року № 000015220 та № 0000142200.

Стягнути з Державного бюджету України в користь малого підприємства "Руно" (ЄДРПОУ 19323361) 2146,00 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.04.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.