Постанова

від 09.04.2013 по справі 2а-6586/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. (13:01) Справа №2а-6586/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Залюбовської Л.В.,

представників позивача - Прокопчук Т.М., довіреність від 10.06.2012р., Місечка В.М., довіреність від 01.06.2012р.;

представників відповідача - Безверхої Ю.А., довіреність від 06.02.2013р. за №1202/9/5/10, Попової С.В., довіреність від 01.03.201р. за №1905/9/7/10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Октябрське»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Октябрське» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352200 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92464,00 грн., в тому числі за основним платежем 73971грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18493грн., №0000362200 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 680 997,00 грн., в тому числі за основним платежем 680 997 грн., №0000382200 від 30.05.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 630 981 грн., (в тому числі за 2-4 квартали 2011 року на 2 630 981грн.).

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених Фірмі «Капітель плюс», ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», КП «Альянс» у зв'язку із тим, що товарно-матеріальні цінності, отриманні від таких постачальників не призначались для використання у господарській діяльності позивача, помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу валових витрат сум, сплачених таким постачальникам. Позивач зазначив, що підставою для визнання придбаних товарів та робіт, як таких, що не призначались для використання у господарській діяльності позивача, є відсутність первинних документів та доказів використання таких товарів та робіт в господарській діяльності позивача, у зв'язку з тим, що укладені Угоди із зазначеними контрагентами є нікчемними. Також позивач зазначив про те, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку із включенням до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011року, від'ємного значення, яке виникло не лише за результатами 1-го кварталу 2011року, а й від'ємного значення минулих податкових періодів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.07.2012 року призначено комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 року провадження у справі поновлено.

Заявою від 04.04.2013р. позивач зменшив розміру позовних вимог та просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000362200 від 30.05.2012 року та №0000382200 від 30.05.2012 року повністю, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 30.05.2012 року частково у сумі 92218,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватор Октябрське» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35041014), перебуває на податковому обліку у Джанкойській ОДПІ, у періоді, який перевірявся, було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 18.07.2007р. за №100053755, індивідуальний податковий №350410101173.

Посадовими особами Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Елеватор Октябрське» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт №1428/22-00/35041014 від 17.05.2012 р. (а.с.29-119), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Елеватор Октябрьське» вимог:

- п.4.1, ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.8, п.п. 138.10.1, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 680 997 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 263 512 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 417 485 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 630 981 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 2 630 981 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 971 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 60 394 грн., за листопад 2011 року на суму 6 205 грн., за грудень 2011 року на суму 7 372 грн.

В акті перевірки зазначено, що правочини позивача із ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», Фірмою «Капітель плюс», КП «Альянс» визнані нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок та укладені із порушенням вимог ч.1 ст.203, ст. 215, ст.228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України. При цьому акт перевірки не містить жодних фактів, які свідчать про нікчемність правочинів позивача із ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», Фірмою «Капітель плюс», КП «Альянс».

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яке виразилося у тому, що підприємство необґрунтовано включило у декларацію з податку на прибуток підприємств за 2-4 кв. 2011року від'ємне значення об'єкту оподаткування за попередні періоди до 01.01.2011р. на загальну суму 6 956 725грн.(а.с.52).

За результатами перевірки, на підставі акту №1428/22-00/35041014 від 17.05.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352200 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 92 464,00 грн., в тому числі за основним платежем 73 971грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18 493грн., №0000362200 від 30.05.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 680 997,00 грн., в тому числі за основним платежем 680 997 грн., №0000382200 від 30.05.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 630 981 грн., (в тому числі за 2-4 квартали 2011 року на 2 630 981грн.) (а.с.26-28).

Позивач погоджується із збільшенням йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 197 грн. та нарахуванням штрафних санкцій в сумі 49грн. та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000362200 від 30.05.2012 р. частково в сумі 92 218,00 грн., в тому числі за основним платежем 73 724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18 444грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача №0000362200 від 30.05.2012 р., №0000382200 від 30.05.2012 р. та просить визнати їх протиправними і скасувати у повному обсязі.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334), а з 01.01.2011року (щодо податку на додану вартість) спірні правовідносини регулювалися Податковим кодексом України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, як на думку відповідача, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 73274 грн. (73971,00-197грн.) грн., в тому числі:

- в сумі 19 695,00 грн. по операціях придбання у ТОВ «Сільмет» товарів (запасних частин) вартістю 118 164,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 694,00 грн.;

- в сумі 18 983,00 грн. по операціях придбання у БВП «Строитель-Плюс» товарів (дизельного палива) вартістю 113 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 983,33 грн.;

- в сумі 35 011,00 грн. по операціях придбання у Фірми «Капітель Плюс» послуг (будівельних та ремонтних робіт) вартістю 210 061,03 грн., в т.ч. ПДВ 35 010,18 грн.;

- в сумі 85,00 грн. по операціях придбання у КП «Альянс» товарів (халатів) вартістю 511,02 грн., в т.ч. ПДВ 85,17 грн.;

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, а саме:

- №5 від 11.03.2010 р., №6 від 11.03.2010 р., №8 від 18.03.2010 р., №9 від 18.03.2010 р., №51 від 12.04.2011 р., що отримані від ТОВ «Сільмет» (т.2 а.с. 27, 39, 43, 47, 51);

- №6427 від 30.11.2010 р., що отримана від БВП «Строитель Плюс» (т.2 а.с. 16);

- №532 від 23.04.2010 р., №676 від 17.05.2010 р., №779 від 01.06.2010 р., №804 від 16.06.2010 р., №267 від 15.02.2011 р., №28 від 07.04.2011 р., №136 від 23.05.2011 р., №288 від 30.06.2011 р., №18 від 06.10.2011 р., №64 від 25.11.2011 р., що отримані від Фірми «Капітель плюс» (т.1 а.с. 146-149, 174, 175, 201, 202, 242, 243);

- №1911 від 08.06.2010 р., що отримана від КП «Альянс» (т.2 а.с. 60).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», Фірмою «Капітель плюс», КП «Альянс», оскільки не підтверджено зустрічною перевіркою фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених постачальників.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Елеватор Октябрьське» та ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», Фірмою «Капітель плюс», КП «Альянс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

У травні 2010 р. та квітні 2011 р. ТОВ «Елеватор Октябрське» отримало від ТОВ «Сільмет» запасні частини вартістю 118 164,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 694,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №17 від 12.05.2010 р., №18 від 12.05.2010 р., №13 від 12.05.2010 р., №14 від 12.05.2010 р., №48 від 19.04.2011 р. (т.2 а.с. 26, 38, 42, 46, 50).

У бухгалтерському обліку ТОВ «Елеватор Октябрське» господарські операції з придбання запасних частин у повному обсязі в сумі 118 164,00 грн. з ПДВ відображені в регістрах бухгалтерського обліку, що підтверджується висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р.

26.11.2010 р. між БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «Елеватор Октябрське» укладений договір поставки №26/11-1/2010/1339, згідно з предметом якого постачальник (БВП «Строитель плюс») зобов'язується згідно замовлення Покупця, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві (ТОВ «Елеватор Октябрське») нафтопродукти, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар (п. 1.1 Договору) (т.2 а.с. 22-23).

30.11.2010 р. ТОВ «Елеватор Октябрське» отримало від БВП «Строитель-плюс» дизельне паливо у кількості 17 000 л. (вартістю 113 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 983,33 грн.), що підтверджується товарно-транспортною накладною АА №176 від 30.11.2010 р. (т.2 а.с.17) та видатковою накладною №6427 від 30.11.2010 р. (т.2 а.с.15).

Як вбачається з Висновку №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. отримане дизельне паливо у кількості 17 000 л. було розміщено у резервуарі для палива зерносушарки ДСП-32, що підтверджується заправною відомістю від 30.11.2010 р.

У бухгалтерському обліку ТОВ «Елеватор Октябрське» господарська операція з придбання дизельного палива у повному обсязі в сумі 113 900,00 грн. з ПДВ відображена в регістрах аналітичного обліку за листопад 2010 р.

Між ТОВ «Елеватор Октябрське» (замовник) та Фірмою «Капітель Плюс» (підрядник) були укладені наступні договори підряду (а.с. 120-123, 163-165, 191-193, 231-233):

- №0410/14 від 14.04.2010 р., відповідно до предмету якого підрядник (Фірма «Капітель Плюс») приймає на себе зобов'язання з влаштування покрівлі на прохідній елеватора і навісі залізничного навантаження за адресою: вул. Тельмана, 89, смт Октябрське (п. 1.1 Договору);

- №0211/4/28 від 04.02.2011 р., відповідно до предмету якого підрядник (Фірма «Капітель Плюс») приймає на себе зобов'язання з влаштування покрівлі на виробничо-технічній лабораторії за адресою: вул. Тельмана, 89, смт Октябрське (п. 1.1 Договору);

- №0411/5/230 від 15.04.2011 р., відповідно до предмету якого підрядник (Фірма «Капітель Плюс») приймає на себе зобов'язання з влаштування покрівлі на складі підлогового зберігання зерна №10 за адресою: вул. Тельмана, 89, смт Октябрське (п. 1.1 Договору);

- №0911/859 від 26.09.2011 р., відповідно до предмету якого підрядник (Фірма «Капітель Плюс») приймає на себе зобов'язання з влаштування покрівлі на складі підлогового зберігання зерна №2 за адресою: вул. Тельмана, 89, смт Октябрське (п. 1.1 Договору).

В період з травня 2010 р. до листопада 2011 р. Фірмою «Капітель Плюс» були виконані будівельні роботи вартістю 206 311,03 грн., в т.ч. ПДВ 34 385,18 грн., що підтверджується складеними актами виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в (а.с. 150-162, 176-190, 203-230, 244-250).

28.04.2011 р. Фірма «Капітель Плюс» виконала ремонтні роботи транспортного засобу вартістю 3 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 625,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 28.04.2011 р.

У бухгалтерському обліку ТОВ «Елеватор Октябрське» господарські операції з придбання будівельних робіт у сумі 206 311,02 грн. з ПДВ та з ремонту транспортного засобу відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період з травня 2010 р. по листопад 2011 р., що підтверджується висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р.

08.06.2010 р. ТОВ «Елеватор Октябрське» придбало у КП «Альянс» халати вартістю 511,02 грн., в т.ч. ПДВ 85,17 грн., що підтверджується накладною №1911 від 08.06.2010 р. (т.2 а.с.63).

Отримані ТОВ «Елеватор Октябрьське» товари (роботи, послуги), що зазначені вище були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок(а.с. 126, 127, 132, 133, 136, 137, 141, 144, 145, 168, 169, 172, 173, 196, 197, 199, 200, 236, 237, 240, 241, т.2 а.с. 18, 19, 28, 30, 40, 44, 48, 52, 61, 62) та висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р.

За змістом ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає лише у випадку, якщо товари (роботи, послуги) придбаваються платником податку задля подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо використання у господарській діяльності позивача зазначених товарів (робіт, послуг), то суд зазначає наступне.

Предметом діяльності ТОВ «Елеватор Октябрське» є (в тому числі) зберігання сільськогосподарської продукції (п. 2.2.1 Статуту).

Одним з основних видів економічної діяльності ТОВ «Елеватор Октябрське» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №189990 від 11.01.2010 р. є складське господарство (код КВЕД 63.12.0), яке відповідно до ДК 009:2005 включає зберігання та складування товарів у зерносховищах.

Статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 р. №37 (далі - Закон №37) передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Зерновим складом є юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (п. 15 ст. 1 Закону №37).

Як вбачається із висновку №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. та не заперечувалося представниками відповідача у судовому засіданні ТОВ «Елеватор Октябрське» є власником зерносховищ на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2007 р.

З метою здійснення діяльності із надання послуг зберігання зерна ТОВ «Елеватор Октябрське» щорічно отримує сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки відповідно до ст. 11 Закону №37 (сертифікати №1699 від 11.01.2008 р., №3186 від 30.11.2009 р., №3924 від 15.11.2010 р., №4745 від 11.10.2011 р.).

Таким чином, ТОВ «Елеватор Октябрське» є зерновим складом в розумінні п. 15 ст. 1 Закону №37.

Обов'язкові вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна, містить Регламент, Міністерства аграрної політики, від 15.06.2004р., № 228 «Про затвердження Технічного регламенту зернового складу» (далі - Технічний регламент №228) (п. 1 Технічного регламенту №228).

Так, для надання послуг із зберігання зерна Технічним регламентом №228 передбачена необхідність оснащення зернового складу транспортними механізмами, які є основним обладнанням зернового складу (пп. 5.4.10 п.5.4. р.5 Технічного регламенту №228).

Транспортними механізмами зернового складу є: конвеєри стрічкові стаціонарні, конвеєри стрічкові пересувні, конвеєри скребкові стаціонарні, конвеєри гвинтові стаціонарні, конвеєри гвинтові пересувні, конвеєри ланцюгові, норії стрічкові (пп. 5.4.18 п.5.4. р.5 Технічного регламенту №228).

У власності ТОВ «Елеватор Октябрське» перебувають транспортні механізми, які використовуються для переміщення зерна при його прийнятті на зберігання, виконанні окремих технологічних операцій із зберігання зерна та його відвантаженні.

З метою забезпечення можливості своєчасної заміни елементів транспортних механізмів, що вийшли з ладу, ТОВ «Елеватор Октябрське» були придбані у ТОВ «Сільмет» запасні частини до транспортних механізмів, які в подальшому частково були встановлені на такі транспортні механізми, частково зберігаються на складі позивача для подальшого ремонту транспортних механізмів.

Щодо використання у господарській діяльності дизельного палива, що отримане від БВП «Строитель плюс», суд зазначає наступне.

Для сушіння зерна позивачем використовується зерносушарка ДСП-32, при експлуатації якої використовується рідке паливо (дизельне паливо або тракторний керосин).

Отримане 30.11.2010 р. від БВП «Строитель-Плюс» дизельне паливо обсягом 17 000 літрів було розміщене у резервуарі для пального зерносушарки ДСП-32, про що була складена заправна відомість від 30.11.2010 р. та використане позивачем за період з 12 до 29 грудня 2010 р. для сушіння озимого рапсу(т.2 а.с.12).

Щодо використання у господарській діяльності будівельних робіт, що отримані від фірми «Капітель плюс» суд зазначає наступне.

Об'єкти нерухомості ТОВ «Елеватор Октябрське», на яких у періоді з травня 2010 р. до листопада 2011 р. Фірмою «Капітель Плюс» були виконані будівельні роботи загальною вартістю 206 311,03 грн. з ПДВ, відносяться до об'єктів виробничого та допоміжного призначення згідно пп. 5.4.1 п.5.4, пп.5.5.1 п.5.5 р.5 Технічного регламенту №228, а саме:

- місце залізничного навантаження елеватора №1: відповідно до ч. «з» пп. 5.4.1 п.5.4 р.5 Технічного регламенту №228 відноситься до об'єктів виробничого призначення, як відпускний пристрій;

- прохідна елеватора №1: відповідно до ч. «в» пп. 5.5.1 п.5.5 р.5 Технічного регламенту №228 відноситься до об'єктів допоміжного призначення, як контрольно-прохідний пункт;

- виробничо-технічна лабораторія: відповідно до ч. «є» пп. 5.4.1 п.5.4 р.5 Технічного регламенту №228 відноситься до об'єктів виробничого призначення, як виробнича технологічна лабораторія;

- склади підлогового зберігання зерна №10 та №2: відповідно до ч. «б» пп. 5.4.1 п.5.4 р.5 Технічного регламенту №228 відносяться до об'єктів виробничого призначення, як склади підлогового зберігання зерна;

- перехідна галерея автоприймача №1 складу №1: відповідно до ч. «к», «ж» пп. 5.4.1 п.5.4 р.5 Технічного регламенту №228 відноситься до об'єктів виробничого призначення як галерея приймального пристрою.

Таким чином, безпосереднє використання ТОВ «Елеватор Октябрське» вказаних об'єктів нерухомості у господарській діяльності із надання послуг зберігання зерна передбачено Технічним регламентом №228.

Щодо виконання фірмою «Капітель плюс» робіт з ремонту автомобіля, то суд зазначає, що автомобіль Шкода Октавія (д/н НОМЕР_1) перебуває у власності ТОВ «Елеватор Октябрське» та знаходиться у спільному використанні генерального директора та головного інженера ТОВ «Елеватор Октябрське» з метою забезпечення загальновиробничих завдань, що підтверджується наказом від 29.12.2010 р. та висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р., а тому ремонт такого автомобіля безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

Щодо використання у господарській діяльності позивача халатів, придбаних у КП «Альянс» суд зазначає, що придбання вказаних халатів обумовлено необхідністю виконання вимог ст. 163 КЗпПУ, ст. 8 Закону №2694 та п. 7.8 Колективного договору ТОВ «Елеватор Октябрське» на 2009-2010 рр. від 24.11.2009 р., згідно яких ТОВ «Елеватор Октябрське» зобов'язано забезпечити за свій рахунок придбання та видачу засобів індивідуального захисту (в т.ч. спецодягу) відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Отримані від КП «Альянс» халати видані співробітникам ТОВ «Елеватор Октябрське» (а.с.58-59).

Судом встановлено, що отримані позивачем від ТОВ «Сільмет», БВП «Строитель плюс», Фірмою «Капітель плюс», КП «Альянс» товари (роботи, послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 30.05.2012 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 73 774грн. є протиправним. Оскільки податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 73 774грн. оскаржуваним рішенням визначено протиправно, відтак відсутні підставі і для нарахування штрафних санкцій у сумі 18 444,00 грн. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання у розмір 92218,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 73 774грн., за штрафними санкціями у сумі 18 444,00 грн.

Щодо податкових повідомлень рішень рішення №0000362200 від 30.05.2012 року та №0000382200 від 30.05.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2009 р., 2010 р. та у 1-му кварталі 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем в Акті перевірки зроблені висновки про те, що ТОВ «Елеватор Октябрське» в порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334 та п.135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.8, пп.пп.138.10.1, 138.10.2 п.138.10. ст.138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ занизило податок на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 680 997,00 грн. та завищило від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 2 630 981,00 грн.

Вказані сума донарахування податку на прибуток підприємств за 2011 р. у розмірі 680 997,00 грн. (2 960 854,50х23%) та сума завищеного від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 2 630 981,00 грн. визначені ДПІ як наслідок заниження оподаткованого прибутку на 5 591 835,50 грн. (2 960 854,50+2 630 981,00) в результаті наступних порушень, що вказані у Акті перевірки:

- завищення доходу від операційної діяльності по рядку 02 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (-572 844,00) грн.;

- завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рядком 05.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (+1 868 817,00) грн..;

- заниження загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (-2 595 033,00) грн.;

- заниження адміністративних витрат за рядком 06.2 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (-109 347,00) грн.;

- завищення загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на вартість послуг по ремонту автомобіля, що виконані Фірмою «Капітель Плюс» на суму (+3 125,00) грн.;

- завищення загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на вартість запасних частин, придбаних у ТОВ «Сільмет» на суму (+40 392,50) грн.;

- завищення витрат за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (+6 956 725,00) грн.

Під час розгляду справи позивачем не спростовано, а Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. підтверджено висновки податкової, щодо завищення позивачем доходу від операційної діяльності за рядком 02 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (- 572 844,00) грн.; завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рядком 05.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (+ 1 820 549,58) грн.; заниження загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (- 2 586 593,31) грн.; заниження адміністративних витрат за рядком 06.2 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (- 109 347,00) грн.

Однак, вказані обставини не впливають на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не впливають на вирішення справи по суті, оскільки вказані порушення не призвели ані до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток ані до завищення позивачем від'ємного значення цього податку. Згідно висновку відповідача, в частині який підтверджується висновком експерта, за вказаними епізодами позивачем допущено заниження витрат у сумі у сумі 1 448 595,31 грн. (- 572 844,00 + 1 820 549,00 - 2 586 593,31 грн. - 109 347,00 грн.).

Щодо завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рядком 05.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму 48 267,42 грн. (1 868 817,00-1 820 549,58) то висновок відповідача про таке завищення не підтверджено Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. (підрозділ 2.2 другого питання) у зв'язку із тим, що ДПІ при дослідженні помилково врахувала виробничу собівартість (рахунок №23) замість собівартості реалізації (рахунок №90 та субрахунок №943), внаслідок чого залишились неврахованими собівартість реалізованих товарів (субрахунок №902) та собівартість реалізованих запасів (субрахунок №943).

Щодо заниження позивачем загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму 8 439,69 грн. (2 595 033,00-2 586 593,31) то висновок відповідача про таке заниження не підтверджено Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. (підрозділ 2.3 другого питання) у зв'язку із тим, що ДПІ при дослідженні помилково врахувало загальновиробничі витрати за рахунком №91 за датою їх здійснення замість їх врахування за датою визнання у податковому та бухгалтерському обліках у складі собівартості реалізації за рахунком №90.

Щодо завищення загальновиробничих витрат за рядком 06.1 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на вартість послуг з ремонту автомобіля, що виконані Фірмою «Капітель Плюс» на суму 3 125,00 грн. та на вартість запасних частин, придбаних у ТОВ «Сільмет» на суму 40 392,50 грн. то висновки відповідача про таке завищення не підтверджуються матеріалами справи та Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. (підрозділ 2.5 другого питання) з огляду на наступне.

ДПІ в Акті перевірки (стор. 23 Акту) вказує про те, що включення ТОВ «Елеватор Октябрське» до складу витрат за 2-4 квартали 2011 р. вартості виконаних Фірмою «Капітель Плюс» ремонтних робіт автомобіля у сумі 3 125,00 грн. та вартості придбаних у ТОВ «Сільмет» запасних частин у 2 кварталі 2011 р. на суму 40 392,50 грн. здійснене в порушення пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПКУ та зазначає, що господарські операції з таким постачальником є нікчемними.

Пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України обмежує врахування платником при визначенні об'єкта оподаткування витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності.

Вказаний підпункт жодним чином не обмежує врахування витрат на ремонт основних засобів, а відтак посилання ДПІ на порушення платником вказаного підпункту є необґрунтованим.

Крім того, згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Як зазначалося вище, пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом №996 реквізити.

Єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє як необґрунтований.

Щодо завищення витрат за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму 6 956 725,00 грн., то висновки відповідача про таке завищення не підтверджуються матеріалами справи та Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. (підрозділ 2.7 другого питання) з огляду на наступне.

ДПІ в Акті перевірки (стор. 24 Акту) вказує про завищення ТОВ «Елеватор Октябрське» витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на 6 956 725,00 грн. внаслідок:

- заниження збитку (від'ємного значення) за 1 квартал 2011 р. на (-150 531,00) грн. в результаті завищення валового доходу на (-150 531,00) грн. за рядком 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» уточнюючої декларації за 1 квартал 2011 р.;

- завищення збитку (від'ємного значення) за 1 квартал 2011 р. на 7 107 256,00 в результаті включення до його складу збитків (від'ємних значень) в сумі 7 107 256,00 грн., накопичених до 01.01.2011 р. (2009-2010 рр.).

Висновком №161/12 комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 19.03.2013 р. (підрозділ 2.7 другого питання) підтверджуються висновки відповідача про заниження збитку (від'ємного значення) за 1 квартал 2011 р. на (-150 531,00) грн. в результаті завищення валового доходу на (-150 531,00) грн. за рядком 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» уточнюючої декларації за 1 квартал 2011 р.

Щодо висновку про завищення збитку (від'ємного значення) за 1 квартал 2011 р. на 7 107 256,00 в результаті включення до його складу збитків (від'ємних значень) в сумі 7 107 256,00 грн., то такий висновок відповідача є необґрунтованим з огляду на наступне.

До витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. ТОВ «Елеватор Октябрське» включило від'ємне значення об'єкту оподаткування, визначене за 1 квартал 2011 р. у сумі 7 502 193,00 грн.

ДПІ вважає, що вказаний показник (ряд. 06.6.) податкової декларації ТОВ «Елеватор Октябрське» за 2-4 квартали 2011 р. завищений на 7 107 256,00 грн. в результаті включення до нього збитків (від'ємних значень) в сумі 7 107 256,00 грн., накопичених підприємством до 01.01.2011 р. (2009-2010 рр.).

На думку ДПІ, до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р., повинен включатись лише від'ємний фінансовий результат (збиток) за операціями, здійсненими ТОВ «Елеватор Октябрське» у 1-му кварталі 2011 р. в сумі 394 937,00 грн. без врахування збитків (від'ємних значень) за попередні періоди (2009-2010 рр.). Розрахунок фінансового результату за 1 квартал 2011 р. проведений ДПІ наступним чином:

723 892 - 1 118 829= (- 394 937,00) грн., де:

723 892 - валовий дохід за 1 квартал 2011 р. за рядком 01 уточнюючої податкової декларації за 1 квартал 2011 р.;

1 118 829 - валові витрати та амортизація за 1 квартал 2011 р. (сума за рядками 06.5 та 05 уточнюючої податкової декларації за 1 квартал 2011 р.).

Відповідно, сума завищення показника за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 7 107 256,00 грн. розрахована ДПІ наступним чином:

(-7 502 193) - (-394 937) = -7 107 256 грн., де:

(-7 502 193) - показник за рядком 06.6 уточнюючої декларації за 2-4 квартали 2011 р.;

(-394 937) - фінансовий результат господарської діяльності ТОВ «Елеватор Октябрське» за 1 квартал 2011 р. без врахування збитків за попередні роки (2009-2010 рр.).

В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилається на лист ДПС України від 14.09.2011 р. №316/15-1216 та п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.

Суд не погоджується із висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідач дійшов висновку, що у зв'язку із вступом у силу розділу ІІІ ПК України 01.04.2011р. та відсутність у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року таке від'ємне значення не включається.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, застосування Розділу III ПК України починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону №334, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно статті 6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX Перехідні положення ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України є хибним.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (+6 956 725,00) грн. є необґрунтованими.

Оскільки підставою для збільшення позивачу оскаржуваними рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 680 997грн. та зменшення йому від'ємного значення у сумі 2 630 981грн. є саме висновок відповідача щодо завищення витрат за рядком 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» податкової декларації за 2-4 квартали 2011 р. на суму (+6 956 725,00) грн. суд дійшов висновку про те, що такі рішення прийняті необґрунтовано та не відповідають принципам адміністративної процедури, зокрема щодо їх законності.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень Джанкойської ОДПІ АРК ДПС №0000362200 від 30.05.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 680997,00 грн., №0000382200 від 30.05.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2630981 грн., (в тому числі за 2-4 квартали 2011 року на 2630981грн.), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146грн., які сплачені платіжним дорученням №450 від 12.06.2012р., та витрати із проведенням судової експертизи, які сплачені платіжним дорученням №755 від 19.10.2012р., у розмірі 10 000грн., підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом списання із розрахункових рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 15.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби №0000362200 від 30.05.2012 року, №0000382200 від 30.05.2012 року повністю.

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби №0000352200 від 30.05.2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 92 218,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 73 774грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 444грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби, 96100, м. Джанкой, вул. Дзержинського, б.30, код ЄДРПОУ №23191959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Октябрське» (95034, м. Сімферополь, вул. Декабристів, б.14/28, кв. 58, код ЄДРПОУ 35053234) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146(дві тисячі сорок шість)грн. та витрати пов'язані із проведення судових експертиз у розмірі 10 000(десять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.