Постанова

від 18.03.2013 по справі 814/789/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

18 березня 2013 року Справа № 814/789/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська механізована колона № 9", доВознесенської об"єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, проскасування податкового повідомлення - рішення від 11.02.2013р. № 0000012201, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» (далі - позивач, ТОВ «Вознесенська МК № 9») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000012201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В період з 15.01.2013 року по 21.01.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання визначення правомірності формування суми податкового кредиту з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПВ за березень, квітень, травень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Монтарія», за результатами якої 28.01.2012 року складений акт № 155/22/31421583 (т. 1, а. с. 25).

На підставі акту перевірки та з урахуванням розглянутих заперечень посадовими особами відповідача винесено податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123070,74 грн., у тому числі за основним платежем - 123067,4 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн. (т. 1, а. с. 8).

Перевіркою встановлено порушення пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та суджень відповідача, відображених в акті перевірки позивача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

В перевіряємий період контрагентом позивача було ТОВ «Монтарія». Відповідно до наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів позивач здійснював березні, квітні. травні 2011 року господарські операції з придбання у ТОВ «Монтарія» кабельної продукції та лінійної арматури.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, основним видом діяльності ТОВ «Монтарія» є оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням. Як вбачається з наданих позивачем податкових, видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, ТОВ «Монтарія» постачало позивачу кабель, що суперечить віду діяльності підприємства. Проте, умовами укладеного між позивачем та ТОВ «Монтарія» договору постачання від 23.03.2011 року б/н (т. 1, а. с. 41-42), що міститься в матеріалах справи, не визначено, який саме товар мало постачати ТОВ «Монтарія». У вказаному договорі міститься посилання на п. 2.2.1, який по тексту самого договору відсутній. Також в договорі відсутні посилання на кількість та ціну товару, що постачається, та загальною вартістю. Позивачем, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи жодних додаткових угод до договору не надано. Представники позивача не змогли пояснити в судовому засіданні чому ТОВ «Вознесенська МК № 9» купувало кабельну продукцію у підприємства яке займається торгівлею офісною технікою.

Згідно акту перевірки ТОВ «Монтарія» відповідно до свідоцтва від 20.01.2011 року № 100319460 зареєстроване як платник ПДВ. Статутний капітал ТОВ складає 1000 грн. Місцезнаходження ТОВ «Монтарія» згідно витягу з ЄДРЮОФОП адресою вказаного підприємства є вул. Соборна, 72, м. Київ (за вказаною адресою знаходиться п'ятиповерховий житловий будинок). Проте, у виписаних ТОВ «Монтарія» накладних міститься інша адреса: вул. Щербакова, 49-А, оф. 91, м. Київ . Представники позивача не змогли в судовому засіданні пояснити за якою ж адресою фактично знаходиться ТОВ «Монтарія» та обставин укладання договору.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано позивачем, товарно-таспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, не містять таких обов'язкових реквізитів як даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь відправці та прийнятті вантажу, доручення, згідно яких отримано вантаж, що, в свою чергу порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Також в товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження - місто Київ вул. Бориспільська буд. 7, що не відповідає ні реєстраційним, ні фактичним даним ТОВ «Монтарія». Згідно даних, що містяться в матеріалах справи, за вказаною адресою двоповерхове офісне приміщення в якому знаходиться 72 підприємства. Ніяких складів за цією адресою немає. Відповідно до пояснень представників позивача отримана кабельна продукція представляє собою дерев'яні котушки які мають великий розмір та вагу. Представники позивача не змогли пояснити в судовому засіданні яким чином отримували товар з адреси за якою взагалі не знаходяться складських приміщень, де міг би зберігатись товар такого розміру та ваги, який до того ж потребує спеціальної техніки для її завантаження.

Актом перевірки ТОВ «Монтарія» від 01.08.2011 року № 1760/23-04/37270391 встановлено та не спростовано позивачем, що в період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Монтарія» встановлено відсутність: трудових ресурсів (форма 1 -ДФ за місцем реєстрації не подавалась); виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація з податку на прибуток).

Таким чином, відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме відсутність трудових та виробничих ресурсів ТОВ «Монтарія» свідчить про неможливість здійснення операцій продажу та навантаження товарів. Зокрема ТОВ «Монтарія» не мало змоги здійснювати операції продажу товарів в зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації, що підтверджує штучне складання документів.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2011 року порушено провадження про банкрутство ТОВ «Монтарія». Постановою від 21.09.2011 року ТОВ «Монтраія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Підставою для порушення справи про банкрутство ТОВ «Монтарія» стала заява кредитора про неспроможність останнього виконати грошові вимоги на суму 14000,00 грн. в той час, як позивачем згідно наданих платіжних доручень у період з березня по вересень 2011 року включно було перераховано на рахунок ТОВ «Монтарія» 738418,44 грн., з яких у вересні 2011 року - 150000,00 грн. На думку суду підприємство яке збанкрутувало і ув'язку з неможливість погасити борг у 1400 гривень не може в той же час реально постачати товар вартістю більш ніж 700000 гривень.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Монтарія».

Суд вважає, що сама по собі наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Монтарія» із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо технічних можливостей здійснення господарських операцій, наявності трудових ресурсів, тощо.

Як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем під час слухання справи, між позивачем та ТОВ «Монтарія» не відбувалось реальних господарських операцій. Тобто право позивача на включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних на виконання недійсних правочинів не виникає.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності кабелю не є належними доказами на підтвердження купівлі його саме у ТОВ «Монтарія».

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська механізована колона № 9" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 22.03.2013 року.