Постанова

від 05.11.2015 по справі 814/789/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/789/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Яковлева Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2013 року ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року №0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 123 070,74 грн. (в тому числі: за основним платежем - 123069,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 01 грн.).

Постановою від 18 березня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вознесенська механізована колона №9».

Не погоджуючись з постановою суду товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права і неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, який погодився з доводами податкового органу щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Монтарія», з посиланням лише на акт перевірки ТОВ «Монтарія» від 01.08.2011р. №1760/23-04/37270391, в якому зазначено, що в період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Монтарія» встановлено відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів (форма 1-ДФ за місцем реєстрації не подавалась), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що унеможливлює здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах.

Також, апелянт зазначає про безпідставність посилання як суду першої інстанції так і податкового органу на визнання ТОВ «Монтарія» банкрутом, оскільки визнання контрагента банкротом відбулось у часі значно пізніше, аніж відбувались господарські правовідносини з ТОВ «Вознесенська механізована колона №9».

Зазначає апелянт і про необґрунтованість доводів суду першої інстанції щодо розбіжностей в адресі місцезнаходження ТОВ «Монтарія», оскільки в податкових накладних зазначена податкова адреса, яка може бути відмінною, від адреси, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що не заборонено чинним законодавством.

Вознесенська ОДПІ надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотриманням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 15.01.2013р. по 21.01.2013р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» з питання визначення правомірності формування суми податкового кредиту з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Монтарія», за результатами якої складено акт перевірки №155/22/31421583 від 28 січня 2013 року, яким, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі вказаного акту перевірки, 11 лютого 2013 року Вознесенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 123070,74 грн. (у тому числі: за основним платежем - 123067,4 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.).

Дослідивши господарські операції ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» з ТОВ «Монтарія», які здійснювалися на підставі договору поставки від 23.03.2011р. кабельної продукції та лінійної арматури, суд першої інстанції інстанції дійшов висновку про недоведеність фактичного придбання ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» товару за вказаним договором, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Зокрема, суд першої інстанції виходив з того, що поставка ТОВ «Монтарія» на адресу ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» кабелю не відповідає основному виду діяльності ТОВ «Монтарія», яке згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, займається оптовою торгівлею офісною технікою та устаткуванням.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що умовами укладеного між позивачем та ТОВ «Монтарія» договору постачання від 23.03.2011р. не визначено, який саме товар був предметом поставки, відсутні посилання на кількість та ціну товару, що постачається, та його загальну вартість, в той час як наявність додаткових угод до вказаного договору ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» не доведено.

Також, суд першої інстанції врахував доводи податкового органу про те, що зазначена у виписаних ТОВ «Монтарія» позивачу податкових накладних адреса постачальника відрізняється від податкової адреси ТОВ «Монтарія», що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; товарно-транспортні накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, зокрема, з них неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь відправці та прийнятті вантажу, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363.

За висновками суду першої інстанції, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, свідчить про неможливість здійснення операцій продажу товарів.

Суд першої інстанції встановив, що ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Монтарія» і постановою від 21.09.2011р. ТОВ «Монтарія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На думку суду, підприємство, яке збанкрутувало у зв'язку з неможливістю погасити борг у 1400 гривень не може реально постачати товар вартістю більш ніж 700000 гривень.

Із врахуванням вищенаведеного, Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а наданими позивачем до суду документами не підтверджений реальний характер придбання товару у ТОВ «Монтарія», а господарські операції позивача з вказаним підприємством спрямовані на штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року відповідача по справі Вознесенську об'єднану Державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби замінено на процесуального правонаступника - Вознесенську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом позову є законність податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 11 лютого 2013 року №0000012201, яке прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №155/22/31421583 від 28 січня 2013 року, в якому податковим органом, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Монтарія» у березні-травні 2011 року.

Відповідно до приписів ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум відповідних витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Монтарія». Підставою для невизнання наданих позивачем документів, в якості підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Монтарія», стало врахування Вознесенською ОДПІ інформації щодо діяльності контрагента позивача, яка міститься в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1760/23-04/37270391 від 01.08.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року, яким, зокрема, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Монтарія» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Апеляційний суд встановив, що основними видами діяльності позивача в період, який перевірявся, було будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (КВЕД 45.21.4), будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості (КВЕД 45.21.5) та монтаж металевих конструкцій (КВЕД 45.25.4), для чого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» видано ліцензію серії АВ №195997 від 19.01.2007р.

23.03.2011р. між ТОВ «Монтарія», як продавцем, та ТОВ «Вознесенська механізована колона №9», як покупцем, укладений договір постачання, за умовами якого Постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність Покупця, для використання у його підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти. (т. 1 а.с.41-42).

За умовами п.1.2 Договору від 23.03.2011р. предметом поставки є кабельна продукція та лінійна арматура, що спростовує висновки суду першої інстанції, що умовами вказаного договору не визначено, який саме товар мало постачати ТОВ «Монтарія».

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

В підтвердження виконання умов договору від 23.03.2011р. позивач надав до суду:

- податкові накладні №2 від 16.05.2011р., №3 від 20.05.2011р., №8 від 05.04.2011р., №3 від 23.03.2011р. (т.І а.с.52-55);

- видаткові накладні №РН-000008 від 23.03.2011р., №РН-000020 від 16.05.2011р., №РН-000021 від 20.05.2011р. (т.І а.с.49-51);

- товарно-транспортні накладні №10511 від 23.03.2011р., №10515 від 20.05.2011р., №10513 від 16.05.2011р. та подорожні листи до них (т.ІІ а.с.3-8);

- платіжні доручення №229 від 28.03.2011р. на суму 183060 грн., №252 від 04.04.2011р. на суму 120000 грн., №437 від 06.06.2011р. на суму 100000 грн., №491 від 29.06.2011р. на суму 180542 грн., №492 від 29.06.2011р. на суму 4816,14 грн., №683 від 13.09.2011р. на суму 150000 грн. (т.І а.с.43-48).

В підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Монтарія» кабелю у власній господарській діяльності ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» надало суду договори підряду з ВАТ «Донецькобленерго» від 14.12.2010р., від 08.02.2011р. та від 14.06.2011р. на реконструкцію повітряних ліній електропостачання об'єктів, в яких позивач виступає підрядником, а також акти виконаних будівельних робіт. (т.ІІ а.с.56-254, т.ІІІ а.с.1-31).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» та ТОВ «Монтарія».

В оскарженій постанові суд першої інстанції не визнав надані ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» товарно-транспортні накладні в якості належного доказу транспортування придбаного у ТОВ «Монтарія» кабелю, посилаючись на те, що такі накладні оформлено не належним чином, зокрема, з них неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь відправці та прийнятті вантажу, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, на які послався суд першої інстанції, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що поставка ТОВ «Монтарія» на адресу ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» кабелю не відповідає основному виду діяльності ТОВ «Монтарія», яке згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, займається оптовою торгівлею офісною технікою та устаткуванням, то, на думку апеляційного суду вказане не є беззаперечною підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснення платниками податків виключно тих видів діяльності, що зазначені у Єдиному державному реєстрі.

При цьому апеляційний суд зазначає, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП (т. 3 а.с. 39-41) видом діяльності ТОВ «Монтарія», окрім основного, також є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівлі іншими проміжними продуктами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівлі іншими продовольчими товарами.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Апеляційний суд не встановив, що на момент проведення перевірки позивач не надав податкові накладні, або надані податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно висновку суду першої інстанції, що згідно витягу з ЄДР місцезнаходженням ТОВ «Монтарія» є вул. Соборна, 72, м. Київ, а у виписаних ТОВ «Монтарія» накладних зазначено адресу: вул. Щербакова, 49-А, оф. 91, м. Київ, апеляційний суд звертає увагу на те, що в п.3.1 акту перевірки №155/22/31421583 від 28 січня 2013 року зазначено, що місцезнаходженням ТОВ «Монтарія», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, є саме вул. Щербакова, 49-А, оф. 91, м. Київ, тобто адреса, яка зазначена у виданих позивачу податкових накладних.

Підставою, яка зазначена в акті перевірки №155/22/31421583 від 28 січня 2013 року та яку суд першої інстанції визнав обґрунтованою, для висновку про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» та ТОВ «Монтарія» є посилання податкового органу на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1760/23-04/37270391 від 01.08.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року, в якому зафіксовано, що ТОВ «Монтарія» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Проте апеляційний суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.

Сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В матеріалах справи відсутні докази щодо перевірки відповідачем відомостей, на які він посилається в акті перевірки №155/22/31421583 від 28 січня 2013 року, щодо вчинення контрагентом позивача ТОВ «Монтарія» порушень податкового законодавства. Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1760/23-04/37270391 від 01.08.2011р. із доказами узгодження цих податкових зобов'язань.

При цьому податковий орган не заперечує відображення ТОВ «Монтарія» в своєму податковому обліку зобов'язань по податку на додану вартість на суму отриманих від ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» коштів.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1760/23-04/37270391 від 01.08.2011р. зафіксовано відсутність ТОВ «Монтарія» за місцезнаходженням у серпні 2011 року, тоді як господарські відносини між вказаним товариством і позивачем здійснювалися у березні-травні 2011 року. З цих же підстав апеляційний суд критично ставиться до посилань суду першої інстанції на постанову господарського суду Київської області від 21.09.2011р. про визнання ТОВ «Монтарія» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. З досліджених матеріалів справи вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ні актом перевірки, ні іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, та яке б позбавляло його права на його формування по взаємовідносинах з ТОВ «Монтарія».

Вознесенською ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Оскільки договір з контрагентом ТОВ «Монтарія» укладений позивачем у письмовій формі, виконання договору підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Апеляційний суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України, покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів порушення позивачем приписів п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Таким чином, апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року №0000012201 про збільшення ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 123 070,74 грн.

Оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення справи, відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржена постанова - скасована, та ухвалена нова постанова про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи припис ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, враховуючи те, що апеляційна скарга та адміністративний позов мають бути задоволені, апеляційний суд дійшов висновку, що документально підтверджені понесені ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» судові витрати по справі в розмірі 1846,08 грн. (судовий збір за подання позову - 1230,72 грн. (т. 1 а.с. 3) та судовий збір за подання апеляційної скарги 615,36 грн. (т. 3 а.а. 58) мають бути відшкодовані ТОВ «Вознесенська механізована колона № 9» шляхом їх стягнення з податкового органу користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11 лютого 2013 року № 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість

Стягнути з Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39555323; місцезнаходження юридичної особи: 56500, Миколаївська область, місто Вознесенськ, провулок Братів Іпатових, будинок 6) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона № 9» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31421583; місцезнаходження юридичної особи: 54028, Миколаївська область, місто Миколаїв вулиця Гмирьова, будинок 6) у відшкодування судових витрат 1846,08 грн. (одну тисячу вісімсот сорок шість гривень 08 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 11 листопада 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Ю.В. Яковлев