Рішення

від 26.04.2013 по справі 0907/3524/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/3524/2012

Провадження № 22ц/779/859/2013

Категорія 20

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Свіча», ТОВ «Промбудсервіс» про усунення перешкод в здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з відповідачів збитків в сумі 39 804 грн. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 14 квітня 2009 року між нею та ТОВ «Свіча» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Зазначала, що умовами попереднього договору було узгоджено всі істотні умови основного договору і виклали його положення в тексті попереднього, при цьому нею було сплачено повну вартість квартири в розмірі 199 020 грн.

Посилаючись на те, що відповідачі ухиляються від укладення основного договору купівлі-продажу та від передачі належного їй на праві власності нерухомого майна, порушуючи умови укладеного попереднього договору, просила позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано укладеним договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ТОВ «Свіча».

Зобов'язано ТОВ «Свіча» підписати акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_2 власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ТОВ «Свіча» на користь ОСОБА_2 39 804 грн. збитків, передбачених умовами п.3 договору від 14 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ «Свіча» та ОСОБА_2 та судовий збір в розмірі 2 496 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ТОВ «Свіча» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що судом помилково взято до уваги вимогу позивачки від 13 серпня 2010 року про передачу їй спірної квартири, як доказ необґрунтованого ухилення від взятих на себе зобов'язань зі сторони ТОВ «Свіча», оскільки попереднім договором передбачено необхідність подання такої пропозиції в строк до 01 липня 2009 року, однак у вказаний термін жодною із сторін цього вчинено не було.

Крім того, судом помилково визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки ніякого права на вказане майно в неї не виникало, крім права на укладення основного договору купівлі-продажу в майбутньому.

Зазначає, що у зв'язку з припиненням попереднього договору від 14 квітня 2009 року, припинилась дія всіх передбачених зобов'язань, зокрема і щодо відшкодування завданих збитків.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Свіча» - Мельник О.Г. апеляційну скаргу підтримав по наведених вище мотивах.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Представник «Промбудсервіс» в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду належним чином був повідомлений.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Свіча» укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого була двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Згідно із пунктом 1 зазначеного попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони домовились укласти основний договір купівлі-продажу вказаної квартири до 01 липня 2009 року.

Відповідно до пункту 2.7 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 квітня 2009 року сторони повинні виконати свої взаємні обов'язки за основним договором, а саме: ТОВ «Свіча» - передати майно із необхідною для оформлення права власності технічною документацією, а ОСОБА_2 - сплатити відповідну грошову суму.

Встановлено, що ОСОБА_2 сплатила відповідачу вказану в попередньому договорі суму вартості об'єкта продажу, що підтверджується абзацом другим пункту 2.4 попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 квітня 2009 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 160 в сумі 199 020,00 грн., виходячи з розрахунку 3 000,00 грн. за 1 кв. м квартири.

02 грудня 2009 року щодо першої черги групи житлових будинків по вул. Горбачевського, 11 було складено акт готовності об'єкта до експлуатації.

Згідно до свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимоги державних стандартів, будівельних норм і правил № 09.0000812 від 24 грудня 2009 року, яке видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 02 грудня 2009 року, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: група житлових будинків (перша черга) по вул. Горбачевського в м. Івано-Франківську.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 3 від 15 січня 2010 року багатоквартирному житловому будинку (перша черга будівництва) присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Свіча» безпідставно ухилилося від укладання основного договору купівлі-продажу спірної квартири, чим порушило пункти 2.6 та 2.7 попереднього договору купівлі-продажу від 14 квітня 2009 року. Тому на підставі статті 638 ЦК України суд визнав укладеним договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки при укладенні попереднього договору від 14 квітня 2009 року сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов основного договору.

Разом з тим, такий висновок суду зроблено з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 8 попереднього договору купівлі-продажу від 14 квітня 2009 року сторонам роз'яснено зміст статей 526 та 635 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до частини 3 статті 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Встановлено, що сторонами не було укладено та нотаріально посвідчено основний договір, тому зобов'язання встановлене попереднім договором припинилось 01 липня 2009 року на підставі частини 3 статті 635 ЦК України.

Крім того, вважаючи порушеним право власності позивачки на спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість визнання за ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру.

Разом з тим, з таким висновком також не можна погодитися.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, встановлених у статті 376 ЦК України (самочинне будівництво) та статті 392 ЦК України - в разі, якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності. У інших випадках право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів ( частина 1 стаття 328 ЦК України).

Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будинки, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає і державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва визначає Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затверджене наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 р. за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 року за № 1692/5).

Пунктом 8.1. Тимчасового положення визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектної документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Тому, визнання права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру в судовому порядку в межах розгляду даної справи суперечить вищезазначеним вимогам законодавства.

Ні ст. 635 ЦК України, ні ст. 611 цього Кодексу не передбачають такого правового наслідку порушення взятого на себе у попередньому договорі зобов'язання щодо укладення основного договору як визнання права власності у судовому порядку. Відновлення прав позивача шляхом визнання права власності на спірну квартиру та їх витребування від відповідачів є помилковим і таким, що зроблений через неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом третім попереднього договору передбачено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати іншій стороні збитки в розмірі 20% суми основного договору.

Отже, позивач, вимагаючи сплати штрафу, мав надати докази вчинення ТОВ «Свіча» відповідних дій чи його бездіяльності, які б підтверджували необґрунтоване ухилення останнього від укладення основного договору, вчинених у межах строку, встановленого сторонами для його укладення.

Звертаючись з вимогою про стягнення штрафу, позивач на обставини, що свідчать про необґрунтоване ухилення ТОВ «Свіча» від укладення основного договору купівлі-продажу в межах встановлених строків, не вказав, належних та допустимих доказів не надав.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується те, що жодна із сторін до 01 липня 2009 року не заявляла пропозиції про укладення основного договору купівлі-продажу спірної квартири.

Встановлено, що 13 серпня 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Свіча» з вимогою виконання зобов'язань, які обумовлені істотними умовами попереднього договору купівлі-продажу.

Однак, вимога позивачки від 13 серпня 2010 року не може вважатися належною пропозицією про укладення основного договору купівлі-продажу, оскільки подана нею після 01 липня 2009 року, тобто вже поза визначеним попереднім договором строком, зокрема, вже після припинення дії даного правочину та всіх зобов'язань передбачених ним.

Перерахування позивачкою коштів також не можливо вважати пропозицією укласти основний договір, оскільки оплата здійснена на виконання умов попереднього договору і є лише наміром останньої укласти основний договір в майбутньому.

А тому колегія суддів вважає безпідставними і вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача 39 804 грн. збитків.

Дійшовши висновку, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу спірного майна, та визнаючи такий договір укладеним, суд не звернув уваги на те, що ст. 16 ЦК України не визначає серед способів захисту цивільних прав та інтересів такого способу захисту, як визнання договору укладеним.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Посилання суду на положення ст. 638, ч. 2 ст. 220 ЦК України, що вказують на загальні положення укладення договору та на можливість визнання договору дійсним, у цьому разі не можуть застосовуватись як правова підстава для задоволення позову, оскільки письмового договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а визнання його дійсним через відсутність нотаріального посвідчення неможливо, тому що попередній договір нотаріально вже посвідчений.

Примушування до угоди, яка ґрунтується на попередньому договорі, чи визнання її укладеною за відсутності згоди зустрічної сторони законом не передбачено, оскільки за порушення умов попереднього договору ч. 2 ст. 635 ЦК України передбачені інші правові наслідки - відшкодування збитків. Крім того, ч. 3 ст. 635 цього ж Кодексу передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором.

Таким чином, між сторонами нотаріально посвідчений основний договір купівлі-продажу укладено не було, тому зобов'язання встановлене попереднім договором припинилося 01 липня 2009 року.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання укладеним договору купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ТОВ «Свіча», зобов'язання відповідача підписати акт прийому-передачі даної квартири та вселення позивачки у вказану квартиру і визнання ОСОБА_2 власником квартири.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин