Рішення

від 23.04.2013 по справі 919/208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року справа № 919/208/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(04050, м. Київ, вул. Артема,60)

(99011, м. Севастополь,вул. Очаковців,36)

до приватного виробничо-комерційного підприємства «Евростанарт»

(99014, м. Севастополь, Камишовське шосе,75),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

(99058, АДРЕСА_1)

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Дмитренко Н.Г., довіреність б/н від 30.08.2012 та від 17.09.2012,

представника відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився,

Cуть спору:

08.02.2013 публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Евростандарт», в якому просить суд звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м., що належить приватному підприємству виробничо-комерційному підприємству «Евростандарт» та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 25.09.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №4017, на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №954/08-МК-ВКЛ від 25.09.2008 зі змінами та доповненнями, яка станом на 06.11.2012 у гривневому еквіваленті становить 3050582,47 грн., з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 17835,72 грн. доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.11.2012 складає 1429433,91 грн., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 43415,16 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.11.2012 складає 347017,37 грн., заборгованість за щомісячною комісійною винагородою у розмірі 106191,65 грн., пеня за прострочення сплати основного боргу, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 06.11.2011 по 06.11.2012 у розмірі 1167939,54 грн. шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою - ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань перед позивачем, майновим поручителем за зобов'язанням якого є відповідач - приватне виробничо-комерційне підприємство «Евростанарт».

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.02.2013 було порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2013, також було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 06.03.2013 відкладався на 21.03.2013 та 21.03.2013 на 08.04.2013. В судовому засіданні 08.04.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.04.2013.

В судовому засіданні 23.04.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»).

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було повернуто підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач та третя особа були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 23.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2008 між відкритим акціонерним товариством «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) та громадянином України ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №954/08-МК-ВКЛ (далі - Кредитний Договір), відповідно до п. 2.1. якого, Банк відкриває позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності поновлювану Кредитну лінію в сумі 185000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 9% річних.

Згідно з пунктом 3.2 Кредитного Договору, Позичальник зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за даним Договором до 25.09.2023. Погашення проводити згідно з графіком зниження ліміту кредитування, вказаному у Додатку №1, шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язався щомісячно, в строк з 01 по 15 (включно) числа кожного місяця, проводити погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами згідно Графіку зниження ліміту кредитування (Додаток №1 до Даного Договору).

У пунктах 4.1, 4.3. Кредитного Договору сторони погодили, що Позичальник згідно даного Договору сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 9% річних.

Позичальник у складі Щомісячного платежу за кредитом сплачує щомісячно, в строк з 01 по 15 число (включно) кожного місяця, проценти за користування Кредитними ресурсами у розмірах. У вказаний строк Позичальником сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами на попередній календарний місяць.

Відповідно до пунктів 4.7- 4.8. Кредитного договору, Позичальник щомісячно, в строк з 01 по 15 число кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання Кредитних ресурсів у розмірі 3589,37 грн. У зазначений строк сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Зазначена в даному пункті комісійна винагорода Банку сплачується Позичальником щомісячно, за весь період до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів.

Позичальник сплачує комісійну винагороду, згідно п. 4.7. цього Договору, за останній звітний період не пізніше строку повернення Кредитних ресурсів, вказаних в п.3.2. даного Договору.

Пунктом 4.9. Кредитного договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 10.09.2010 до цього договору сторони доповнили розділ 4 цього Договору текстом наступного змісту: на дату укладення цієї Додаткової угоди, 10.09.2010, Позичальник припустився прострочення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором по сплаті процентів за користування Кредитними ресурсами та по сплаті Щомісячної комісійної винагороди Банку. Сума зазначеної простроченої заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди складається з: простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування Кредитними у розмірі 15328,45 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати сум Щомісячної комісійної винагороди Банка у розмірі 51589,29 грн.

Позичальник зобов'язується щомісяця в термін з 01 по 15 число кожного місяця, одночасно зі сплатою Банку поточної заборгованості за отриманими Кредитними ресурсами, процентами за користування Кредитними ресурсами та Щомісячної комісійної винагороди Банка, також сплачувати Банку згідно із Графіком погашення простроченої заборгованості (Додаток №2 до цієї Додаткової угоди) вищезазначену суму простроченої заборгованості, якої припустився Позичальник на 10.09.2010. Позичальник зобов'язується повністю сплатити Банку зазначену прострочену заборгованість, якої Позичальник припустився до 25.09.2023. Сплата Позичальником простроченої заборгованості за Кредитним договором проводиться шляхом зарахування сум коштів, які сплачуються Позичальником, на відповідні рахунки із дотриманням черговості направлення сум платежів на погашення заборгованості, встановленої сторонами у п. 7.1. Договору.

Згідно п. 6.1. Кредитного Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 10.09.2010 до цього договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або уплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Також, з метою забезпечення виконання третьою особою (Позичальником) своїх зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором, між відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (Іпотекодержатель), та виробничо-комерційним підприємством «Евростандарт» (Іпотекодавець), що є майновим поручителем за зобов'язаннями третьої особи - ОСОБА_2 (Позичальник), 25.09.2008 був укладений Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за номером 4017 (далі - Іпотечний договір) /а.с 24-26/.

Предметом іпотеки згідно з Іпотечним договором є нерухоме майно - ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.07.2003 Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та зареєстрованого у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя в реєстраційній книзі №11 нж стор. 80 за реєстровим №751.

Пунктом 3 Іпотечного договору сторони обумовили вартість предмета іпотеки, яка за згодою Сторін становить 3978424,00 грн.

Згідно з пунктами 8.4.3., 8.4.6. Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість Позичальника за Основним зобов'язанням, а також проценти за користування Кредитними ресурсами, комісійну винагороду за Основним зобов'язанням, неустойку за цим Договором або за основним зобов'язанням, збитки, завдані прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Також, пунктами 8.4.7.-8.4.8. Договору іпотеки встановлені права іпотекодержателя, зокрема у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до умов цього Договору та достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання Позичальником будь-яких умов основного зобов'язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов'язання, у тому числі кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває також, якщо Іпотекодержатель, відповідно до основного зобов'язання (Кредитного договору), заявить Позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у основному зобов'язанні (Кредитному договорі), а позичальник не виконає зазначене зобов'язання.

У пунктах 11-11.1 Іпотечного договору сторони обумовили, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду.

На думку позивача, Позичальник неодноразово порушував умови Кредитного договору в частині сплати суми кредиту та нарахованих процентів, комісійної винагороди, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась певна заборгованість, яка станом на 06.11.2012 складала 3050582,47 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 178835,72 доларів США, що еквіваленті за курсом НБУ складає 1429433,91 грн; заборгованість по сплаті відсотків - 43415,16 доларів США, що еквіваленті за курсом НБУ складає 347017,37 грн; заборгованість за щомісячною комісійною винагородою - 106191,65 грн; пеня за прострочення сплати основного боргу, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 06.11.2011 по 06.11.2012 у розмірі 1167939,54 грн.

Листами від 10.11.2011 позивачем на адреси відповідача та третьої особи були надіслані вимоги про дострокове повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів за ними, щомісячної комісії та пені. Також у зазначених листах позивач попередив відповідача та третю особу, що у разі незадоволення зазначених вимог, він буде звертатись з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак зазначені вимоги були залишені без задоволення (а.с. 27-28).

Невиконання Позичальниками своїх кредитних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом з вимогою до відповідача як майнового поручителя Позичальника, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини) та договору іпотеки, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та спеціального законодавства - Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, 25.09.2008 між третьою особою (Позичальником) та позивачем укладено Договір про відкриття кредитної лінії №954/08-МК-ВКЛ, який за своєю правовою природою та ознаками є кредитним договором. Саме цей договір є підставою виникнення у Позичальника зобов'язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593 ЦК України) глави 49 ЦК України та спеціальним законом (аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України № 3-43гс12 від 16.10.2012).

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, заставою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено іпотеку, як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, нормами Закону України «Про іпотеку» встановлюється особливий порядок задоволення вимог іпотекодержателя, який є кредитором боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, наданою іншою особою - майновим поручителем.

З огляду на викладене, враховуючи, що майновий поручитель несе відповідальність в межах вартості предмета іпотеки, іпотекодержатель не позбавлений права звернутись до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за забезпеченим іпотекою зобов'язанням відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Евростандарт», що є майновим поручителем за зобов'язанням Позичальника укладений Іпотечний договір, яким у забезпечення зобов'язань, що випливають зі спірного Кредитного договору в Іпотеку передано нерухоме майно - ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.07.2003 Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та зареєстрованого у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя в реєстраційній книзі №11 нж стор. 80 за реєстровим №751.

Згідно з цим договором Іпотекою забезпечується виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору №954/08-МК-ВКЛ.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, у цій же статті визначено, що положення зазначеної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право на дострокове стягнення позивачем суми кредиту передбачено пунктом 3.4 Кредитного договору, згідно якого Банк має право зокрема потребувати від Позичальника дострокового повернення Кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів за ним, неустойки відповідно до умов даного Договору зокрема у випадках, якщо Позичальник в період дії даного Договору порушував будь-які умови даного Договору, у тому числі: Позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі проводив зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та/або на сплату процентів і комісійної винагороди, відповідно до пунктів 3.2., 4.3., 4.4., 4.7., 4.8., за вимогою Банку не сплатив у передбачених Договором випадках неустойку (штраф, пеню).

Водночас, у пункті 5.1. Кредитного Договору обумовлено, що забезпеченням виконання зобов'язань за даним Договором є іпотека - ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Євростандарт».

Крім того, право звернути стягнення на Предмет іпотеки також передбачено пунктом 8.4.3. Іпотечного договору, де зазначено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного Законодавства України у разі коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Частиною першою статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першій статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 03.04.2013, позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, приватного виробничо-комерційного підприємства «Евростандарт» про солідарне стягнення вищевказаної заборгованості у загальному розмірі 3050582,47 грн задоволено повністю, однак у суду відсутні відомості про набрання зазначеним рішенням законної сили.

Судом встановлено, що Позичальник на даний час своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, що підтверджується претензією позивача із розрахунком заборгованості, направлених на адресу відповідача та третьої особи (а.с. 27-29). Крім цього, відповідач та третя особа в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довели суду належність виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд вважає його вірним.

За таких обставин, враховуючи те, що повернення позивачеві отриманого кредиту є основним обов'язком Позичальника, належне виконання якого вимагається законом та Кредитним договором, факт наявності заборгованості встановлений та підтверджений належними та допустимими доказами, а відповідач є майновим поручителем Позичальника за спірним Кредитним договором, зважаючи на відсутність належних доказів повернення кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів, комісійної винагороди та штрафних санкцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 178835,72 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1429433,91 грн.

Таким чином, зазначена вимога про дострокове стягнення кредиту в зазначеному розмірі є обґрунтованою.

Щодо стягнення відсотків в сумі 43415,16 доларів США, шо в еквіваленті за курсом НБУ складає 347017,37 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведені положення узгоджуються з частиною другою статті 1056 ЦК України, відповідно до якої, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктами 4.1.-4.3. Кредитного договору на Позичальника покладений обов'язок сплачувати проценти, нараховані за користування кредитом.

За приписами статей 525, 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом (а.с. 30-46), суд вважає його вірним, а тому вимога щодо стягнення процентів в сумі 43415,16 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 347017,37 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати основного боргу, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 06.11.2011 по 06.11.2012 в сумі 1167939,54 грн, передбаченої пунктом 6.1 Кредитного договору, суд зазначає таке.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 6.1. Кредитного Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 10.09.2010 до цього Договору передбачено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або уплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення сплати основного боргу, відсотків, щомісячної комісійної винагороди за період з 06.11.2011 по 06.11.2012 (а.с. 30-46), суд вважає його вірним, а тому вимога про стягнення пені в сумі 1167939,54 грн. є обґрунтованою.

Як вже зазначалось, пунктами 4.7-4.8. Кредитного договору встановлений обов'язок Позичальника по сплаті Банку щомісячної комісійної винагороди.

Перевіривши розрахунок щомісячної комісійної винагороди (а.с. 30-46), суд вважає його вірним, а отже вимога щодо стягнення заборгованості за щомісячною комісійною винагородою у розмірі 106191,65 грн є обґрунтованою.

Таким чином, враховуючи положення статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», пункти 5.1. Кредитного договору та 8.4.3. Іпотечного договору, оскільки встановлено неналежне виконання боржником основного зобов'язання, суд дійшов висновку про переконливість доводів позивача, що дає суду підстави задовольнити позов повністю та в рахунок погашення заборгованості за Договором кредитної лінії №954/08-МК-ВКЛ, загальний розмір якої в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 06.11.2012 становить 3050582,47 грн, на користь позивача звернути стягнення на предмет іпотеки - ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.07.2003 Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та зареєстрованого у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя в реєстраційній книзі №11 нж стор. 80 за реєстровим №751.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 5 від 30.03.2012 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (пункт 42 Постанови).

Тому суд вважає за можливе задовольнити відповідну вимогу позивача та встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А, виходячи з положень статті 41 Закону України «Про іпотеку», Іпотечного договору від 25.09.2008, яким передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, вимога про встановлення способу реалізації предмета іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах (на аукціоні) в межах процедури виконавчого провадження також підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 61011,65 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок погашення кредитної заборгованості за Договором кредитної лінії №954/08-МК-ВКЛ у загальному розмірі 3050582,47 грн (три мільйони п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн 47 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки: ІІІ черга будівництва автосервісу - магазин автозапчастин в цілому, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та складається з будівлі магазину - літ. «А», склад - літ. «Б», навіс - літ. «В», навіс - літ. «Г», огородження, загальною площею 387,40 кв.м, та належить приватному виробничо-комерційному підприємству «Євростандарт» (99014, м. Севастополь, Камишовське шосе,75, ідентифікаційний код 25629259) на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 02.07.2003 Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та зареєстрованого у ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя в реєстраційній книзі №11 нж стор. 80 за реєстровим №751, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема,60, ЄДРПОУ 09807856), шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Євростандарт» (99014, м. Севастополь, Камишовське шосе,75, ідентифікаційний код 25629259) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема,60, ЄДРПОУ 09807856) судовий збір в сумі 61011,65 грн (шістдесят одна тисяча одинадцять грн. 65 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 29.04.2013.

Суддя С.О. Щербаков