Постанова

від 25.04.2013 по справі 21/147-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа№ 21/147-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача -Яценко В.С.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-Інжинірінг» на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2013 року (головуючий суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс -Логістика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-Інжинірінг»

про стягнення 142 720,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс-Логістика» (далі- позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-Інжинірінг» (далі- відповідач) про стягнення 151 760,05 грн., з яких: 123 092,20 грн. заборгованості за актом прийому-передачі виконаних послуг від 31.10.2012 року, 16 800,62 грн. заборгованості за актом прийому-передачі виконаних послуг від 28.09.2012 року, 9 039,51 грн. заборгованості за актом прийому-передачі виконаних послуг від 31.10.2012 року за договором про надання послуг з відповідального зберігання та додаткових послуг №14/11-2011-п від 14.11.2011 року, 2 239,86 грн. пені, 447,97 грн. 3% річних та 139,89 грн. інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 05.02.2013 року по справі № 21/147-12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Є-Інжинірінг» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.04.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду Київської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також, від представника позивача надійшло клопотання про направлення судом повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України, в якому останній просить суд надіслати повідомлення до Києво - Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області про факт кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ «Є-Інжинірінг».

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знаходить підстав для його задоволення оскільки позивач не позбавлений можливості звернутися до Києво - Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області про факт кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ «Є-Інжинірінг».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року відкладено розгляд справи на 25.04.2013 року.

У судове засідання призначене на 25.04.2013 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників позивача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між ТОВ «Онікс-Логістика» (виконавець) та ТОВ «Є-Інжинірінг» (замовник) виникли на підставі укладеного 14.11.2011 року договору про надання послуг з відповідального зберігання та додаткових послуг №14/11-2011-п (далі-договір).

Предметом даного договору є те, що виконавець зобов'язався організувати та забезпечувати зберігання на складі вантажів замовника, а також зобов'язався забезпечити надання додаткових послуг відповідно до умов цього договору та письмових вказівок і доручень замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані за цим договором послуги виконавцю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Зокрема, Приписами статей 936, 938, 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Приймання-передача наданих за цим договором послуг здійснюється сторонами шляхом підписання ними актів про надані послуги (п. 6.1 договору).

Додатком №2 сторонами погоджено перелік та вартість послуг, що надають позивачем в рамках договору.

Так, на виконання умов договору протягом, зокрема, вересня-жовтня 2012 року відповідачу були надані послуги з відповідального зберігання вартістю 246 184,40 грн., а також додаткові послуги, передбачені договором, вартістю 16 800,62 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах прийому-передачі виконаних послуг від 28.09.2012 року на суму 139 892,82 грн., від 31.10.2012 року на суму 123 092,20 грн.

Пунктами 4.2.1, 7.2 договору та пунктом 1 додатку №2 до додаткової угоди №2 від 01.05.2012 року до договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно сплачувати послуги виконавця.

Розрахунок за поточний календарний місяць здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

Замовник сплачує вартість послуг з відповідального зберігання в місяць до 13 числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.

01.10.2012 року позивачем було надіслано відповідачу лист про дострокове розірвання договору починаючи з 01.11.2012 року.

На зазначений лист відповідач відповів 02.10.2012 року листом №386/10-ЄН, відповідно до якого останній повідомив про розірвання договору з 02.10.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, підписання відповідачем актів прийому-передачі виконаних послуг за спірний період без будь-яких зауважень чи заперечить, що свідчить про прийняття останнім таких послуг, а виставлення позивачем рахунків на оплату породжує у відповідача обов'язок щодо оплати цих рахунків у повному обсязі у строки, визначені умовами договору, проте відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 123 092,20 грн. (зберігання товару у вересні 2012 року), що підтверджується ПАТ «Універсал Банк» №057/953 від 26.11.2012 року, внаслідок чого за ним утворилось 139 892,82 грн. заборгованості.

Посилання апелянта на наявність у нього обов'язку по оплаті вартості наданих за договором послуг за спірний період лише у сумі 121 077,33 грн. з огляду на існування в останнього права грошової вимоги до позивача на суму 22 807,00 грн. на підставі договорів про відступлення права вимоги (цесії) №5 від 01.11.2012 року, №6 від 01.11.2012 року, а також у зв'язку з встановленням останнім факту недостачі товару, переданого на зберігання, вартістю 5 048,00 грн. колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Приписами статей 598, 601 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ст. 203 ГК України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Так, як зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, позивачем було отримано повідомлення № 76/11-С від 01.11.2012 року та копію договору відступлення права вимоги (цесії) № 5 від 01.11.2012 року за яким ТОВ «Серкис» відступило право вимоги ТОВ «Є-Інжинірінг» на суму 20 744,50 грн., а також отримано повідомлення № 79/11-С від 01.11.2012 року та копія договору відступлення права вимоги (цесії № 6) від 01.11.2012 року за яким ТОВ «Серкис» відступило право вимоги ТОВ «Є-Інжинірінг» на суму 2 062,50 грн.

Але, 29.03.2013 року позивачем отримано повідомлення № 06/02-Єн від 26.02.2013 року та копію договору відступлення права вимоги (цесії № 7) від 25.02.2013 року за яким ТОВ «Є-Інжинірінг» відступило право вимоги ТОВ «Серкис» на суму 20 744,50 грн., а також отримано повідомлення № 07/02-Єн від 26.02.2013 року та копію договору відступлення права вимоги (цесії) № 8 від 25.02.2013 року за яким ТОВ «Є-Інжинірінг» відступило право вимоги ТОВ «Серкис» на суму 2 062,50 грн.

Тобто, ТОВ «Є-Інжинірінг», відступивши право вимоги до ТОВ «Серкис», позбавило себе права на пред'явлення будь - яких претензій на вищезазначені суми в розмірі 20 744,50 грн. та 2 062,50 грн.

Крім того, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано доказів надіслання відповідачем позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 22 807,00 грн. та/або укладання між сторонами відповідної угоди.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт недостачі товару, переданого позивачу на зберігання за Договором вартістю 5 048,00 грн., у відповідності до наданих суду пояснень, став підставою для відмови відповідача від підписання акту прийому-передачі послуг від 31.10.2012 року на суму 9 039,51 грн., який лежить поза межами предмету даного спору.

При таких обставинах справи, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості наданих послуг за спірний період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 139 892,62 грн. сукупної заборгованості за договором, в тому числі: 16 800,62 грн. вартості додаткових послуг, наданих у вересні 2012 року та 123 092,20 грн. вартості послуг зберігання, наданих у жовтні 2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, 2 239,86 грн. пені, нарахованої за періоди: з 08.10.2012 року по 23.11.2012 року на 16 800,62 грн. заборгованості за актом прийому-передачі виконаних послуг від 28.09.2012 року, з 16.10.2012 року по 23.11.2012 року на 123 092,20 грн. заборгованості за актом прийому-передачі виконаних послуг від 31.10.2012 року.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.4 договору передбачено, у випадку несвоєчасної оплати послуг або несвоєчасного перерахування попередньої оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом першої інстанції за вказаний позивачем період, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 2 291,08 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 239,86 грн. пені підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Водночас місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення 447,97 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом оскільки вірний розмір 3% річних, обрахованих судом першої інстанції за вказаний позивачем період, з урахуванням положень договору та вимог вищезазначених норм Закону, становить 459,47 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 139,89 грн. інфляційних втрат з огляду на наявність протягом заявленого останнім періоду (жовтень-листопад 2012 року) дефляції (0,999, 1,000 відповідно), що підтверджується величинами індексів інфляції у 2012 році за даними державної служби статистики України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року у справі №22/5025/1702/11.

За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2013 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-Інжинірінг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2013 року та - без змін.

Матеріали справи № 21/147-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.