Рішення

від 29.04.2013 по справі 907/205/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.2013 Справа № 907/205/13-г

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс", м. Ужгород

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Свалявського АТП - 12140", м. Свалява

про стягнення 244605 грн. штрафних санкцій

Суддя В.С. Русняк

Представники:

Від позивача - Ігнатьо Б.Я. - начальник юридичного відділу, довіреність №07/03-283 від 21.02.13;

- Стельмах В.В. - член правління ВАТ „Закарпатавтотранс", довіреність №07/03-600 від 10.04.13;

- Ставичний П.І. - юрисконсульт, довіреність №07/03-720 від 26.04.13;

Від відповідача - Шанта С.І. - представник, довіреність від 21.03.13

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Закарпатавтотранс", м. Ужгород заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю „Свалявського АТП - 12140", м. Свалява про стягнення 244605 грн. штрафних санкцій

Рішення винесено 29.04.2013 року, в зв'язку з оголошеною в судовому засіданні 26.04.2013 року перервою на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою до відповідача про стягнення 244605 грн. штрафних санкцій. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та доданих пояснень до позову.

Представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву. Зокрема вважає, що позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції, так як наявні допущені порушення умов Договору №391 про надання послуг автостанцією перевізникові від 29.12.2010 р. (далі Договір), за період з 01.02.2012 р. по 31.12.2012 р. є повністю відшкодовані у формі сплати штрафних санкцій, що в загальному розмірі за вказаний період складає 6986,90 грн. Такі оплати були проведенні щомісячно при наявності порушень умов Договору, що підтверджується податковими накладними та рахунками-фактур. Принцип такої оплати здійснювався щоразу при перерахунку позивачем відповідачу коштів за продані квитки та здійснені перевезення пасажирів з вирахуванням штрафних санкцій. Інші визначені штрафні санкції не підтвердженні актом звірки сторін та виведенні без документальних обґрунтувань на сумнівній автоматизованій системі позивача після припинення дії Договору.

Підстави, які додатково виключають наявність інших порушень умов Договору, визначені у п. 2.3.4 Договору, керуючись яким відповідач щоразу коли вбачав не можливим виконати рейс, невідкладно сповіщав про це позивача за допомогою засобів зв'язку та особисто передавав інформацію, оскільки дані сторони знаходяться в одному офісному приміщенні. У відповідності п. 4.2.1 Договору, штрафні санкції за зрив рейсу накладаються виключно у разі відсутності повідомлення. Враховуючи дані обставини у позивача відсутні акти звірок, оскільки за наявні порушення умов Договору ним попередньо було стягнуто штрафні санкції, а наявність додаткових є надуманим фактом. Тим більше оглядаючи журнал диспетчера позивача, вбачається, що по зірваним маршрутам, позивач не здійснив продаж квитків, що додатковий раз підтверджує те, що позивач був повідомлений про такі обставини, що виключає відповідальність відповідача і позивач не здійснював продаж квитків, а у разі протилежної обставини, було б вказано наявність проданих квитків.

В частині замін марки автобусів така вимога також є надуманою, оскільки за розкладами руху автобусів, що затверджені посадовою особою Закарпатської облдержадміністрації та виходячи з дозволів на перевезення визначено декілька марок автобусів ідентичного класу. Інші марки автобусів відповідачем не надавалися, тим більше Договором не визначені марки автобусів для перевезення і такі заміни також не заактовані позивачем. Також, виходячи з журналу диспетчера позивача, ним визначена інша марка автобуса, де вказаний номерний знак автобуса, який повинен здійснювати перевезення, що виключає таке порушення зміни марки, оскільки вона визначена в документах позивача помилково, що вбачається на ст. 126 - 135 журналу диспетчера позивача.

Під час судових дебатів відповідач подав суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог згідно яких просить в задоволенні позову відмовити повністю та просить звернути увагу суду при прийнятті рішення на ч. 2 ст. 233 ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Ухвалами суду від 26.03.13 та від 18.04.13 сторін по справі було зобов'язано провести звірку розрахунків та звірку дорожніх листів на рейси. Сторони вимоги ухвал суду не виконали, звірку не провели.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2010 року позивачем та відповідачем укладено письмовий Договір про надання послуг автостанцією перевізникові №391 (далі Договір).

Листом №8 від 25.01.13 відповідач повідомив позивача про розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів із Закарпатською обласною державною адміністрацією, що на підставі Розділу 9 Договору №391 від 29.12.10 - тягне за собою автоматичне розірвання договору із ВАТ „Закарпатавтотранс".

Предметом даного Договору є надання позивачем послуг відповідачеві, передбачених Законом України „Про автомобільний транспорт" та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18.02.97, інших послуг, передбачених Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено відповідальність відповідача перед позивачем. 3а зрив рейсу без попередження відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 цього Договору та за відсутності форс-мажорних обставин:

- у приміському сполученні - 50 грн.;

- у міжміському сполученні: внутрішньообласному - 50 грн.; міжобласному - 100 грн.; у міжнародному та міжобласному сполученні (з використанням автобусів підвищеної комфортності) - 100 грн.

3а порушення графіка руху: у разі прибуття на автостанцію (автовокзал) формування відправлення із запізненням більше ніж на 15 хв., яке не викликане форс-мажорними обставинами або станом дорожнього покриття - 30 грн.; у разі не заїзду на проміжну зупинку - 100 грн.

3а зміну класу рухомого складу, про яку не було повідомлено відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Договору - 5 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору штрафні санкції сплачуються шляхом виставлення рахунку стороною, стосовно якої вчинено порушення цього Договору, з наступною сплатою стороною, яка вчинила порушення, коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок протягом 10 робочих днів.

01.02.13 позивачем скеровано до відповідача письмову вимогу №07-03/13-153 про сплату штрафних санкцій, передбачених п.п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 Договору на рахунок позивача та виставлено рахунок.

Протягом встановленого Договором строку 10 робочих днів, виставленого позивачем рахунку про сплату штрафних санкцій відповідачем - не оплачено.

У відповіді №15 від 12.02.13 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача. Тим самим вказав, що сума пред'явленої вимоги є необґрунтованою періодом нарахування штрафних санкцій, не визначена рейсами та автостанціями.

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору не виконання відповідачем положень п.п. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.4 в період з 01.02.12 по 31.12.12 відповідачем допущено 465 замін марки автобусів, 181 запізнень на автостанції позивача, 4527 зривів рейсів, 105 не заїздів на автостанції позивача, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в сумі 244605 грн. за період лютий - грудень 2012 року.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 244605 грн.

Вивчивши матеріали справи на предмет їх допустимості та доказової сили, заслухавши пояснення представників сторін, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України, яка регулює загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 633 ЦК України, якою регламентується публічний договір, передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Згідно з ст. 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено підстави виникнення господарських зобов'язань. Зокрема, встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Кодексу).

Водночас, відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналізуючи зміст вищевказаної норми, очевидним є те, що підставами для сплати учасником господарських відносин господарської санкції у вигляді грошової суми є: порушення ним правил здійснення господарської діяльності; невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 230 ГК України встановлено, що суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, зі змісту укладеного сторонами Договору, а саме з розділу „Відповідальність сторін" встановлено розмір штрафних санкцій.

Щодо нарахованих штрафних санкцій на суму 226350 грн. за зрив 4527 зривів рейсів.

У п.п. 4.2.1 Договору сторони погодили, що за зірваний рейс без попередження перевізник зобов'язаний сплатити штраф у приміському сполученні в розмірі 50 грн., у внутрішньо обласному - 50 грн., міжобласному - 100 грн., у міжнародному та міжобласному сполученні - 100 грн.

Підставами для нарахування штрафних санкцій є дані диспетчерського журналу позивача, який ведеться електронним способом за допомогою системи „Автостанція". Вказана автоматизована система керування пасажирськими перевезеннями є узаконеною до використання та зареєстрована на підставі Свідоцтва Міністерства освіти і науки України ВР№00124. Державна реєстрація авторського права і договорів здійснюється відповідно до Закону України „Про авторське право і суміжні права" і Постанови КМУ від 27.12.2001р. №1756 „Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір".

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що у разі неможливості виконання рейсу, відповідач зобов'язаний невідкладно сповістити про це позивача письмово чи за допомогою засобів зв'язку.

Згідно з журналом вхідної кореспонденції ВАТ „Закарпатавтотранс" письмових повідомлень про неможливість самостійно виконати рейси від відповідача за 2012 рік - не надходило.

Водночас, порядок повідомлення позивача про неможливість виконати рейс засобами зв'язку урегульований розпорядженням правління ВАТ „Закарпатавтотранс" №21 від 03.02.11, яким впроваджено „Центральну диспетчерську службу" для реєстрації повідомлень про непланові зриви рейсів за тел. 66-47-59, (091) 3188457 (режим роботи з 07.00 до 19.00 години). Повідомлення про непланові зриви реєструються „Центральною диспетчерською службою" у Журналі реєстрації повідомлень про не передбачувані зриви рейсів. Згідно з записами вказаного Журналу, відповідач повідомляв позивача про зрив рейсу тільки два рази - 01 лютого 2012 року.

Беручи до уваги наведене, обставини допущення відповідачем порушень умов Договору належно підтверджуються цілком законними фактичними даними на підставі поданих позивачем доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним взятого на себе за Договором зобов'язання по забезпеченню подачі автобусів на АС. Доказів належного виконання відповідачем закріпленого у п.п. 2.3.4 Договору зобов'язання повідомляти позивача у разі неможливості виконати рейс відповідач суду не надав.

Відповідачем було надано суду книгу обліку зривів рейсів, а неповідомлення про неможливість виконати рейс, що також є доказом про порушення ним умов Договору. Посилання відповідача у відзиві на позов про те, що відсутність проданих квитків на зірвані рейси свідчить про попереднє повідомлення позивача спростовується Реєстром повернутих квитків (відомості зривів), згідно якщо кількість білетів по зірваним рейсам, вчинених відповідачем складає 1404 білетів.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні подані для огляду частина шляхових (дорожніх) листів, оскільки подати всі шляхові листи відповідач не зміг, у зв'язку з їх пошкодженням та які не підлягають відновленню на підтвердження чого подав суду Акт списання бухгалтерських документів від 23.01.2013 року. Шляховий лист за своєю суттю є первинним документом про облік автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Відповідач не зміг підтвердити факт виконання рейсів, зазначених у диспетчерському журналі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві в цій частині позовних вимог не спростовують правомірності позовних вимог про накладення штрафу за зрив рейсів.

Відтак штраф за зрив рейсів на суму 226350 грн. позивачем нараховано підставно, і підлягає до задоволення.

В частині позовних про стягнення штрафу за заміну марки автобусів на суму 2325 грн., за запізнення більше 15 хвилин на суму 5430 грн., за незаїзди на автостанцію на суму 10500 грн. в позові слід відмовити виходячи з наступного.

Щодо заміни марки автобусів. У журналі диспетчерської служби невірно визначена марка автобусів із БАЗ на ПАЗ, де номерний знак згідно розкладу руху автобусів відповідає необхідність марці автобуса, а тому штрафні санкції в цій частині позову заявлені безпідставно.

Щодо запізнення більш 15 хвилин. Згідно п.п. 4.2.2. Договору штрафні санкції за запізнення застосовуються якщо це не викликане форс-мажорними обставинами або станом дорожнього покриття. Оскільки, поганий стан дорожнього покриття загальновідомий і не потребує доказів, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо не заїздів на проміжну зупинку в диспетчерському журналі зазначені не заїзди на кінцеву зупинку, а не на проміжну, тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 226350 грн.

Щодо заперечень відповідача про сплату штрафних санкцій на суму 8200 грн. за допущені порушення, судом дане заперечення не може бути прийнято до уваги. Оскільки, позивачем вказану суму не було включено до позовної заяви, а Договором будь-яких узгоджень, встановлених сторонами штрафних санкцій не передбачено.

Щодо звернень уваги суду при винесені рішення на ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Відповідач не звертався до суду про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, а навпаки заперечував про їх визнання.

Припис частини 6 ст. 232 ГК України застосовується щодо пені за порушення грошових зобов'язань, в даному випадку предметом позову є штраф, а не пеня, а тому позивачем правомірно застосовано до відповідача штраф, оскільки це одноразова санкція за разовим платежем.

Інші заперечення відповідача не мають відношення до заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 226350 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 4527 грн. підлягає віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Свалявського АТП - 12140" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Київська, 1, код 03113986) на користь Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс" (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, 102, код 03113934) 226350 (двісті двадцять шість тисяч триста п'ятдесят гривень) грн. штрафних санкцій та суму 4527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень) грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 30.04.2013 року.

Суддя В.С. Русняк