Рішення

від 26.04.2013 по справі 751/1309/13- ц

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/1309/13- ц

Провадження №2/751/401/2013

Рішення

Іменем України

26 квітня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Цибенко І. В.

при секретарі Мельникова Н. С.

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ПРЕСТИЖ-БУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПП «Престиж-буд» про стягнення 7270 грн. заборгованості по заробітній платі, 49600 грн. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, 20000 грн. моральної шкоди, просить зобов»язати відповідача оформити належним чином її трудову книжку, просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. В ході розгляду справи по суті позивач уточнила та збільшила позовні вимоги та остаточно просить стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 7270 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 52197 грн. 70 коп, моральну шкоду в розмірі 20000 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн, зобов»язати відповідача оформити належним чином її трудову книжку. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 листопада 2007 року була звільнена з роботи з посади інспектора по кадрам ПП «Престиж-буд» за ст. 36 КЗпП України за власним бажанням. За період її роботи з січня 2007 року по листопад 2007 року у підприємства перед нею виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 7270 грн. При звільненні, всупереч ст.ст.44, 116 КЗпП України, не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачена заборгованість по заробітній платі. Керуючись ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.. 116 цього Кодексу, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.11.2007 року по 26 квітня 2013 року (день розгляду справи в суді), що складає 52197,70 грн. Невиплатою заробітної плати їй було спричинено моральну шкоду, яку оцінює у 20000 грн. Крім того, позивач вказує, що з моменту звільнення по даний час в її трудову книжку не внесено роботодавцем запис про її звільнення з роботи, а тому просить зобов»язати відповідача оформити їй трудову книжку належним чином.

Ухвалою суду від 26 квітня 2013 року позовні вимоги в частині стягнення з ПП «Престиж-буд» компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 49600 грн., залишено без розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю, при цьому посилалися на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вказав, що заробітна плата позивачці виплачувалась вчасно. Оформити трудову книжку не заперечує, проте вказав, що на даний час втрачена печатка підприємства.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.ст. 1,15,21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган в першочерговому порядку зобов»язаний виплачувати працівнику заробітну плату за виконану ним роботу, в тому числі і при його звільненні.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 працювала у ПП «Престиж-буд». Наказом № 28 к від 19 листопада 2007 року, ОСОБА_1 звільнена з роботи за згодою сторін підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 3).

Згідно довідки ПП «Престиж-буд» від 17 липня 2007 року про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2007 року по червень 2007 року її нарахована заробітна плата становить 4800 грн., щомісячно становить 800 грн.(а.с. 5).

Відповідно до платіжних відомостей наданих позивачем (а.с. 13-16) та довідки ДПІ в м. Чернігові ДПС у Чернігівській області від 05.04.2013 року № 4347 /9/18-313 (а.с. 42) ОСОБА_1 за період за січень, лютий, березень, квітень 2007 року нараховано та виплачено заробітну плату ПП «Престиж-буд» в розмірі 4444 грн. 33 коп.

Доказів про виплату в повному обсязі заробітної плати ОСОБА_1 за період з травня 2007 року по листопад 2007 рік відповідачем не надано.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні, що передбачено ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», а отже сума заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку за період з травня 2007 року по листопад 2007 рік в розмірі 4940 грн. .

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Представник відповідача не надав суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо її права на отримання вихідної допомоги при звільненні.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року зазначено, що обовязок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату; ст.117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Факт порушення права позивача на розрахунок при звільненні знайшов своє підтвердження в суді.

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню за період з 20.11.2007 року по 26.04.2013 рік, суд застосовує правила Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» і середній заробіток, що підлягає стягненню становить - 1600 грн. (800 грн. + 800 грн. зарплата за два місяці) : 43 (робочі дні за два повні останні місяці роботи) х 1366 (кількість прострочених робочих днів з 20.11.2007 року по 26.04.2013 рік) = 50815,20 грн. (без врахування обов»язкових платежів).

Відповідно до п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (в редакції Наказу Мінпраці та Соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001 року) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З наданої позивачем трудової крижки БТ -1 № 3478217 від 03.11.1983 року вбачається, що запис про її звільнення з ПП «Престиж-буд» згідно наказу від 19.11.2007 року відсутній.

Відповідач не заперечив проти позовних вимог щодо оформлення трудової книжки ОСОБА_1 проте, за час розгляду справи в суді цього не здійснив, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов»язання Приватного підприємства «ПРЕСТИЖ-БУД» оформити трудову книжку ОСОБА_1 шляхом внесення запису про її звільнення згідно наказу від 19 листопада 2007 року.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні спричинило моральну шкоду, яка виразилась в необхідності докладати додаткових зусиль в організації свого життя, з даного приводу позивач зазнав переживань, він змушений був звертатись до суду за захистом свого права.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тривалість невиплати заробітної плати і виходячи із норм ст. 237-1 КЗпП України, засад розумності, виваженості та справедливості. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 300 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При цьому, за умовами ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг від 14 грудня 2012 року.

Інтереси позивача у ході розгляду справи на підставі довіреності від 21.03.2013 року представляла ОСОБА_2 в якості представника(а.с.37).

Відповідно до розяснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і вході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в ч.2 ст. 56 ЦПК України . Враховуючи, що ОСОБА_2 діяла від імені позивача як його представник з відповідними процесуальними правами, а не в порядку ст. 56 ЦПК України, як особа, яка надає правову допомогу, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь державного бюджету у розмірі 672 грн. 25 коп. (557 грн. 55 коп. за вимоги майнового характеру + 114,70 за вимоги немайнового характеру).

На підставі ст. ст.. 115-117 Кодексу законів про працю України, ст.. 10, 11, 56-61, 81, 213-215, 218, 367 ЦПК України, с у д -

Вирішив:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ПРЕСТИЖ-БУД» код ЄДРПОУ 33299620 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4940 (чотири тисячі дев»ятсот сорок) грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50815 (п»ятдесят тисяч вісімсот п»ятнадцять) грн. 20 коп. та моральну шкоду у розмірі 300 грн.

Зобов»язати Приватного підприємства «ПРЕСТИЖ-БУД» оформити трудову книжку ОСОБА_1 шляхом внесення запису про її звільнення згідно наказу від 19 листопада 2007 року.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «ПРЕСТИЖ-БУД» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах присудженої виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Цибенко