Постанова

від 30.04.2013 по справі 1570/4035/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4035/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Соколов М.С.

представника ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС - Грунь С.О.

представник Тетіїівської МДПІ Київської області ДПС - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062334 від 30 березня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) (відповідачі) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062334 від 30 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 153833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38458,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області ДПС, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що наявність у платника податку податкових накладних виданих йому постачальником товару, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. А також зазначив, що розповсюдження акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 рік» є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.2-8).

Представник відповідача - Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області ДПС в судове засідання не прибув, але поштою надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення за вх. № 28556/2012 від 20.09.2012 року в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000062310 прийнято на підставі акту перевірки, який складений за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтерпроект GMBH», код за ЄДРПОУ 35402590, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології». Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1,п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на ті обставини, що акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 рік» надісланий до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області згідно вимог Податкового кодексу України та без порушення вимог законодавства України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором податкового контролю юридичних осіб Ставищенського відділення Тетіївської МДПІ Київської області, інспектором податкової служби 3 рангу Шковирою О.В. на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтерпроект GMBH», код за ЄДРПОУ 35402590, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології».

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 76/22/35402590 від 19.03.2012 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерпроект GMBH», код за ЄДРПОУ 35402590, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології» (а.с.9-20).

На підставі акту перевірки Ставищенського відділення Тетіївської МДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000062310, за порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 192291 грн. 25 коп. із них: 153833 грн. - основний платіж та 38458 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.28).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Під час перевірки відповідачем взято до уваги:

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 24.02.2012 року № 519/22-00/35503890 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Європейські шляхові технології», код ЄДРПОУ - 35503890 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 рік». У висновках даного акту зазначено, що «Операції ТОВ «Європейські шляхові технології» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Інтерпроект GMBH» та ТОВ «Європейські шляхові технології» укладені договори № 1908/-04 від 19.08.2011 року (т.1,а.с.216-218), № 1105/-01 від 11.05.2011 року (т.1,а.с.225-227), № 1406/-02 від 14.06.2011 року (т.1,а.с.234-236), № 1107/-03 від 11.07.2011 року (т.1,а.с.243-245), № 1107/-02 від 11.07.2011 року (т.2,а.с.2-4) на виконання будівельних робіт. На підтвердження виконання цих договорів представник позивача надав завдання на проектування, кошториси на проектні роботи, календарні плани на виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології».

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що господарські операції позивача з контрагентом суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо розповсюдження відомостей про ТОВ «Європейські шляхові технології» шляхом розповсюдження змісту акту перевірки від 24.02.2012 р. №519/22-00/35503890 та його частин в офіційних документах, адресованих платникам податків суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 74.2. ст. 74 Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Отже, інформація, яка міститься в акті перевірки від 24.02.2012 р. №519/22-00/35503890, згідно п.п. 14.1.171 ст. 14 ПК України, є податковою, отриманою відповідно до законодавства, та відповідач мав право на її використання під час виконання покладених на нього повноважень, відтак у задоволенні позову в цій частині позивачу слід відмовити.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачами доведено факт правомірності їх дій та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» задоволенню не підлягають.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 25 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 128, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062334 від 30 березня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 30 квітня 2013р.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062334 від 30 березня 2012 року - залишити без задоволення.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2013 року.