Ухвала

від 30.04.2015 по справі 1570/4035/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4035/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» (позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) (відповідачі) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062334 від 30 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 153833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 38458,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київської області ДПС, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що наявність у платника податку податкових накладних виданих йому постачальником товару, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. А також зазначив, що розповсюдження акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Європейські шляхові технології» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 рік» є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.03.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором податкового контролю юридичних осіб Ставищенського відділення Тетіївської МДПІ Київської області, інспектором податкової служби 3 рангу Шковирою О.В. на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Інтерпроект GMBH», код за ЄДРПОУ 35402590, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології».

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 76/22/35402590 від 19.03.2012 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтерпроект GMBH», код за ЄДРПОУ 35402590, з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські шляхові технології» (а.с.9-20).

На підставі акту перевірки Ставищенського відділення Тетіївської МДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000062310, за порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 192291 грн. 25 коп. із них: 153833 грн. - основний платіж та 38458 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція (а.с.28).

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Інтерпроект GMBH» та ТОВ «Європейські шляхові технології» укладені договори № 1908/-04 від 19.08.2011 року (т.1,а.с.216-218), № 1105/-01 від 11.05.2011 року (т.1,а.с.225-227), № 1406/-02 від 14.06.2011 року (т.1,а.с.234-236), № 1107/-03 від 11.07.2011 року (т.1,а.с.243-245), № 1107/-02 від 11.07.2011 року (т.2,а.с.2-4) на виконання будівельних робіт.

На підтвердження виконання цих договорів представник позивача надав завдання на проектування, кошториси на проектні роботи, календарні плани на виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні. Проте прийняти до уваги вказані документи в якості доказів реальності господарських правочинів, судова колегія не може, виходячи з такого.

Так, від ДПІ у Приморському районі м. Одеси отримано акт про неможливість проведення стрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Європейські шляхові технології» (код ЄДРПОУ 35503890) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 2011 рік (акт від 24.02.12р. №519/22-00/35503890). Згідно з отриманим актом встановлено наступне.

Відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Європейські шляхові технології» були такі особи, як директор, головний бухгалтер, засновник - ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Остання звітність подана за грудень 2011 року «Звітна податкова декларація з ПДВ» від 19.01.2012 № 9014015115; Додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» від 19.01.2012 № 9014017139.

З метою запобігання та руйнування схеми можливого ухилення від сплати податків підприємствами, віднесеними до ризикових категорій, здійснений виїзд на юридичну адресу ТОВ «Європейські шляхові технології» м. Одеса, пров. Старокінний, 2. За результатами відвідування встановлено, що підприємство за вказаною адресою не знаходиться.

Стан платника ТОВ «Європейські шляхові технології» "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Крім того встановлено, що за адресою реєстрації директора підприємства ОСОБА_3, опитана мати ОСОБА_3, яка пояснила, що її син більше 10 років не мешкає за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 та фактично знаходиться за межами міста Одеси.

Відповідно до інформації, отриманої від управління обліку та звітності ДПС в Одеській області, та згідно з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (по 1 ДР) громадянин ОСОБА_3 протягом 2010-2011 року доходи на території України не отримував.

За результатами проведених заходів, основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складських, виробничих приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за підприємством (звіт 1ДР підприємством не надавався) не встановлено.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, судова колегія не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких апелянтом було сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Разом з тим 02.04.2015 року до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" про закриття провадження у справі через примирення сторін.

17 березня 2015 року позивачем подано контролюючому органу заяву про застосування податкового компромісу. 23 березня 2015 року від Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київській області Державної податкової служби було отримано рішення про погодження податкового компромісу. Відповідні грошові кошти були сплачені позивачем.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України закріплено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з доданої до заяви копії платіжного доручення №0223032015 від 23.03.2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" сплачено до Державного бюджету України 7692,00 грн., що складає п'ять відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання.

За приписами пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Частиною 2 ст. 203 цього Кодексу передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи, що заява позивача про закриття провадження у справі не суперечить процесуальному закону та не порушує права, свободи або інтереси відповідача по справі, колегія суддів приходить до висновку про можливість її задоволення та закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 157,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року визнати нечинною.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції (Ставищенське відділення) Київській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин