Постанова

від 29.04.2013 по справі 13455/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 квітня 2013 р. Справа № 2-а-13455/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Єрьоміної О.Ю.,

представника відповідача - Піскун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Слобідська усадьба" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Слобідська усадьба" (надалі за текстом - ПП "Слобідська усадьба", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної виконавчої служби (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 00002812305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 31125,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4022,83 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. № 00002802305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 43336,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 1,00 грн..

В обґрунтування позову вказано, що ПП "Слобідська усадьба" вважає висновки, викладені в акті 29.02.2012 року № 1062/2305/316444452 такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства, є неправомірними та необґрунтованими, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та надані під час розгляду справи документи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що правочини, вчинені позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Таким чином, під час проведення перевірки податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені нормами діючого законодавства.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ПП "Слобідська усадьба", місцезнаходження: вул. Данилевського, 30, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 31644452, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.12.2001 року, свідоцтво № 1 480 120 0000 026254, та взято на облік як платника податків у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 14.12.2001 року за № 13308.

Відповідно до свідоцтва № 100125579, ПП "Слобідська усадьба" є платником податку на додану вартість з 03.07.2008 року, ІПН 316444520309.

Фахівцями податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП „Слобідська Усадьба", ЄДРПОУ 31644452 з питань перевірки відносин з платником ТОВ „Євробуд грант" (код за ЄДРПОУ 14070180), ТОВ „Будівництва пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 p..

За результатами перевірки було складено акт від 29.02.2012 року № 1062/2305/316444452 яким встановлено порушення позивача:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями підприємством ПП „Слобідська Усадьба", а саме: завищено витрати всього у сумі 155625,00 грн., а саме за: І квартал 2011 року у сумі 46458,00 грн.; II квартал 2011 року у сумі 28750,00 грн.; III кварталі 2011 р. у сумі 109167,00 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 36723,00 грн., у т. ч. за І квартал 2011 року у сумі 11615,00 грн., II квартал 2011 року у сумі 6613,00 грн., III квартал 2011р. у сумі 25108,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 31125,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2011 р. - 9291,67 грн.; червень 2011 р. - 5750,00 грн.; липень 2011 р. - 5000,00 грн.; серпень 2011 р. - 3333,33 грн.; вересень 2011 р. - 7750,00 грн..

На підставі висновків зазначеного акту, керівником податкового органу 20.03.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 00002812305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 31125,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4022,83 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00002802305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43336,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн..

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є твердження відповідача, викладене в акті перевірки, а саме, що ДПІ у Московському районі м. Харкова надано акт від 27.10.2011 року за № 3087/23/34859292, з якого вбачається, що ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова складено висновок від 27.10.2011 року № 12 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Будівництво Пан-Україна" код 34859292, а саме: ТОВ "Будівництво Пан-Україна" відсутній за юридичною адресою, відсутні трудові резерви, відсутні транспортні засоби тощо.

Також, згідно листа ДПІ у Київському районі м. Харкова, надано акт про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП "Євробуд Грант", код за ЄДРПОУ 14070180, з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, відповідно до якого отримано інформацію, що згідно аналізу податкової звітності наданої до ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлено: Загальна чисельність працюючих на ПП "Євробуд Грант" згідно бази даних ДПІ у Київському районі м. Харкова складає - 8 осіб. На підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за період, що перевіряється, на адресу покупця не має можливості. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій підприємством, що перевіряється, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Щодо взаємодії позивача з ПП "Євробуд Грант", судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. між ПП "Слобідська усадьба" та ПП "Євробуд грант" 12.01.2011 р. було укладено договір підряду №1/1.

Відповідно до умов зазначеного договору, а саме: п. 1.1, ПП "Євробуд Грант" (підрядник) зобов'язується виконати на свій страх та ризик на завдання ПП "Слобідська усадьба" (замовник), а останній зобов'язується прийняти та сплатити ремонтно-будівельні роботи на об'єкті замовника у відповідності до договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік виконуваних робіт, обсяг та матеріали, що надаються, зазначені договірній ціні та кошторисі (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, підрядник зобов'язується здійснювати вхідний контроль матеріалів, що надаються замовником.

Згідно п. 3.2 Договору, якість робіт має відповідати всім вимогам, що пред'являються до даного виду робіт законодавством України, стандартам та технічним умовам.

Щодо виконання договору суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не встановлено документально підтвердженого факту наявності та переліку матеріалів, місця та періоду їх зберігання, їх параметрів та використання обладнання, наданих замовником, вартість якого включена до вартості робіт, зазначеної у п. 4.1 договору, вартість матеріалів, не надано додатку № 1 до договору, зазначеного в п. 1.1 Договору, не надано договорів на виконання договору № 1/1 від 12.01.2011 р.; не надано ТУ для виконання робіт за Договором, не зазначено підстав для невикористання власних сил позивача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівництво Пан Україна", суд зазначає наступне.

З наданих суду матеріалів вбачається, що за період з 01.06.2011 р. по 31.09.2011 р. між ПП "Слобідська усадьба" та ТОВ "Будівництво Пан Україна" (код ЄДРПОУ 34859292) були укладені наступні договори підряду: № 1/06/2011 від 01 червня 2011 р., № 2/07/2011 від 01 липня 2011р., № 3/08/2011 р. від 01 серпня 2011 р., № 4/09/2011 р. від 09 вересня 2011р..

Стосовно договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р..

Відповідно до п. 1.1 договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р., ТОВ "Будівництво ПАН Україна" (підрядник) зобов'язується виконати на свій страх та ризик на завдання ПП "Слобідська усадьба" (замовник), а останній зобов'язується прийняти та сплатити ремонтно-будівельні роботи на об'єкті замовника у відповідності до договірної ціни (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік виконуваних робіт, обсяг та матеріали, що надаються, зазначені договірній ціні та кошторисі (Додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до п. 2.2.6 Договору, підрядник зобов'язується здійснювати вхідний контроль матеріалів, що надаються замовником.

Згідно п. 3.2 Договору, якість робіт має відповідати всім вимогам, що пред'являються до даного виду робіт законодавством України, стандартам та технічним умовам.

Щодо виконання договору суд зазначає, що в ході розгляду справи судом не встановлено документально підтвердженого факту наявності та переліку матеріалів, місця та періоду їх зберігання, їх параметрів та використання обладнання, наданих замовником, вартість якого включена до вартості робіт, зазначеної у п. 4.1 договору, вартість матеріалів, не надано додатку № 1 до договору, зазначеного в п. 1.1 Договору, не надано договорів на виконання договору № 1/06/2011 від 01.06.2011 р.; не надано ТУ для виконання робіт за Договором, не зазначено підстав для невикористання власних сил позивача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

Суд зазначає, що інші договори, укладені між позивачем та ТОВ "Будівництво Пан Україна" є ідентичними за змістом і різняться лише датою їх укладення, тому суд, аналізуючи зазначені договори, прийшов до висновків, викладених вище стосовно договору 1/06/2011 від 01.06.2011 р..

Під час розгляду справи представником відповідача надано суду повідомлення ВДАІ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 02.11.2012 р. за № 17/39822 про відсутність зареєстрованих за ТОВ "Будівництво Пан Україна" транспортних засобів; довідку Управління Держкомзему у м. Харкові від 14.11.2012 року за № 7026/08, відповідно до якої за ТОВ "Будівництво Пан Україна" правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельні ділянки не обліковуються; картку платника, відповідно до якої до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Крім того, представником позивача надано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівництво Пан Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року, відповідно до якого ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова складено висновок від 27.10.2011 року № 12 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Будівництво Пан Україна".

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Положеннями ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Аналізуючи надані документи, суд доходить висновку про відсутність у ТОВ "Будівництво Пан Україна" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань щодо реального настання правових наслідків та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання на адресу контрагентів, в тому числі позивача.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки ґрунтуються на джерелах, визначених ст. 83 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під час розгляду справи суду не надано первинних документів, з аналізу яких можна дійти висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст. 69 КАС України, на підтвердження своєї позиції по справі

Відповідно о ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки на винесення податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Слобідська усадьба" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30.04.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун