Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/3390/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року 13:37 № 826/3390/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «МЕД-ІНФО» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС проскасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204 за участю представників сторін:

від позивача: Прохода Ю.Л. (довіреність № 27 від 01.03.2013 р.)

від відповідача: Гривнак А.В. (довіреність № 13542/9/10-209 від 24.12.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Дочірнє підприємство «МЕД-ІНФО» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3390/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 18.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.1013 р. № 461 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «МЕД-ІНФО», код ЄДРПОУ 31200046;

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «МЕД-ІНФО», код ЄДРПОУ 31200046, згідно наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.1013 р. № 461;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0001952204, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС, за платежем податок на додану вартість (14010100) в сумі 127 000 (Сто двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі: за основним платежем з податку на додану вартість - 101 600 (сто одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25 400 (двадцять п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а відповідно, дії податкового органу щодо проведення такої перевірки, на думку позивача є протиправними, а також, на думку позивача, під час проведення зазначеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ДП «МЕД-ІНФО» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 101 600 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 18.04.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Совертекс» за період листопад, грудень 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 101 600 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується не сплата контрагентом позивача ТОВ «Совертекс» податкових зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем в листопаді, грудні 2011 року, внаслідок чого відповідно було задано шкоди Державному бюджету, а також те, що за місцезнаходженням (місцем реєстрації) такий контрагент позивача ТОВ «Совертекс» не знаходиться, а отже отримати первинну документацію на підтвердження господарських операцій із позивачем від останнього є неможливим.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента ТОВ «Совертекс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Совертекс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Дочірнього підприємства «МЕД-ІНФО» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Совертекс» за період листопад, грудень 2011 року.

Зазначену перевірку було проведено на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.02.1013 р. № 461.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 14.02.2013 р. № 126/22.4/31200046, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 101 600 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 22.02.2013 року № 0001952204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 127 000 (Сто двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі: за основним платежем - 101 600 (сто одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 400 (двадцять п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок

Однак, вважаючи протиправним наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.02.1013 р. № 461 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки», неправомірними дії щодо проведення такої перевірки на підставі зазначеного наказу, а також протиправним податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0001952204, прийняте за наслідками такої перевірки, - позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади (в даному випадку податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок. Так, підставою для проведення документальної позапланової перевірки можливе за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення саме документальної невиїзної перевірки.

Отже, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Щодо порядку оформлення результатів перевірки, то згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення документальних невиїзних перевірок передбачений п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України. Так, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуваний наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.02.1013 р. № 461 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача», був прийнятий з підстав, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме, за наслідками отримання Акта від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВЕРТЕКС» (код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року».

А отже, в даному випадку, вбачалося порушення таким контрагентом позивача ТОВ «СОВЕРТЕКС» вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «СОВЕРТЕКС» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Так, на письмовий запит ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 18.01.2013 р. № 2752/10/22-410, ДП «МЕД-ІНФО» було надано до перевірки письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо проведених взаємовідносин з ТОВ «СОВЕРТЕКС» за період листопад, грудень 2011 року, супроводжувальним листом від 12.02.2013 р. б/н, проте як від контрагента позивача ТОВ «СОВЕРТЕКС» було неможливим отримання будь-яких підтверджуючих документів щодо здійснення господарської діяльності із позивачем, зважаючи на незнаходження такого суб'єкта господарювання за його місцем реєстрації.

Таким чином, надані позивачем пояснення та документи щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «СОВЕРТЕКС» не можна було вважати вичерпними для встановлення відсутності порушень з боку такого контрагента при здійсненні його господарської діяльності, за наслідками якої позивачем формувався податковий кредит у перевіряємому періоді.

З приводу наведеного, згідно наявної у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформації по контрагенту позивача ТОВ «СОВЕРТЕКС», в останнього були відсутні будь-які матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), що відповідно були необхідні для здійснення такого виду діяльності, як оптова торгівля сільгосптехнікою (основний задекларований вид діяльності), та надання послуг мобільного шиномонтажу, надання дизайнерських послуг, надання послуг з проведення маркетингових рекламних акцій, послуг по виготовленню аудіо матеріалів (що було предметом договірних відносин із позивачем, хоча і не відноситься до задекларованого виду діяльності такого підприємства), а відповідно, в даному випадку, надання позивачем допустимих доказів на підтвердження фактичності (реальності) таких господарських взаємовідносин, - було необхідним, чого позивачем надано та пояснено не було.

Зважаючи на зазначене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає що відповідачем було правомірно прийнято оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки позивача, та таку перевірку було проведено контролюючим органом з дотриманням вимог чинного законодавства, і за наслідками встановлених в ході такої перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було правомірно складено Акт перевірки.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, у відповідності до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем до моменту початку проведення такої (документальної позапланової невиїзної) перевірки було надано позивачу копію рішення (наказу) про проведення зазначеної перевірки, тобто така перевірка без вручення позивачу відповідних, передбачених ПКУ документів, відповідачем не проводилася.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку порушень з боку контролюючого органу під час видачі наказу на проведення перевірки, під час проведення самої перевірки та під час складання такого Акта перевірки - не було, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою Дочірнього підприємства «МЕД-ІНФО» перевірялося дотримання останнім вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Совертекс» за період листопад, грудень 2011 року.

З аналізу наявних у справі документів вбачається, що між ДП «МЕД-ІНФО» (Замовник), в особі директора Великої Л.В. та ТОВ «Совертекс» (Виконавець), в особі директора Корольова Д.І. було укладено договори про надання послуг мобільного шиномонтажу, надання дизайнерських послуг, надання послуг з проведення маркетингових рекламних акцій серед фармацевтів та відвідувачів аптек щодо препаратів виробництва компанії Біонорика АГ, послуги по виготовленню аудіо матеріалів в ефірі Національної Радіокомпанії України в програмі «У світі медицини», послуги по плануванню, виготовленню та розміщенню рекламної продукції у засобах масової інформації. На виконання вищезазначених договорів були виписані акти виконаних робіт, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Однак, Актом від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227 було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки такого контрагента позивача ТОВ «Совертекс»(код ЄДРПОУ 33499227) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, та в зазначеному Акті встановлено, що на юридичну адресу ТОВ «Совертекс» (код ЄДРПОУ 33499227): 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, було направлено письмовий запит від 27.04.2012 року № 1932/10/22-210, щодо надання інформації, проте запит повернувся до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з відміткою поштового відділення «за адресою реєстрації не знаходиться».

Як також підтверджується наявними у справі доказами, стан платника ТОВ «Совертекс» - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Отже, Актом про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальників за листопад 2011 року у сумі 2 414 891,50 грн., та за грудень 2011 року на суму 1 696 780,73 грн. підприємству ТОВ «Совертекс» (контрагенту позивача).

Зважаючи на таке контролюючим органом було зроблено висновок про те, що контрагент позивача ТОВ «Совертекс» здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Совертекс» за період з 01.11 2011 р. по 31.12.2011 р., встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України.

Як зазначив відповідач, у зв'язку з тим, що перевіркою ТОВ «Совертекс» (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2012 року № 2729/22-4/33499227) встановлено відсутність фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника на адресу ДП «МЕД-ІНФО» за листопад та грудень 2011 року, відсутні правочини між ДП «МЕД-ІНФО» та контрагентом ТОВ «Совертекс» як такі, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ст. 234 Цивільного Кодексу України), а тому первинні документи по контрагенту ТОВ «Совертекс» не можуть братися до уваги, оскільки фактично не підтверджують реальності господарських операцій.

Крім того, як вбачається з Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Совертекс», в останнього були відсутні будь-які матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), що відповідно були необхідні для здійснення такого виду діяльності, як оптова торгівля сільгосптехнікою (основний задекларований вид діяльності), та надання послуг мобільного шиномонтажу, надання дизайнерських послуг, надання послуг з проведення маркетингових рекламних акцій, послуг по виготовленню аудіо матеріалів (що було предметом договірних відносин із позивачем, хоча і не відноситься до задекларованого виду діяльності такого підприємства), а відповідно, в даному випадку, позивачем не було надано допустимих доказів на підтвердження фактичності (реальності) таких господарських взаємовідносин із ТОВ «Совертекс».

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі спростовано позивачем, ТОВ «Совертекс» не було сплачено податкових зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем в листопаді, грудні 2011 р. (детальна інформація по деклараціях з ПДВ ДП «МЕД-ІНФО» щодо розбіжностей в розрізі ТОВ «Совертекс»), внаслідок чого відповідно було завдано шкоди Державному бюджету, оскільки позивачем до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ в розмірі 101 600 грн., що фактично його контрагентом ТОВ «Совертекс» до Державного бюджету сплачена не була.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою длябухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійсненні господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п. 2.4, п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п. 2.5 Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 8 Закону від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за №197/18935, та Наказом ДПА України від 21.02.2011 р. № 114 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 р. за № 397/19135.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 14.1.36 ст. 1 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 3 ст. 180 ПКУ, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані в любому випадку погодити предмет, ціну и термін дії договору. В зв'язку з цим в договорі поставки обов'язково повинно бути відображено предмет договору та його ціна (в противному випадку договір буде рахуватися неукладеним). Сторонами по договору поставки являються постачальник и покупець.

Згідно ст. 265 ГКУ (Господарського кодексу України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 266 ГКУ, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Проте, як було встановлено за наслідками перевірки позивача, ні одна з вищевказаних норм не має відображення в податковому обліку підприємства, а саме, позивачем до перевірки не було надано підтверджуючих документів стосовно надання контрагентом ТОВ «Совертекс» послуг мобільного шиномонтажу, дизайнерських послуг, послуг з проведення маркетингових рекламних акцій, послуг по виготовленню аудіо матеріалів (що фактично не відносяться до задекларованих видів діяльності такого підприємства), у якого в свою чергу були відсутні матеріальні та трудові ресурси (основні засоби, складські приміщення, устаткування, транспорт, робочий персонал), та таке підприємство за місцем його реєстрації не знаходиться, що відповідно унеможливлює отримання від останнього документів на підтвердження реальності господарських операцій із позивачем.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Однак, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, його контрагент ТОВ «Совертекс» та його посадові особи за місцем реєстрації не знаходяться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи, та надавати шиномонтажні, дизайнерські, маркетингові та рекламні послуги у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача ТОВ «Совертекс» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від останнього отримати не можливо.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту)/та (або) формуванням валових витрат (що відповідно зменшує суму чистого доходу з якого нараховується податок на прибуток) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку (сплатою контрагентом податкових зобов'язань до бюджету).

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними доказами заперечено позивачем, його контрагентом ТОВ «Совертекс» не було сплачено податкових зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем в листопаді, грудні 2011 р. (детальна інформація по деклараціях з ПДВ ДП «МЕД-ІНФО» щодо розбіжностей в розрізі ТОВ «Совертекс»), внаслідок чого відповідно було завдано шкоди Державному бюджету, оскільки позивачем до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ в розмірі 101 600 грн., що фактично його контрагентом ТОВ «Совертекс» до Державного бюджету сплачена не була.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Совертекс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Совертекс» завдали шкоди інтересам Держави.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.04.2013 р.