Постанова

від 28.05.2014 по справі 826/3390/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року м. Київ К/800/39823/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Мосійчук І.М.

за участю представників сторін: позивача - Александрович О.М.,

відповідача - Прокоф'єва Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу дочірнього підприємства «Мед-Інфо»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р.

у справі № 826/3390/13-а

за позовом дочірнього підприємства «Мед-Інфо»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування наказу, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року дочірнє підприємство «Мед-Інфо» (далі - позивач, ДП «Мед-Інфо») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд: - скасувати наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.02.2013 р. № 461 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Мед-Інфо»; - визнати неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Мед-Інфо» згідно наказу від 13.02.2013 р. № 461; - визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу ДП «Мед-Інфо» залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі було отримано акт № 2729/22-4/33499227 від 24.07.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Совертекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.», у зв'язку з чим 18.01.2013 р. за вих. № 2752/10/22-410 податковий орган направив ДП «Мед-Інфо» запит «Про надання пояснень та документів».

Вказаним запитом, з метою документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Совертекс», позивачу було запропоновано надати копії укладених договорів, документів, що підтверджують транспортування продукції, розрахункові документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а також пояснення з приводу формування податкового кредиту, однак відповіді на згаданий запит позивач не надав, що і слугувало підставою для прийняття начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва Наказу від 13.02.2013 р. № 461 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Мед-Інфо».

Так, в період з 13.02.2013 р. по 14.02.2013 р., на підставі наказу від 13.02.2013 р. № 461 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Мед-Інфо» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Совертекс» за період листопад, грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.02.2013 р. № 126/22.4/31200046 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 101 600 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.02.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001952204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 127 000 грн., у тому числі 101 600 грн. - за основним платежем та 25 400 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу від 13.02.2013 р. № 461 та визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було правомірно прийнято оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки позивача, та таку перевірку було проведено податковим органом з дотриманням вимог чинного законодавства, і за її наслідками правомірно складено акт перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, оскаржуваний наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.02.1013 р. № 461 Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ДП Фарм-Інфо, був прийнятий з підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме, за наслідками отримання акта від 24.07.2012 р. № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Совертекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.» та ненадання позивачем належних доказів і пояснень на письмовий запит податкового органу від 18.01.2013 р. № 2752/10/22-410.

Таким чином, виходячи з встановлених фактичних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для скасування спірного наказу та визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки.

Разом із тим, суд касаційної інстанції на може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204 з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки від акт від 14.02.2013 р. № 126/22.4/31200046 та обставин встановлених судами попередніх інстанцій, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204 слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Совертекс», оскільки, на переконання відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом було укладено без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними. Вказані доводи були зроблені відповідачем на підставі висновків акта від 24.07.2012 р. № 2729/22-4/33499227 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Совертекс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.», згідно з якими встановлено відсутність у ТОВ «Совертекс» реальної можливості займатись господарською діяльністю.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності позивачем було укладено ряд правочинів з ТОВ «Совертекс» про надання послуг мобільного шиномонтажу, надання дизайнерських послуг, надання послуг з проведення маркетингових рекламних акцій серед фармацевтів та відвідувачів аптек щодо препаратів виробництва компанії Біонорика АГ, послуги по виготовленню аудіо матеріалів в ефірі Національної Радіокомпанії України в програмі «У світі медицини», послуги по плануванню, виготовленню та розміщенню рекламної продукції у засобах масової інформації.

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, специфікаціями до договорів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактури, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, податковими накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів через відсутність ТОВ «Совертекс» за місцем знаходження та відсутність у останнього необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на дані акту податкової перевірки вказаного контрагента від 24.07.2012 р. № 2729/22-4/33499227.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій зазначене не було враховане.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті перевірки контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних в частині скасування наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.02.2013 р. № 461 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Мед-Інфо» та визнання неправомірними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Мед-Інфо» згідно наказу від 13.02.2013 р. № 461. В частині відмови у задоволенні позовних про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204 винесеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Мед-Інфо» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р. у справі № 826/3390/13-а в частині відмови у адміністративному позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001952204 - скасувати. Позов в цій частині задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.02.2013 р. № 0001952204.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 р. у справі № 826/3390/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко