Постанова

від 25.04.2013 по справі 5017/3867/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р.Справа № 5017/3867/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Г.А. Єрмілова

О.Л. Воронюка

При секретарі С.В. Гавричкові

За участю представників сторін:

Від Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - Демінська М.В.

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з 'явились. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 12.03.2013р.

по справі №5017/3867/2012

За заявою приватного підприємства „АСКАТ"

про банкрутство приватного підприємства „АСКАТ"

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 грудня 2012 р. за заявою боржника - Приватного підприємства «Аскат» (далі - ПП «Аскат») було порушено провадження у справі про банкрутство останнього за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону до набрання чинності Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI (в подальшому - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 22.01.2013 р. ПП «Аскат» визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ПП «Аскат» Брийовського В.М., якого зобов'язано опублікувати оголошення про визнання боржника банкрутом та провести ліквідаційні заходи відповідно до вимог Закону про банкрутство тощо.

Ухвалю господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. (суддя Бахарєв Б.О.) затверджено звіт і ліквідаційний баланс банкрута; припинено юридичну особу - ПП «Аскат»; вимоги, не задоволені за недостатністю майна визнані погашеними; повноваження ліквідатора та провадження у справі - припинені.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби України (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Одеси) в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, оскільки ПП «Аскат» не було дотримано позасудової ліквідації згідно з вимогами статтей 105, 111 ЦК України, статті 60 ГК України.

Представник приватного підприємства „АСКАТ" в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби , дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, з огляду на наступне.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 99, ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2012 року єдиним учасником ТОВ «Аскат» було прийнято рішення № 3 про ліквідацію підприємства, призначення ліквідаційної комісії, здійснення публікації оголошення про ліквідацію у спеціалізованому засобі масової інформації та встановлення строку для пред'явлення претензій кредиторів протягом 2 місяців з моменту опублікування зазначеного оголошення.

24.12.2012 р. ліквідаційною комісією ПП «Аскат» було вирішено звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи по банкрутство підприємства.

За звітом ліквідатора від 11.03.2013 р. встановлено відсутність у банкрута грошових коштів на банківських рахунках, в касі підприємства, рухомого чи нерухомого майна.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідаційний баланс та здійснені ліквідатором заходи свідчать про відсутність у банкрута будь-якого майна, у зв'язку з чим неможливе погашення грошових вимог кредитора в порядку ст. 31 Закону про банкрутство, а тому відновити платоспроможність банкрута неможливо.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку, що судом першої інстанції не дотримані вимоги ст. 43 ГПК України, не у повному обсязі встановлені обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що призвело до прийняття помилкового судового рішення.

Частиною 1 статті 51 Закону України про банкрутство встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Разом з тим, необхідною передумовою звернення із заявою про порушення провадження у справі у порядку, передбаченому вказаною нормою, є дотримання юридичною особою - боржником, що звертається з такою заявою, процедури позасудової ліквідації, встановленої статтями 105, 110, 111 ЦК України та статтею 60 ГК України.

Так, виходячи із положень, закріплених у частинах 2, 3, 5 ст. 105 ЦК України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття такого рішення публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи, голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи (ч. 1 ст. 111 ЦК України, ч. 3, 4 ст. 60 ГК України).

За приписами ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (ч. 10 ст. 111 ЦК України).

Згідно із ч. 11 ст. 111 ЦК України, після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

Виходячи з ч. 5 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України про банкрутство є: інвентаризація та оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Однак з матеріалів справи вбачається, що рішення про ліквідацію ПП «Аскат» прийняте 18.12.2012 р. , а із заявою про порушення справи про банкрутство цього підприємства, голова ліквідаційної комісії звернувся 27.12.2012 р., тобто з порушенням строків, визначених ст. 105 ЦК України.

При цьому, до заяви про порушення справи про банкрутство не надано докази опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації («Бюлетені державної реєстрації») оголошення про припинення юридичної особи із зазначенням порядку та строку пред'явлення кредиторами претензій; не надано докази повідомлення органу податкової служби згідно із Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. № 1588, а також докази надання податкової звітності та ліквідаційного балансу для перевірки податковим органом.

Зазначене позбавило ДПІ у Київському районі м. Одеси на заявлення грошових вимог, проведення податкової перевірки, а також може свідчити про порушення прав інших кредиторів.

З огляду на це не можна вважати, що ліквідатором ПП «Аскат» дотримано позасудової процедури ліквідації боржника, належним чином виявлено кредитори підприємства і правильно сформований актив і пасив ПП «Аскат».

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Дотримання зазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення саме на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2011 р. у справі № 1-7/83-09-1286, від 13.07.2011 р. у справі № 12/118б, від 10.10.2012 р. у справі № 5017/395/2012.

Враховуючи це, а також відсутність у матеріалах справи документів, що повинні бути подані саме на момент звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не досліджено усі обставини справи в сукупності та без достатніх правових підстав порушено справу про банкрутство ПП «Аскат», а відтак, помилково визнано боржника банкрутом та в подальшому припинено зазначену юридичну особу.

Крім цього, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника.

Водночас, в ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (зокрема, виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. у справі № 38/5005/17545/2011.

У відповідності до пунктів 90, 91 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом про банкрутство. Також, відповідно до частини другої статті 213 ГК України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Ліквідатором не отримано інформацію на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, сільськогосподарської техніки, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів (не запитано та не отримано відомостей від Інспекції головного державного реєстратора флоту України, Державного підприємства «Український інститут промислової власності» Філія «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», Державного департаменту інтелектуальної власності, Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв'язку України).

До того ж, ліквідатором не встановлено та судом першої інстанції помилково не звернуто увагу на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності на праві власності банкрута нерухомого майна, так як ані КП Одеське МБТІ та РОН» ані ДП «Центр державного земельного кадастру» відмовились від надання такої інформації, тоді як така інформація від органу державної реєстрації прав не отримувалась.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвал про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно до частин 2, 3 ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України про внесення такого запису для взяття юридичної особи на облік, а також повідомити юридичну особу про внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації її припинення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби України задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. по справі № 5017/3867/2012 - скасувати.

Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватного підприємства «Аскат» (ідентифікаційний код 36796334), проведену відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 12.03.2013 р. у справі № 5017/3867/2012.

Справу передати господарському суду Одеської області для подальшого розгляду.

Копію постанови направити Відділу державних реєстраторів виконкому Одеської міської ради (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15).

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк