Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-9918/12/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9918/12/0170/3

24.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 24.12.12 у справі № 2а-9918/12/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" (пров. Водопроводний, 9,Октябрське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97060)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" є юридичною особою, згідно з випискою з ЄДР.

01.08.2012 р. Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012.

За результатами перевірки прийнято акт перевірки № 2047/22-00 від 01.08.2012, яким встановлені порушення позивачем, зокрема:

- ч.1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними: угода між ТОВ КАЗ "Укрпромінвест" та БВП "Строітель Плюс", угода між ТОВ КАЗ "Укрпромінвест" та ПП "Ротонда Торг", угода між ТОВ КАЗ "Укрпромінвест" та КП "Альянс";

- п.п. 7.2.1, р.р. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: - занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65128,40 грн., - зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 166543,40 грн.

На підставі акту перевірки Джанкойською ОДПІ АРК ДПС 27.08.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512200, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в загальному розмірі 166543,40 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

П.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка, відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

При коригуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування застосовуються база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку із використанням звичайних цін.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вказане є підставою для визначення дати виникнення прав платника податку на віднесення сум до податкового кредиту в розумінні абз.1) п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у прямій залежності від правильності розрахування якого знаходиться вірне визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже право на нарахування податкового кредиту виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписи норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, Наказу ДПА України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, які діяли на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995 р. № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання, відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що підтвердження постачання (надання) товару (робіт, послуг) від контрагентів позивача у перевіряємий період на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання товару (робіт, послуг) за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за товар (роботи, послуги) за перевіряємий період, підтвердження транспортування товару за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності товару (робіт, послуг) за перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність віднесення відповідних сум та нарахування податкового кредиту та від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести: - договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них; - документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг); - документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару); - фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем податкові накладні не підтверджують реальності вчинених господарських операцій.

Відповідно до п.201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано реєстру виданих та отриманих податкових накладних з податковими накладними за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Також, позивачем не надано зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаєморахункам з БВП "Строітель Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" з первинними документами, які підтверджують отримання (придбання) товарів, робіт, послуг.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують постачання (придбання, отримання) товарів, робіт, послуг від контрагентів на адресу позивача з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у позивача.

На підтвердження виконання фінансово-господарських операцій з ТОВ "БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., позивачем не надані суду докази сплати та оприбуткування товару, а саме: банківські виписки обслуговуючих банків, платіжні доручення (про сплату замовленого товару в безготівковій формі), або квитанції до прибуткових касових ордерів (про сплату товару готівкою), в яких чітко вказані підстави сплати з зазначенням призначення платежу за перевіряємий період, не надано зведених регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" з первинними документами, які підтверджують оплату за товари, роботи, послуги БВП "Строитель Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що отримання послуг, розробка проектної документації, фактичне отримання верстатних пристосувань, моноблоків, інших товарів, вказаних в податкових накладних, позивачем від контрагентів не підтверджується.

Таким чином, наявність правових підстав для нарахування позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді з підстав реальності здійснення постачання товару - не підтверджується.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що придбання певного виду товару повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку.

Згідно з довідкою статистики, до основних видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: виробництво батарей і акумуляторів, виробництво іншої хімічної продукції, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Всупереч вимогам ст. 71 КАС України, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують отримання відповідних товарів, робіт, послуг від БВП "Строитель Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" та безпосередній зв'язок придбаного товару з характером господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що експертною установою було надано повідомлення про неможливість надання висновку № 251-02/11 від 13.12.12 р., у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів для проведення експертного дослідження.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не підтверджується постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від БВП "Строитель Плюс", ПП "Ротонда Торг", КП "Альянс" на адресу позивача за перевіряємий період, факт отримання (придбання) вказаного товару за перевіряємий період, факт сплати за вказаний товар (придбані роботи, послуги) за перевіряємий період, транспортування товару за перевіряємий період; використання в господарській діяльності товару (робіт, послуг) за перевіряємий період.

Позивачем не надано доказів протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Порушення порядку проведення перевірки не є підставою для скасування рішення в разі наявності встановленого правопорушення.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства та не підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.12 у справі № 2а-9918/12/0170/3 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва