Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-13327/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13327/12/0170/12

22.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 06.02.13

за позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер-Полюс" (вул. Козлова, 76, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.12р. №0009642204 та №0009652204,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.13р. задоволено позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер-Полюс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.12р. №0009642204 та №0009652204.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс» (вул. Козлова,76, м. Сімферополь, АР Крим, 95011, ідентифікаційний код 31981683) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул.М.Залкі,1/9, м. Сімферополь, АР Крим) 2146,00 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 13.11.2012 № 0009642204 та № 0009652204.

ТОВ «Інтер-полюс» є юридичною особою, зареєстровано 23.04.2002 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (т. 1.а.с. 26), ідентифікаційний код 31981683.

Позивач з 10.05.2002 перебуває на обліку в органах податкової служби за №664-Ц (т.1.а.с.22), як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 30.10.2002 № 00955491, індивідуальний податковий номер - 319816801294 (т.1.а.с.24).

У період з 24.09.2012 по 28.09.2012 року посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Інтер-Полюс» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевірку проведено відповідно до положень п.п. 78.1.1., п. 78.1. т. 78 Податкового Кодексу України на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 2125.

За результатами проведеної перевірки складений Акт № 6988/22-1/31981683 від 05.10.2012 року (т.1 а.с. 27-56), за висновками якого встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.,п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.п.14.1.185,14.1.191 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.6., 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ст. 185, ст. 188.1, ст.188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток назальну суму 192434,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п.п.14.1.202,п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156820,00 грн..

За вказаними в акті перевірки порушеннями відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення (т.1.а.с. 9-10):

- від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 в загальній сумі 667010,00грн, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 156820,00 грн., сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів (послуг) з ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», втому числі по періодах 4-й кв.2009, 3-й квартал 2010, 4-й квартал 2010, а також витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 117090,00 грн., у т.ч. в 3-му та 4-му кварталі 2011, 1-му кварталі 2012.

До вказаного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників позивача, а саме: ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», має ознаки "фіктивності".

Вказаного висновку відповідач дійшов враховуючи наступне:

- акт від 11.04.12р. №36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акт від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акт від 06.04.12р. №29/22/36165567 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

Відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» Кірюшка С.М., за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Постанова слідчого відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення органом ДПС позапланової документальної перевірки платника податків.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Законодавством України передбачено право слідчого у межах КПК України, відповідною постановою, призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо доводів відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, слід зазначити наступне.

Згідно з п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону (тут і надалі у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем по вказаним контрагентам сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок витрат на придбання товару та послуг: з ТОВ БВП «Строітель плюс» - за грудень 2009 на суму 40150,00 грн. , сума ПДВ - 8030,00 грн.; з КП «Алянс» - на суму 557065,00 грн., сума ПДВ - 111413,00 грн., у т.ч. за грудень 2009, листопад, грудень 2010, лютий 2012; з ТОВ «Бренд Строй» - на суму 186885,00 грн., сума ПДВ - 37377,00 грн., у т.ч. за липень, серпень, вересень, листопад 2010, травень, липень, серпень, грудень 2011.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Строітель плюс» укладено договір поставки товарів від 03.01.2009 (т. 3а.с.95). Відповідно до умов Договору поставки (п.3.2,4.2.), оплата товару здійснюється в безготівковій формі, а транспортування товару здійснювалось постачальником до місця передачі покупцю на підставі накладної.

Між позивачем та КП «Альянс» укладено наступні договори:

- 12.01.2009 - договір субпідряду з виконання робіт «Водопостачання с. ЯркеПоле, и с. Красноліське Кіровського району (т.3а.с.85);

- 12.01.2009 - договір субпідряду з виконання робіт з реконструкції міні котельної дитячого садку-ясел с. Полтавка Красногвардійського району(т.3а.с.86);

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Будинку культури в с. Добре за рахунок своїх матеріалів та матеріалів замовника(т.3а.с.82).;

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Коридору Сільської ради с.Добре (т.3.а.с.83);

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з ремонту кімнати в будівлі Сільради в с. Добре (т.3.а.с.87).

Між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладено наступні договори:

- Договір постачання № 458 від 11.05.2010 товару, відповідно до умов якого постачальник поставляє на адресу покупця товар,а розрахунки проводяться в безготівковій формі на підставі видаткових накладних (п.2.1.,3.2 Договору) (т.3а.с.90);

- Договір постачання № 15\1 від 03.01.2011 товару (т.3а.с.92);

- Договір підряду від 25.12.2010 з виконання покрівельних робот(т.5а.с.210).

Виконання робіт КП «Альянс» підтверджується актами виконаних робі та підсумковими відомостями використання ресурсів:

- Актами виконаних робіт по об'єкту будівництва «Водопостачання с. ЯркеПоле та Красносільське Кіровського району» від 11.12.209,28.12.2009, 20.06.11, 13.02.12 (т. 5 а.с.139-209);

- Актом монтажу обладнання від 05.11.2010 (т.1.а.с.128);

- Актами виконаних робіт з реконструкції «Мінікотельної дитячого садку -ясел с. Полтавка Красногвардійського району» за грудень 2010 (т.1.а.с129,148, 161,169,223);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту коридору Сільської ради с .Добре за грудень 2012 (т.11.а.с.203);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту кімнати в будівлі Сільради с.Добре за січень 2012 (т.1.а.с.193);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту Будинку культури в с.Добре за січень 2012 (т.1.а.с.213).

Вказані роботи виконано на виконання договорів генпідряду, передача результатів робіт Генеральному замовнику підтверджується відповідними актами виконаних робіт:

- Договір з Кримською республіканською установою Управління капітального будівництва АР Крим Республіканського комітету по справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян від 03.09.2009 № 32, предметом якого є будівництво об'єкту «Водопостачання с. Ярке Поле та Красносільське Кіровського району» та акт виконаних робіт (т.4а.с.109-165, т. 5 а.с. 13-109);

- Договір з Міністерством Житлово-комунального господарства АР Крим та Кримським республіканським об'єднанням виробничих підприємств «Кримводоканал» № 146/05-84, № 146-2010 з реконструкції «Мінікотельної дитячого садку -ясел с. Полтавка Красногвардійського району» , акт монтажу обладнання, акти виконаних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт, акт готовності об'єкту до експлуатації, відповідно до якого в якості субпідрядної організації вказано КП «Альянс» (т.3а.с.234-254, т.4а.с.1-108, т. 5 а.с. 135-138);

- Договір з Міністерством Житлово-комунального господарства АР Крим від 23.12.2009 № 140-2009 з виконання робіт по об'єкту «Топочна фельдшерсько-акушерського пункту с.Долінне Бахчисарайського району», акти виконаних робіт, акт готовності об'єкту до експлуатації, відповідно до якого субпідрядною організацією зазначено КП «Альянс» (т.3а.с.221-233)

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради з поточного ремонту коридору Сільської ради с .Добре від 20.01.2012 № 1 та актом виконаних робіт (т.4а.с.166-199);

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради з поточного ремонту кімнати в будівлі Сільради с.Добре (т.5 а.с.127-134, 212);

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради від 20.01.2012 № 2 з виконання робіт з поточного ремонту Будинку культури в с.Добре та актами виконаних робіт за січень 2012 (т.3а.с.193-220).

Виконання зобов'язань ТОВ «Бред Строй» підтверджується: Витратними накладними на придбання жалюзі від 30.07.2010 № 1145, від 25.08.2010 № 1247(т.1.а.с.83,89); Витратною накладною з придбання кондиціонерів від 20.08.2010 № 1246 (т.1.а.с.86); Витратною накладною від 31.08.2010 № 1248 з придбання метало пластикових виробів та вікон ПВХ (т.1.а.с.80); Витратною накладною від 20.09.2010 №1145 з придбання рулонних штор (т.1.а.с.94); Витратною накладної з придбання кронштейнів від 30.11.2010 № 2049 (т.1.а.с.85); Витратною накладною з придбання мобільного будиночку « Пункт охорони» від 30.11.2010 № 2287(т.1.а.с.93); Витратною накладною з придбання меблів від 01.08.2011 № 2586 (т.1.а.с.90); від 01.07.2011 № 2015 з придбання штор-жалюзі вертикальних (т.1.а.с.81); від 29.12.2011 № 3012 з придбання метало пластикових виробів (т.1.а.с.91); від 04.11.2010 № 1986 з придбання рулонних штор (т.1.а.с.82); від 30.09.2010 № 1159 з придбання метало пластикових виробів (т.1.а.с.92); від 30.09.2010 № 1160з придбання метало пластикової перегородки(т.1.а.с.84); Актами виконаних робіт з виконання покрівельних робіт від 15.12.2010 та від 30.09.2010 (т.1.а.с.87,88).

Зазначений товар реалізовано ТОВ «Українська паливно-енергетична компанія», СТОВ «Кримтеплиця», ТОВ «Будівельна компанія Форму Крим», ПАТ Кримський титан, Допоміжній службі Ради міністрів АР Крим, Виконавчому комітету Добровської сільської ради, ТОВ «Белладонна», ПП «Ексклюзів», ПП «Цоколь», ТОВ «Фітосовхоз Радуга» що підтверджується договорами та видатковими накладними (т.4а.с.204-209,212-255, т.5 а.с. 1-12).

Виконані покрівельні роботи передано замовнику - СТОВ «Кримтеплиця» на підставі актів виконаних робіт (т.4а.с.210-211).

Виконання зобов'язань ТОВ БВП «Строітель плюс» підтверджується витратною накладною з придбання газового обладнання від 21.12.2009 № 5790 (т.1.а.с.101), який реалізовано в подальшому на підставі витратної накладної від 25.12.2009 Міністерству житлово-комунального господарства АР Крим, що також підтверджується довіреність від 25.12.2009 (т.4а.с.20-22).

Також, фактична передача робіт, виконаних КП «Альянс» замовникам підтверджується Довідкою від 04.10.11 зустрічної звірки КРУ в АР Крим, проведеною з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій по операціям з Міністерством регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим (т.3.а.с.144-149)

Оплата товару та виконання робіт ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» підтверджується виписками по розрахунковому рахунку (т.1.а.с.60-78, 95-99,102-115).

Взаєморозрахунки з контрагентами підтверджується актами звірки взаємних розрахунків та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6852,631 (т.3.а.с.118-143)

Відповідні показники понесених витрат включено до податкових декларацій з податку на прибуток (т.1.а.с.239-250, т. 2 а.с.1-20, т.3.а.с.18-30)

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтованості висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, які є належним чином оформленими (т.1.а.с.100, 116-120,122, т.3а.с.102-117).

Відповідні показники податкового кредиту з ПДВ позивачем включено до податкових декларацій з ПДВ (т2.а.с.21-250,т.3.а.с.1-17, 31-70).

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що товар та роботи від ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар та результати отриманих робіт в своїй господарській діяльності.

Сумуючи наведене, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

З урахуванням наведеного, позивачем, під час формування податкового кредиту, дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.02.13р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко