Ухвала

від 27.03.2014 по справі 2а-13327/12/0170/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/29648/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року

у справі № 2а-13327/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс»

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки

Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс» (надалі - позивач, ТОВ «Інтер-Полюс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 13 листопада 2012 року № 0009642204 та № 0009652204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 лютого 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Інтер-Полюс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2012 року №0009642204 та №0009652204.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 лютого 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25 грн. за штрафними санкціями, на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 5 жовтня 2012 року № 6988/22-1/31981683, про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , підпунктів 14.1.185, 14.1.191 статті 14 , пунктів 138.1, 138.2, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 , статті 185 , пункту 188.1 , статті 188 , статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток назальну суму 192434,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 , пункту 185.1 статті 185 , пункту 188.1 статті 188 , пунктів198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156820,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2012 року в загальній сумі 667010,00грн, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 156820,00 грн., сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів (послуг) з ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», у зв'язку з тим, що діяльність постачальників позивача, а саме: ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» має ознаки «фіктивності».

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного вище Закону, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у власній господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Строітель плюс» укладено договір поставки товарів від 3 січня 2009 року, відповідно до умов якого, оплата товару здійснюється в безготівковій формі, а транспортування товару здійснювалось постачальником до місця передачі покупцю на підставі накладної.

Між позивачем та КП «Альянс» укладено наступні договори:

- 12 січня 2009 року - договір субпідряду з виконання робіт «Водопостачання с. ЯркеПоле, и с. Красноліське Кіровського району;

- 12 січня 2009 року - договір субпідряду з виконання робіт з реконструкції міні котельної дитячого садку-ясел с. Полтавка Красногвардійського району;

- 16 січня 2012 року - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Будинку культури в с. Добре за рахунок своїх матеріалів та матеріалів замовника;

- 16 січня 2012 року - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Коридору Сільської ради с.Добре;

- 16 січня 2012 року - договір субпідряду з виконання роботи з ремонту кімнати в будівлі Сільради в с. Добре;.

Між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладено наступні договори:

- договір поставки товару від 11 травня 2010 року № 458, відповідно до умов якого постачальник поставляє на адресу покупця товар, а розрахунки проводяться в безготівковій формі на підставі видаткових накладних;

- договір поставки товару від 3 січня 2011 року № 15\1;

- договір підряду з виконання покрівельних робот від 25 грудня 2010 року.

Виконання робіт КП «Альянс» підтверджується актами виконаних робіт та підсумковими відомостями використання ресурсів, актом монтажу обладнання.

Вказані роботи використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом передачі результатів робіт Генеральним замовникам (Кримській республіканській установі Управління капітального будівництва АР Крим Республіканського комітету по справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян, Міністерству Житлово-комунального господарства АР Крим та Кримському республіканському об'єднанню виробничих підприємств «Кримводоканал», Виконавчому комітету Добровської сільської ради).

Виконання зобов'язань ТОВ «Бред Строй» підтверджується витратними накладними на придбання жалюзі, витратною накладною з придбання кондиціонерів, витратною накладною з придбання рулонних штор, витратною накладною з придбання кронштейнів, витратною накладною з придбання мобільного будиночку «Пункт охорони», витратною накладною з придбання меблів, витратною накладною з придбання штор-жалюзі вертикальних, витратними накладними з придбання метало-пластикових виробів, витратною накладною з придбання рулонних штор, витратною накладною з придбання метало-пластикової перегородки; актами виконаних робіт з виконання покрівельних робіт.

Зазначений товар реалізовано ТОВ «Українська паливно-енергетична компанія», СТОВ «Кримтеплиця», ТОВ «Будівельна компанія Форму Крим», ПАТ «Кримський титан», Допоміжній службі Ради міністрів АР Крим, Виконавчому комітету Добровської сільської ради, ТОВ «Белладонна», ПП «Ексклюзів», ПП «Цоколь», ТОВ «Фітосовхоз Радуга», що підтверджується договорами та видатковими накладними.

Виконані покрівельні роботи передано замовнику - СТОВ «Кримтеплиця» на підставі актів виконаних робіт.

Виконання зобов'язань ТОВ БВП «Строітель плюс» підтверджується витратною накладною з придбання газового обладнання , який реалізовано в подальшому на підставі витратної накладної Міністерству житлово-комунального господарства АР Крим.

Оплата товару та виконання робіт ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» підтверджується виписками по розрахунковому рахунку.

Відповідні показники понесених витрат включено до податкових декларацій з податку на прибуток.

Спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, які є належним чином оформленими.

Відповідні показники податкового кредиту з ПДВ позивачем включено до податкових декларацій з ПДВ.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс».

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи № 2589/2590, проведеної за матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) позивачем від контрагентів КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», Фірми «Капітель Плюс» на загальну суму 61171,45 грн., ПДВ - 12234,28 грн., всього з ПДВ - 73405,73 грн. за період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року, оплата позивачем у повному обсязі товарів (послуг), отриманих від контрагентів КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», фірма «Капітель Плюс» за період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року на загальну суму 61171,45 грн., ПДВ - 12234,28 грн., всього з ПДВ - 73405,73 грн., подальше використання в господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг), отриманих від контрагентів КП «Альянс», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», фірма «Капітель Плюс»товарно-матеріальних цінностей в сумі 61171,45 грн.

Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, юридично правильним є висновок про те, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 6 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко