Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-13327/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 р. 16:47 Справа №2а-13327/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.12р. №0009642204 та №0009652204за участю представників:

позивача - Богодіст Т.М. паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 10.01.13;

Максимова О.А. паспорт НОМЕР_2, довіреність № б/н від 03.01.13;

відповідача - не з'явився Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс» (далі - позивач, ТОВ «Інтер-Полюс») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополь) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 13.11.2012 № 0009642204 та № 0009652204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем були порушені норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в поновному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях від 10.12.12( т.3 а.с.163 ).

Представник відповідача в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши думку представників позивача, керуючись ст. 128 КАС України ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтер-полюс» є юридичною особою , зареєстровано 23.04.2002 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (т. 1.а.с. 26), ідентифікаційний код 31981683.

Позивач з 10.05.2002 перебуває на обліку в органах податкової служби за № 664-Ц(т.1.а.с.22), як вбачається з матеріалів справи позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 30.10.2002 № 00955491, індивідуальний податковий номер - 319816801294 (т.1.а.с.24).

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 24.09.2012 по 28.09.2012 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Інтер-Полюс» з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс»(код ЄДРПОУ 31263808), КП "Альянс"(код ЄДРПОУ 32468182), ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевірку проведено відповідно до положень п.п. 78.1.1., п. 78.1. т. 78 Податкового Кодексу України на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 2125.

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № 6988/22-1/31981683 від 05.10.2012 року (далі за текстом - Акт перевірки) (т.1 а.с. 27-56), за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- П. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.,п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.п.14.1.185,14.1.191 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.6., 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138 ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ст. 185, ст. 188.1, ст.188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток назальну суму 192434,00 грн. за період 4-й квартал 2009 - 51910,00 грн., 3-й квартал 2010 - 27240,00 грн., 4-й кв.2010 - 87603,00 грн., 2-й кв.2011 - 1917,00 грн., 3-й кв.2011 - 8722,00 грн., 4-й кв.2011 - 1917,00 грн., 1-й кв.2012 - 13125,00 грн.;

- П.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97- ВР (з наступними змінами та доповненнями) та п.п.14.1.202,п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156820,00 грн. в тому числі : грудень 2009 - 41528,00 грн., липень 2010 - 2667,00 грн., серпень 2010 - 11083,00 грн., вересень 2010 - 8042,00 грн., листопад 2010 - 12167,00 грн., грудень 2010 - 57915,00 грн., травень 2011 - 1667,00 грн., липень 2011 - 917,00 грн., серпень 2011 - 6667,00 грн., грудень 2011 - 1667,00 грн., лютий 2012 -12500,00 грн.

За вищевказаними в акті перевірки порушеннями Відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (т.1.а.с. 9-10):

- від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі,- коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 в загальній сумі 667010,00грн, та податкового кредиту з ПДВ в сумі 156820,00 грн., сформованих за рахунок господарських відносин позивача щодо придбання товарів (послуг) з ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», втому числі по періодах 4-й кв.2009, 3-й квартал 2010, 4-й квартал 2010, а також витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 117090,00 грн., у т.ч. в 3-му та 4-му кварталі 2011, 1-му кварталі 2012.

До вказаного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників Позивача , а саме: ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», визнається Відповідачем такими, що має ознаки "фіктивності" з посиланням на наступну використану інформацію:

- акт від 11.04.12р. №36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акт від 11.04.12р. №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строітель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акт від 06.04.12р. №29/22/36165567 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

На підставі викладених висновків відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 192434,00 грн. та з податку на додану вартість-156820,00 грн.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, судом зазначається наступне.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивачем по вказаним контрагентам було сформовано валові витрати та податковий кредит за рахунок витрат на придбання товару та послуг:

- З ТОВ БВП «Строітель плюс» - за грудень 2009 на суму 40150,00 грн. , сума ПДВ - 8030,00 грн.;

- З КП «Алянс» - на суму 557065,00 грн., сума ПДВ - 111413,00 грн., у т.ч. за грудень 2009, листопад, грудень 2010, лютий 2012;

- З ТОВ «Бренд Строй» - на суму 186885,00 грн., сума ПДВ - 37377,00 грн., у т.ч. за липень, серпень, вересень, листопад 2010, травень, липень, серпень, грудень 2011.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Строітель плюс» було укладено договір поставки товарів від 03.01.2009 (т. 3а.с.95).

Відповідно до умов Договору поставки (п.3.2,4.2.), оплата товару здійснюється в безготівковій формі, а транспортування товару здійснювалось постачальником до місця передачі покупцю на підставі накладної.

Між позивачем та КП «Альянс» було укладено наступні договори:

- 12.01.2009 - договір субпідряду з виконання робіт «Водопостачання с. ЯркеПоле, и с. Красноліське Кіровського району (т.3а.с.85);

- 12.01.2009 - договір субпідряду з виконання робіт з реконструкції міні котельної дитячого садку-ясел с. Полтавка Красногвардійського району(т.3а.с.86);

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Будинку культури в с. Добре за рахунок своїх матеріалів та матеріалів замовника(т.3а.с.82).;

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з поточного ремонту Коридору Сільської ради с.Добре (т.3.а.с.83);

- 16.01.2012 - договір субпідряду з виконання роботи з ремонту кімнати в будівлі Сільради в с. Добре (т.3.а.с.87).

Між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» було укладено наступні договори:

- Договір постачання № 458 від 11.05.2010 товару, відповідно до умов якого постачальник поставляє на адресу покупця товар,а розрахунки проводяться в безготівковій формі на підставі видаткових накладних (п.2.1.,3.2 Договору) (т.3а.с.90);

- Договір постачання № 15\1 від 03.01.2011 товару (т.3а.с.92);

- Договір підряду від 25.12.2010 з виконання покрівельних робот(т.5а.с.210).

Виконання робіт КП «Альянс» підтверджується актами виконаних робі та підсумковими відомостями використання ресурсів:

- Актами виконаних робіт по об'єкту будівництва «Водопостачання с. ЯркеПоле та Красносільське Кіровського району» від 11.12.209,28.12.2009, 20.06.11, 13.02.12 (т. 5 а.с.139-209);

- Актом монтажу обладнання від 05.11.2010 (т.1.а.с.128);

- актами виконаних робіт з реконструкції «Мінікотельної дитячого садку -ясел с. Полтавка Красногвардійського району» за грудень 2010 (т.1.а.с129,148, 161,169,223);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту коридору Сільської ради с .Добре за грудень 2012 (т.11.а.с.203);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту кімнати в будівлі Сільради с.Добре за січень 2012 (т.1.а.с.193);

- Актом виконаних робіт з поточного ремонту Будинку культури в с.Добре за січень 2012 (т.1.а.с.213).

Вказані роботи було виконано на виконання договорів ген підряду, передача результатів робі Генеральному замовнику підтверджується відповідними актами виконаних робіт:

- Договір з Кримською республіканською установою Управління капітального будівництва АР Крим Республіканського комітету по справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян від 03.09.2009 № 32, предметом якого є будівництво об'єкту «Водопостачання с. Ярке Поле та Красносільське Кіровського району» та акт виконаних робіт (т.4а.с.109-165, т. 5 а.с. 13-109);

- Договір з Міністерством Житлово-комунального господарства АР Крим та Кримським республіканським об'єднанням виробничих підприємств «Кримводоканал» № 146/05-84, № 146-2010 з реконструкції «Мінікотельної дитячого садку -ясел с. Полтавка Красногвардійського району» , акт монтажу обладнання, акти виконаних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт, акт готовності об'єкту до експлуатації, відповідно до якого в якості субпідрядної організації вказано КП «Альянс» (т.3а.с.234-254, т.4а.с.1-108, т. 5 а.с. 135-138);

- Договір з Міністерством Житлово-комунального господарства АР Крим від 23.12.2009 № 140-2009 з виконання робіт по об'єкту «Топочна фельдшерсько-акушерського пункту с.Долінне Бахчисарайського району», акти виконаних робіт, акт готовності об'єкту до експлуатації, відповідно до якого субпідрядною організацією зазначено КП «Альянс» (т.3а.с.221-233)

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради з поточного ремонту коридору Сільської ради с .Добре від 20.01.2012 № 1 та актом виконаних робіт (т.4а.с.166-199);

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради з поточного ремонту кімнати в будівлі Сільради с.Добре (т.5 а.с.127-134, 212);

- Договір з виконавчим комітетом Добровської сільської ради від 20.01.2012 № 2 з виконання робіт з поточного ремонту Будинку культури в с.Добре та актами виконаних робіт за січень 2012 (т.3а.с.193-220).

Виконання зобов'язань ТОВ «Бред Строй» підтверджується:

- витратними накладними на придбання жалюзі від 30.07.2010 № 1145, від 25.08.2010 № 1247(т.1.а.с.83,89),

- Витратною накладною з придбання кондиціонерів від 20.08.2010 № 1246 (т.1.а.с.86);

- Витратною накладною від 31.08.2010 № 1248 з придбання метало пластикових виробів та вікон ПВХ (т.1.а.с.80);

- Витратною накладною від 20.09.2010 № 1145 з придбання рулонних штор (т.1.а.с.94);

- Витратною накладної з придбання кронштейнів від 30.11.2010 № 2049 (т.1.а.с.85);

- Витратною накладною з придбання мобільного будиночку « Пункт охорони» від 30.11.2010 № 2287(т.1.а.с.93);

- Витратною накладною з придбання меблів від 01.08.2011 № 2586 (т.1.а.с.90);

- від 01.07.2011 № 2015 з придбання штор-жалюзі вертикальних (т.1.а.с.81);

- від 29.12.2011 № 3012 з придбання метало пластикових виробів (т.1.а.с.91);

- від 04.11.2010 № 1986 з придбання рулонних штор (т.1.а.с.82);

- від 30.09.2010 № 1159 з придбання метало пластикових виробів (т.1.а.с.92);

- від 30.09.2010 № 1160з придбання метало пластикової перегородки(т.1.а.с.84);

- Актами виконаних робіт з виконання покрівельних робіт від 15.12.2010 та від 30.09.2010 (т.1.а.с.87,88).

Зазначений товар було реалізовано ТОВ «Українська паливно-енергетична компанія», СТОВ «Кримтеплиця», ТОВ «Будівельна компанія Форму Крим», ПАТ Кримський титан, Допоміжній службі Ради міністрів АР Крим, Виконавчому комітету Добровської сільської ради, ТОВ «Белладонна», ПП «Ексклюзів», ПП «Цоколь», ТОВ «Фітосовхоз Радуга» що підтверджується договорами та видатковими накладними (т.4а.с.204-209,212-255, т.5 а.с. 1-12).

Виконані покрівельні роботи було передано замовнику - СТОВ «Кримтеплиця» на підставі актів виконаних робіт (т.4а.с.210-211).

Виконання зобов'язань ТОВ БВП «Строітель плюс» підтверджується витратною накладною з придбання газового обладнання від 21.12.2009 № 5790 (т.1.а.с.101), який реалізовано в подальшому на підставі витратної накладної від 25.12.2009 Міністерству житлово-комунального господарства АР Крим, що також підтверджується довіреність від 25.12.2009 (т.4а.с.20-22).

Крім того, фактична передача робіт, виконаних КП «Альянс» замовникам підтверджується Довідкою від 04.10.11 зустрічної звірки КРУ в АР Крим , проведеною з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій по операціям з Міністерством регіонального розвитку та житлово-комунального господарства АР Крим (т.3.а.с.144-149)

Оплата товару та виконання робіт ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» підтверджується виписками по розрахунковому рахунку (т.1.а.с.60-78, 95-99,102-115).

Взаєморозрахунки з контрагентами підтверджується актами звірки взаємних розрахунків та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 6852,631 (т.3.а.с.118-143)

Відповідні показники понесених витрат включено до податкових декларацій з податку на прибуток (т.1.а.с.239-250, т. 2 а.с.1-20, т.3.а.с.18-30)

Відповідач фактично декларує, що відносини між Позивачем та його контрагентами мають ознаки фіктивності, посилаючись на абз. 4 ч.1 ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Проте дана норма сама по собі не визначає, що у разі наявності таких ознак господарська діяльність є фіктивною, а лише надає підстави для звернення до суду з позовами про припинення діяльності таких осіб, тобто господарська діяльність може бути визнана фіктивною лише у судовому порядку.

Обсяг обставин, який повинен бути встановлений для визначення відсутності факту здійснення господарської операції, наступний, а саме:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Суд також зазначає, що відповідачем під час перевірки не досліджувалось та не встановлювалось наявність намірів створювати для себе податкову вигоду у позивача.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні від 22.01.2009 року по справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), що компанія-заявник (покупець) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом з пенею (п.71 рішення).

Крім того Європейським судом з прав людини висловлюється думка про те, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника (покупця), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "ІНТЕРСПЛАВ проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007 року зазначає, що платник податків, який добросовісно придбав товар у особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, коли здійснював реальну господарську операцію і не знав про дефекти правового статусу свого контрагента.

Крім того, у цьому ж рішенні суд зазначає, що можливість притягнути до відповідальності покупця може виникнути лише у разі обізнаності покупця, проте також зазначає, що отримання таких відомостей покупцем є можливим тільки у разі наявності у покупця відповідної компетенції (п. 37, 38 рішення).

Отже з урахування положень рішень цієї судової установи судом робиться висновок про те, що з наявності взаємовідносин між контрагентами не випливає обов'язок будь-якої сторони щодо перевірки дотримання іншою стороною податкової дисципліни.

Судом також встановлено, що в наслідок операцій з ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» та подальшій реалізації товару та передачі виконаних робіт замовникам, позивачем отриманий дохід в межах своєї господарської діяльності.

Відповідач в Акті перевірки посилається на норму ст. 208 Цивільного кодексу України, згідно з якою у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у періоді, що перевірявся.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, які є належним чином оформленими (т.1.а.с.100, 116-120,122, т.3а.с.102-117).

Відповідні показники податкового кредиту з ПДВ позивачем включено до податкових декларацій з ПДВ (т2.а.с.21-250,т.3.а.с.1-17, 31-70).

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар та результати отриманих робіт в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року) та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні Позивачем на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Акті перевірки не надано належної оцінки первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», КП «Альянс» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 06.02.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року № 0009652204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192434,00 грн. за основним зобов'язанням та 44970,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.11.2012 року № 0009642204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 156820,00 грн. за основним зобов'язанням та 38789,25грн. - за штрафними санкціями.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Полюс» (вул. Козлова,76, м. Сімферополь, АРКрим, 95011, ідентифікаційний код 31981683) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул.М.Залкі,1/9, м. Сімферополь, АР Крим) 2146,00 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.