Ухвала

від 29.04.2013 по справі 817/241/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"29" квітня 2013 р. Справа № 817/241/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Бучик А.Ю.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Прищепи С.С., представника за довіреністю,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" лютого 2013 р. у справі за позовом ТОВ "Імпульс-Рівне" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Рівне №0004872342 та №0004862342 від 12.10.2012 року.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, зокрема норм процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Рівне» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному №0004872342 від 12.10.2012р про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість 305558 грн. в т.ч. за основним платежем 260076 грн., за штрафними санкціями 45482 грн. та № 0004862342 від 12.10.2012р про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 321193 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 299763 грн., за штрафними санкціями в сумі 21430 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що під час проведення документальної перевірки податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п. 138.2 ст. 138, пп. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Витрати, що понесені товариством по взаємовідносинах із контрагентами ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат», ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» пов'язані з господарською діяльністю позивача та повністю підтверджуються первинними та розрахунковими документами. Вказує, що під час проведення документальної перевірки ревізорам надавалися договори про надання послуг, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні та інші бухгалтерські документи. На підтвердження своїх доводів ТОВ «Імпульс-Рівне» посилається на копії первинних документів, що підтверджують вчинення господарських операцій між товариством з ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт».

Зазначає, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо документального підтвердження факту надання послуг з реклами, маркетингу, мерчандайзингу, продажної та передпродажної підготовки товарів, як наслідок достатнім є наявність первинних документів, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. Таким чином, фактично ДПІ у м. Рівному було виставлено додаткові обмеження щодо формування валових витрат, що суперечить п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України згідно яких установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку не дозволяється.

Спростовуючи доводи податкового ограну щодо нікчемності правочинів, позивач вказує що жодних доказів того, що ТОВ «Імпульс-Рівне» та контрагенти ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства податковим органом не надано. На момент вчинення господарських операцій наведенні відомості про наведених вище контрагентів були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб, а отже останні володіли право та дієздатністю необхідною для вчинення оспорюваних угод. Крім того, вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.

Вказує, що зміст укладених між ТОВ «Імпульс-Рівне» та контрагенти ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» договорів послуг не суперечить чинному законодавству України та дані договори не були визнанні недійсними в установленому порядку.

Зазначає, що за результатами укладення та виконання ТОВ «Імпульс-Рівне» договорів з ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» відбулося загальне покращення умов ведення бізнесу, було виявлено та попереджено юридичні ризики ведення господарської діяльності, відбувся приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому призвело до збільшення обсягів продажу та відповідного прибутку товариства.

На спростування доводів податкового органу щодо завищення податкового кредиту позивач вказує, що вимоги пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 185.1 ст. 185, 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України були дотриманні під час податкового обліку господарських операцій з ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт». Вказує на наявність податкових накладних, що за змістом та формою відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 р. та ст. 201 Податкового кодексу України.

З приводу позовних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що 01.10.2012 року ДПІ у м. Рівному було складено акт № 495/22-200/32936191 про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою «Імпульс-Рівне» (код за ЄДРПОУ 32936191) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

На підставі акта перевірки від 01.10.2012 року № 495/22-200/32936191 ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення № №0004862342 від 12.10.2012р, яким, з посиланням на пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2. абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшення суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 321193 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 299763 грн., за штрафними санкціями в сумі 21430 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004872342 від 12.10.2012р., яким з посиланням на пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та 44.1 ст. 44 розділу 1, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст.. 198 розділу 5 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 305558 грн. в т.ч. за основним платежем 260076 грн., за штрафними санкціями 45482 грн.

Судом встановлено, що за період, який перевірявся ТОВ «Імпульс-Рівне» здійснювались господарські операції з придбання консультаційно-інформаційних та маркетингових послуг у ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт».

Як вбачається з акта перевірки ДПІ у м. Рівному № 495/22-200/32936191від 01.10.2012 року, що став підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, податковий орган прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій (нікчемність правочинів) між ТОВ «Імпульс-Рівне» та ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт», як наслідок валові витрати сформовано з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2. абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а податковий кредит з порушенням ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та 44.1 ст. 44 розділу 1, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

П. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. було роз'яснено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу Країни до них зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зі змісту акта перевірки № 495/22-200/32936191 від 01.10.2012 року ТОВ «Імпульс-Рівне» вбачається, що висновки ДПІ у м. Рівному щодо нікчемності правочинів базуються на інформації отриманої від податкових органів за місцезнаходженням та перебуванням на податковому обліку контрагентів позивача про те, що вказані контрагенти відсутні за місцезнаходженням, не володіють достатніми виробничими потужностями, матеріальними та трудовими ресурсами, необхідними для здійснення господарської діяльності, не підтверджено сплату ними податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки № 495/22-200/32936191 від 01.10.2012 року зазначено, що акти приймання-передачі послуг за укладеними ТОВ «Імпульс-Рівне» з даними контрагентами договорами носять загальний характер, в яких відсутній результат проведених робіт для ТОВ «Імпульс-Рівне», не вказано конкретний перелік наданих послуг, місце і дата надання послуг, в чому виражений результат наданих послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Таким чином, за умови якщо під час проведення перевірок було встановлено порушення норм податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача ( постачальників послуг) до юридичної відповідальності повинні притягуватися саме ті суб'єкти, що вчинили порушення, а не ТОВ «Імпульс-Рівне». Отже наведені доводи податкового органу суд не вважає належним доказом на підтвердження безтоварності господарських операцій.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів ТОВ «Імпульс-Рівне» адміністративно-господарських та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій судом не приймаються до уваги так як Цивільний кодекс України надає можливість в межах цивільно-правових договорів залучати третіх осіб для виконання взятих на себе зобов'язань перед контрагентами, залучати матеріальні ресурси на підставі договорів оренди.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом пршої інстанції, що правочини вчинені між ТОВ «Імпульс-Рівне» та ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТзОВ«Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» не можна віднести до нікчемних. До матеріалів справи податковим органом не долученого будь-яких документів, що засвідчують наявності протиправної вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту виникає лише за умови наявності документального підтвердження факту здійснення господарських операцій первинними документами та податковими накладними, виписаними особами зареєстрованими платниками ПДВ.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та та ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП «Рекламна агенція «Симон СПВ», ТзОВ «Світ Формат», ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» підтверджується договорами про надання послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, надання послуг, копіями податкових накладних, копіями платіжних доручень про перерахування коштів, аналітичними звітами.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що укладені ТОВ «Імпуль-Рівне» з ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП «Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат», ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет» та ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» договори та первинні бухгалтерські документи не суперечать чинному законодавству, вони містять усі істотні умови та обов'язкові реквізити, зокрема найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції правильно вказав, що результат використання в господарській діяльності отриманих від контрагентів ТОВ «Імпульс-Рівне» послуг носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію Товариства, що в кінцевому результаті призвело до збільшення обсягів продаж та відповідно прибутку підприємства.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача про те, що у контрагентів ТОВ «Імпульс-Рівне» відсутні виробничо-складські приміщення, технічний персонал, засоби для транспортування, необхідні для виконання зобов'язань, не можуть братися до уваги,оскільки як видно зі змісту договорів характер послуг (маркетингові, інформаційно-консультативні), що надавались для ТОВ «Імпульс-Рівне» не потребують наявності таких засобів для транспортування, складських приміщень, технічного персоналу.

Враховуючи той факт, що Відповідачем не надано суду доказів - судових рішень, про визнання вищенаведених договорів недійсними, висновки акта перевірки ДПІ у м. Рівному про нікчемність правочинів є необґрунтованими та повністю спростовуються дослідженими судом документами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Імпульс-Рівне» правомірно включило до складу валових витрат вартість отриманих ним у періоді, що перевірявся, послуг, придбаних у ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет» та ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» на загальну суму 299763,00 грн., оскільки отримання таких послуг пов'язане із здійсненням господарської діяльності товариства і підтверджено належними документами, що відповідає чинному законодавству України.

Крім того, слід зазначити, що на момент вчинення господарських операцій відомості про ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско»,ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже у відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є достовірними та свідчать про наявність у даних осіб цивільної дієздатності на здійснення господарської діяльності.

До того ж ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско»,ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт»були зареєстровані платниками податку на додану вартість , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платником ПДВ, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відтак, віднесення Товариством до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 260176,00 грн. по податкових накладних, отриманих від ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП «Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат», ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «ЄвроконсалтингСофт», є правомірним і таким, що відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Рівному не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному №0004872342 від 12.10.2012р про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість 305558 грн. в т.ч. за основним платежем 260076 грн., за штрафними санкціями 45482 грн. та № 0004862342 від 12.10.2012р про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 321193 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 299763 грн., за штрафними санкціями в сумі 21430 грн. слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: А.Ю.Бучик Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" квітня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ТОВ "Імпульс-Рівне" вул. Робітничий, 3,м. Рівне,33009

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023