Ухвала

від 03.03.2014 по справі 817/241/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Київ К/800/28180/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013

у справі № 817/241/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Рівне"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0004872342 та № 0004862342.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, складено акт від 01.10.2012 № 495/22-200/32936191 в якому зафіксовані порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2. абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 299763,00 грн.,

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4., пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та 44.1 ст. 44 розділу 1, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет в сумі 260076,00 грн.

На підставі акта перевірки, 12.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004862342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 321193,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 299763,00 грн., за штрафними санкціями - 21430,00 грн.;

- №0004872342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 305558,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 260076,00 грн., за штрафними санкціями - 45482,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що за перевіряємий період ТОВ «Імпульс-Рівне» здійснювались господарські операції з придбання консультаційно-інформаційних та маркетингових послуг у ПП «Шуін», ПП «Толіман», ТОВ «Градь», ТОВ «АльФреско», ПП«Рекламна агенція «Симон СПВ», ТОВ «Світ Формат»,ДП «Антаріум», ТОВ «Юридична Фірма «Діалог-Лекс», ТОВ «Аудиторська Фірма «Компроміс-Аудит», ТОВ «Світ-Маркет», ТОВ «Євроконсалтинг-Софт».

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема: актами здачі-приймання виконаних робіт, надання послуг; копіями податкових накладних, платіжних доручень про перерахування коштів, аналітичними звітами.

На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Як було вірно зазначено судами попередніх інстанцій, результат використання в господарській діяльності, отриманих від контрагентів ТОВ «Імпульс-Рівне» послуг носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема, це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому результаті призвело до збільшення обсягів продажу та, відповідно, прибутку підприємства.

Доводи відповідача про те, що у контрагентів ТОВ «Імпульс-Рівне» відсутні виробничо-складські приміщення, технічний персонал, засоби для транспортування, необхідні для виконання зобов'язань, правомірно відхилені судами, оскільки, як вбачається зі змісту договорів, характер послуг (маркетингові, інформаційно-консультативні), що надавались для ТОВ «Імпульс-Рівне», не потребують наявності таких засобів для транспортування, складських приміщень, технічного персоналу.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012 № 0004872342 та № 0004862342.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль