Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-3994/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/67861/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року

по справі №2а-3994/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерц Житло Інвест» (надалі - ТОВ «Комерц Житло Інвест»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0008412307 та №0008422307 від 25.11.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.08.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ Шевченківському районі м.Києва звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Комерц Житло Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р., про що складено акт №2344/23-07/34191396 від 07.11.2011р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0008412307 від 25.11.2011р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість та №0008422307 від 25.11.2011р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, що ТОВ «Комерц Житло Інвест» (замовник) в особі директора Поплавського В.Л. та ТОВ «БестБудКомпані» (підрядник) в особі генерального директора Павловського С.А. було укладено договір підряду №01/11-2010 від 01.11.2010р., предмет якого - будівництво підземної частини об'єкту будівництва, яке в свою чергу придбало товар (роботи, послуги) у ТОВ «ВПТК АВЕРС» та ТОВ «Гансор».

ТОВ «Комерц Житло Інвест» виконало при будівництві і Громадського центру ряд робіт за вказаним договором підряду, що підтверджується як первинною документацією, що оформлювалась між позивачем і ТОВ «БестБудКомпані» та надавалась на ознайомлення при проведенні перевірки, так і фактичними результатами робіт на майданчику. Виконуючи свою частину зобов'язань за договором підряду №01/112010 від 01.11.2010р., позивач приймав виконані роботи та здійснював їх оплату. В якості доказів реальності виконання робіт, в матеріалах справи знаходяться копія договору підряду №01/11-2010 від 01.11.2010 року, а також окремі акти виконаних робіт до цього договору та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №2.

Також ТОВ «Комерц Житло Інвест» (замовник) в особі директора Поплавського В.Л. та ТОВ «Партнер Континент Холдинг» в особі директора Ехемендія Елізера було укладено договір підряду від №9/04 від 09.04.2010р., предмет якого будівельно-монтажні роботи на об'єкті будівництва.

ТОВ «Партнер Континент Холдинг» виконало при будівництві Громадського центру ряд робіт за договором підряду № 9/04 від 09.04.2010р., що підтверджується первинною документацією, яка є в матеріалах справи, що оформлювалась між позивачем і ТОВ «Партнер Континент Холдинг» та надавалась на ознайомлення при проведенні перевірки, так і фактичними результатами робіт на майданчику. Виконуючи свою частину зобов'язань за договором підряду № 9/04 від 09.04.2010 року, позивач приймав виконані роботи та здійснював оплату. В якості доказів реальності виконання робіт, позивачем надано копію договору підряду № 9/04 від 09.04.2010р. та окремі акти виконаних робіт.

Вартість здійснених оплат за договорами підряду №01/11-2010 від 01.11.2010р. підтверджуються платіжними дорученнями.

Під валовими витратами виробництва та обігу, наведеному у п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім цього, судами попередніх інстанції доречно звернуто увагу на те, що ТОВ «Партнер Континент Холдинг» та ТОВ «БестБудКомпані» мають ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підтверджує наявність у цих підприємств управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, кваліфікованого та досвідченого персоналу.

На момент укладення договорів ТОВ «БестБудКомпані» та ТОВ «Партнер Континент Холдинг» були платниками податку на додану вартість.

Необхідно також звернути увагу на те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 18.01.2012р. у справі №19/226 стягнуто з ТОВ «БестБудКомпані» на користь ТОВ «Інжинірингова компанія «Комерц Житло Інвест» борг, який виник за наслідками виконання ТОВ «БестБудКомпані» договору підряду №01/11-2010 від 01.11.2010р. При цьому в рішенні встановлено, що надані під час розгляду справи у суді документи підтверджують факт повільного виконання ТОВ «БестБудКомпані» взятих на себе зобов'язань.

На виконання вказаного судового рішення Господарським судом м.Києва було видано наказ від 03.02.2012 №19/226.

Відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав достатні і передбачені Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємства» підстави як для віднесення до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість так і для включення до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням укладених договорів.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Комерц Житло Інвест» з ТОВ «Партнер Континент Холдинг» та ТОВ «БестБудКомпані» носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод ТОВ «Комерц Житло Інвест» з ТОВ «Партнер Континент Холдинг» та ТОВ «БестБудКомпані» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, до справи ДПІ у Шевченківському районі м.Києва не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов